В Україні реформування треба починати з журналістики
Вибори на 205 окрузі давно завершились та журналісти, видно, ще довго «пережовуватимуть» тему «брудних технологій», залучаючи до цієї словесної маячні видних і не зовсім видних політиків та експертів. А відомий в області 
журналіст Петро Антоненко знайшов у «найбрудніших виборах» слід навіть класика російської літератури Достоєвського. Дещо ближче сягнув політ думок-висновків журналістки Ольги Макухи – до радянсько-кучмівської системи. Проте, вочевидь, ні давно покійний літератор, ні ще живі «архівні» політики-державники не бігали з телекамерами, фотоапаратами, диктофонами й блокнотами вслід за 
Корбанами-Березенками, 
щоб потім нав’язати простолюду думку, що саме ці кандидати в депутати є рятівниками Чернігова і України в цілому. Тобто, «найбрудніша технологія» впроваджувалася при активній участі сучасних, «європизованих» журналістів. Без них вона – «мертвонароджене дитя».
Довиборна кампанія проходили у весняно-літні місяці, коли закладається основа харчової і побутово-комунальної безпеки. А яку інформацію бачили від чернігівських журналістів в Інтернеті та інших головних ЗМІ області: вибори, вибори, вибори … Але ж це проблема трохи більше сотні тисяч виборців, коли в області проживає мільйон з майже трьома сотнями тисяч людей. 
Та й для виборців 205 округу, як показала 35-відсоткова явка на голосування, проблема виборів далеко не головна. На кого ж працювала чернігівська журналістська братія? Цікаво було б довідатись, який журналістський колектив найбільше заробив «чистих грошей» на «брудних» виборах ? Скільки з виборчих мільйонів не заплачено податків? Тож і виникає риторичне запитання: з кого треба починати люстрації-реформи?
Діждемося нових виборів, вже зараз прогнозують, що й вони будуть брудні. А хто «розливатиме» той бруд по селах, районах і областях? Достоєвський, Кучма чи Путін?
Нині дуже модною стала тема децентралізації влади. 
Директор офісу реформ в області Ярослав Жиденко проводив брифінг в ОДА, де прозвучав головний підсумок роботи: 6 громад подали документи на об’єднання, 12 – ініціюють процедуру об’єднання. Всього мають об’єднатися у 81 громаду. Ура: початок є! Про це написано в місцевих ЗМІ. А що говорять жителі громад? Над якими спільними проектами (з розвитку виробництва і побуту, створення робочих місць, збільшення відрахувань до бюджету , поліпшення соціалки і життя людей взагалі) працюватимуть об’єднані громади?
Напевно, недоречно так ставити запитання? 
Наша журналістика «заляпає язиком» будь-яку реформу. Потім майстерно відшукає винного, як часто буває, десь за кордоном, в історії чи серед «несвідомих» пенсіонерів. Що-що, а будувати журналістські «громовідводи» на замовлення багатих і брехливих політиків українські ЗМІ чи не найкращі в світі мастаки.
Якось український публіцист і письменник 
Іван Забіяка назвав українську журналістику зіпсованою. Пояснив велику різницю, у порівнянні з європейською журналістикою. Мовляв, там якщо десь появиться інформація про негідний, тим більше злочинний, вчинок політика чи державника, то це набуває в ЗМІ такого розголосу, після якого вже нічим не відмитися. А в Україні? Багато лементу зчинили про «героїчно» звалені пам’ятники колишнім вождям, перейменування вулиць, злочинну діяльність команди Януковича ( не пишуть тільки, хто випустив за кордон ту команду з величезними грошима), не сходять з язиків інші «поперєднікі». Модною була тема волонтерства, зараз вона спущена «на гальма», бо волонтери стали відкрито заявляти, що на сході кому війна, а кому мати рідна. Швидко вмерла інформація про акти перевірок ревізора Гордієнка, забули вже про арешти перед відеокамерами в Кабміні, ніякого розголосу не набула заява 
Саакашвілі про мільярдні втрати для бюджету на Одеській митниці та багато іншого «резонансного». І зовсім свіжа інформація: заступник голови Нацради з цінних паперів та фондового ринку України заявив, що за останні півтора роки через фондовий ринок пройшли 400 мільярдів гривень ( майже 20 мільярдів доларів) тіньових коштів, їх не одержала реальна економіка. А якби одержала? Скільки б людей мали нову роботу, на скільки мільярдів поповнилася б державна скарбниця?
А простолюд продовжує задовольнятися інформацією про недостатню допомогу Україні 
від Європи і США, що хтось таки дасть нам зброю, про державне жебракування, знову ж про Путіна, в якого «не все гаразд з головою». Такого не скажеш про одного з українських лідерів, навіть після того, як він заявив на всю Україну, що кинутих 
за межу бідності неплатників за комунальні послуги будуть ще й садовити до в’язниці. І ніякого журналістського галасу!
Можна без кінця наводити конкретні приклади зіпсованої і в багатьох випадках продажної української журналістики. І якщо від усього цього не очиститись, то, напевно, ніякі реформа в Україні не набудуть європейського розвитку.
Григорій Войток
