Урожай росте-дивує, а на фермі – життя вирує… і Якісне м'ясо для ковбас від фермера видає
«Від поля до столу» – такий девіз для своєї роботи обрало добре відоме не лише на Чернігівщині сільське фермерське господарство «Колос», що в Куликівського району. Ще на зорі його становлення, у 90-ті роки, засновник Віктор Труш зрозумів ефективність замкнутого циклу виробництва, передусім коли доводиться працювати в умовах не прогнозованого ринку на сільськогосподарську продукцію.
Починали з поля…
У 1993 році, залишившись без роботи, Віктор Труш разом з дружиною Надією взяли в оренду 30 гектарів землі. Вирішили вирощувати зернові культури.
- Все йшло начебто по плану, аж доки не постало питання: куди ж цю продукцію реалізувати? До речі, у 90-тих роках чимало господарників мали таку проблему, - пригадує Віктор Владиславович. – Вхопилися за голову, та все ж таки треба було щось вирішувати, аби зерно не пропало. Закупили свиней, виростили, поїхали на Ніжинський переробний завод, а наша сировина, виявляється, нікому не потрібна. Своєї, кажуть, нікуди дівати. Спробували перекупникам на базар віддавати та невдовзі зрозуміли, що це не вихід. Тоді й взялися з дружиною Надією за спорудження переробного цеху, потім до нас приєднався Віктор Зеленський, економіст за фахом, який і нині є моїм заступником. З роками наше господарство розширювалося, розвивалося, з’являлися нові й нові робочі місця…
Хто дбає – той має
Новітні форми та методи господарювання, застосування сучасних технологій у рослинницві та тваринництві тепер дають можливість господарству бути рентабельним і займати передові місця в області.
Нині загальна площа посівів СФГ "Колос" - близько 8000 га. Спеціалізується на вирощуванні зернових та технічних культур, що дає можливість прогодувати понад 5000 голів ВРХ, стільки ж свиней та з чотири десятки коней. Кінцевою продукцією замкнутого циклу виробництва є ковбасні вироби,копченості, напівфабрикати.
- Нам так вигідно, бо ми ні від кого не залежимо, - пояснює глення ковбас підприємство використовує сучасну технологічну лінію австрійського виробництва. В 2010 році на території ковбасного цеху була введена в експлуатацію одна з найкращих в області лабораторія для перевірки якості продукції. Асортимент наш налічує понад сто видів м'ясних виробів під торговою маркою «Ратибор ІІ». Головне для нас – випускати смачний якісний продукт з натурального м’яса, без рослинних добавок.. Більше того, наші ковбаси й досі виготовляються з дотриманням ГОСТів радянських часів. Якось був такий випадок: наше виробництво почало стрімкіше розвиватися за господарство, тож довелося закупити сировину в Польщі. Коли я побачив їхнє сало, хотів уже нараду збирати, мовляв, дивіться, який має бути продукт - гарні товсті шматки з сімома прорізями м’яса. Я про таке навіть не чув. Та коли виготовили з цього сала продукцію, вона виявилася ніякою на смак. Це ще раз довело нам просту істину – своє найкраще, тому ми почали збільшувати поголів’я і стовідсотково покривати своє виробництво.
Голова СФГ «Колос» запевняє, що в своїй діяльності ніколи не опускався до того, щоб десь когось обдурити. Постійно особисто спілкується з споживачами і щомісяця перевіряє книги скарг і пропозицій у торгівельних центрах.
- Коли мені треба ковбаса, я її на замовлення собі не роблю, - посміхається пан Віктор, - а купую на складі, звідки вона розходиться по крамницях.
Недарма, за результатами конкурсу «100 кращих товарів», який щорічно проводить Держспоживстандарт України, СФГ «Колос» у 2006-2007 рр ставало почесним фіналістом за високу якість переробної продукції. А з 2008-го – воно має ще й статус елітно-насіннєвого господарства й включене до Єдиного державного реєстру. За виставкову діяльність у 2011році нагороджено "Знаком Пошани" Міністерства аграрної політики України. Керівника «Колосу» також не лишили без нагород – він є кавалером орденів «За заслуги» ІІІ та ІІ ступенів. Запевняє, що все це завдяки колективній праці.
- У нас є чудові фахівці, яких я неабияк ціную, але все-одно проблема з кадрами – одна з найважливіших, - дещо стурбовано говорить досвідчений виробничник. - Вирішувати її намагаємося різними шляхами. Нині навчаємо п’ятьох студентів, платимо їм стипендію, але за умови, що вони повернуться працювати на Куликівщину. Немісцевих працівників забезпечуємо житлом. Приблизно півтора десятки наших спеціалістів уже отримали квартири. Та щоб житло стало їх власністю, мають пропрацювати у нас п'ятнадцять років. Був і такий випадок. У господарстві не вистачало ветеринарів, я взяв на роботу дипломованого фахівця з Харкова, який працював у лабораторії інституту. Він перебрався до нас у село з родиною. Ми одразу придбали їм будинок. Це, на мою думку, звичайнісінький людський підхід. І, знаєте, я не прогадав, хлопчина виявився чудовим спеціалістом. Побільше б таких.
Дармоїди від… центрів зайнятості
Віктор Владиславович розповів, що задля підтримки молодих фахівців у планах господарства – будівництво багатоквартирного будинку. У СФГ «Колос» працюють близько 400 людей, у сезон – з півтисячі, але розвиватися і нарощувати виробництво – одне з пріоритетних завдань господарства. Це свідчить про те, що нові робочі місця й надалі з’являтимуться, були б тільки бажаючі працювати.
- На мою думку, центри зайнятості псують людей і виховують дармоїдів. Нині, щоб не працювати і отримувати гроші, можна просто стати на облік. Хіба це нормально? Я чув, як дехто розмірковує, мовляв, відпрацюю шість місяців та й піду собі у центр зайнятості і ще півроку отримуватиму майже таку ж зарплату. Постає питання: навіщо за таких умов працювати? Знаєте, я би знову ввів у дію радянський указ «Про посилення боротьби з особами, які ухиляються від суспільно корисної праці і ведуть антигромадський паразитичний спосіб життя». Тоді люди, які не працювали більш як чотири місяці на рік, притягувалися до кримінальної відповідальності. А тепер? Я розумію, коли справді роботи немає, але я в це не вірю – хто шукає, той завжди знайде. Просто в нас всі хочуть багато й одразу. Та я переконаний, хто починає з маленького і невтомо працює – досягає великих результатів, а той, кому все легко дістається, – швидко й втрачає, - підсумував Віктор Труш.
Бджола мала, а й та працює. Без діла жити — тільки небо коптити. Де руки й охота, там скора робота. Діло майстра величає! Добрий початок — половина діла. Маленька праця краща за велике безділля… Цей список народних приказок можна довго продовжувати, з якого випливає головний висновок: треба вже сьогодні приступити до роботи, щоб завтра мати якийсь результат. Віктора Владиславовича обставини примусили взятись за фермерство, і починав він з маленького. І манна з неба ніколи не падала йому до рук. Тепер він – успішний виробничник, небідний чоловік, кінцевий продукт його багатопрофільного господарства під народною маркою «Ковбаси від фермера» добре відомий не лише на Чернігівщині, а й далеко за її межами. За ковбасними виробами і копченостями з Куликівки вишикуються черги в магазинах багатьох населених пунктів по всій області. У планах успішного фермера – створити мережу фірмових магазинів, щоб до покупців надходила продукція без отих великих торгівельних «накруток». Депутат обласної ради Віктор Труш не бореться на мітингах «за народ», а своєю невтомною працею допомагає цьому народу мати роботу і споживати якісні, недорогі продукти харчування. Для соціальної сфери – стабільні податки і благодійність, не передвиборна, постійна, від щирого серця.
Сніжана БОЖОК
