Український серіал: «Ходіння по муках – 5»
Як Гетьманська булава, так і режисура цього «кіно», передається в нашій державі від президента до президента. Символ влади кожен наступник одержує урочисто-помпезно, і чим більше він обіцяє «служити своєму народу», тим «крутішою» потім виходить нова серія знятого з натури «серіалу». Чотири серії вже побачили, розпочалися «зйомки» п’ятої… Перші кадри показують – все йде поки що за старим сценарієм. Людям залишається лише сподіватися, що новий президент таки внесе свої правки, а ще краще – якщо зупинить нестерпний для народу серіал.
Хоча, думаю, таке може відбутися лише тоді, коли глава держави збере докупи всіх «слуг народ» і дохідливо прочитає їм твір релігійного змісту «Ходіння Богородиці по муках». Там йдеться про те, як Матір Божа пішла у Пекло, де в огні горіли христопродавці, а в ущелині під льодом, при лютих морозах, - розкаювалась «величезна сила інших чоловіків». То були немилосердні багачі, злодії, лихварі, казнокради, розбійники, клеветники, грошолюби, представники іншої суспільної нечесті. Богородиця попросила Сина-Господа полегшити муки грішникам. Президент – не Бог, йому важко буде навіть настрахати загробним Пеклом сучасних віро – і право відступників, але в його руках створення для них подібного чистилища на землі…
Конкретніше щодо п’ятої серії
Про ходіння по муках за часів колишніх президентів я вже писав, були три публікації навіть у центральних газетах. Якби викладені там факти побачили у європейських виданнях європейські журналісти, то вони б підняли такий розголос, після якого багато б хто з «мучителів» пішов би у відставку, якщо не далі. Українська журналістика – здебільшого залежна від своїх утримувачів, продажна і нечистоплотна. Активно розвінчує бюрократів, казнокрадів і хабарників, коли ті опиняються вже за бортом владного корабля. Тож мої публікації залишилися мало поміченими для тих, хто передусім повинен би їх помічати. А я вимушений тепер говорити про п’яту серію «Ходіння по маках».
Поштовх зробила одна жіночка з Марківців, яка звернулася до фахівців нашого товариства «Земля і воля», щоб допомогли завершити процедуру переоформлення спадщини на земельний пай, що належав її матері, яка померла … 12 років тому. Дочка кілька разів бралася за цю справу, але швидко «охолоджувалась» і навіть спересердя плювалася.
Цікавий факт й з переоформленням спадщини на майновий пай, коли за цю роботу легальні виконавці беруть, буває, більше, ніж вартість самого паю. Ще й ходіння по муках забезпечене спадкоємцю, через що багато хто просто відмовляється оформляти таку спадщину.
Мене зачепили за живе такі неподобства, водночас і думка промайнула в голові: «Мені б такі клопоти!.. Безумовно, ми допоможемо цій жінці… А як завершити власні ходіння по муках?...» Бо за що нове не візьмись – ті ходіння вже виписані, разом з сумами хабарів.
Після Майдану прийшла нова влада, яка відразу ж наобіцяла нарешті побороти корупцію і бюрократію. Радістю осяйнуло… Наше господарство завершило споруджувати залізничну вітку протяжністю сім кілометрів, це щоб скоротити автомобільні перевезення зерна по Бобровиці. Подумав, що документальне оформлення тепер пройде без зволікання. Та українська бюрократія в черговий раз показала, що побудувати дорогий об’єкт значно легше, ніж потім його здати. 
Я вже не говорю про суму, яку нам виставили київські залізничники за 16 годин роботи їхньої комісії, - 80 тисяч гривень. Бог з ними, нашу вітку формально прийняли до експлуатації, але ще не відомо, коли ми будемо її експлуатувати, бо показали нам безкінечний список подальшої бюрократичної тяганини. От якби вони так настирливо і професійно придиралися до своїх нових і капітально відремонтованих об’єктів, може б тоді не було численних аварій на залізничних магістралях? 
Наша колія побудована тільки для внутрішніх перевезень, у нас є досвід експлуатації під’їзної колії в іншому місці, де давно працюють без аварій наші машиністи на нашому тепловозі… Тобто, ТОВ «Земля і воля» не новачок на залізничному транспорті, працівники пройшли всі додаткові комісії і навчання. Скільки ж можна нас «давити»?... Вже й новіша влада прийшла з легітимним президентам! А ходіння по муках триває… Корумповано-хабарницька Верховна Рада перебрала на себе найголовніші владні повноваження всіх гілок влади, щоб в Україні нічого не змінилося. Відбувається лише ротація біля державного корита, але й нові – одного виду «кровосісів». Президенту з урізаними повноваженнями, видно, не так просто поміняти всю «судинну» систему держави і перекрити «п’явкам» доступ до неї. Але якщо цього не зробити, то Україну й далі «майданитиме», аж до летальних наслідків. 
І не тільки Путін цього чекає… На «жирний» український шматок очі горять у багатьох «друзів».Особливо їх ваблять наші чорноземи. Навколо них уже зараз «крутяться» мільярди в різних валютах. Саме тут створили «чорніший», ніж земля, корупційний ринок.
Судіть самі, щоб переоформити батьківську спадщину на земельний і майновий паї, треба походити по муках, ще й витратитись неабияк. А заробити мільйони на продажу корпоративних прав орендаря землі – раз плюнути. І ніхто з владних чиновників не реагує на дуже загадкові угоди: за корпоративні права із статутним фондом у кілька тисяч гривень продавець одержує суму в тисячі разів більшу. Бо до корпоративних прав додаються договори оренди на землю селян. А законодавство так виписано, що власники паїв усунуті від цього земельного тіньового торгу. І не тільки вони нічого не мають від виторгуваних мільйонів, а й у державну казну нічого не потрапляє.
Ще одне: вітчизняні мільярдери-любителі землі захоплюють її у свої руки сотнями тисяч гектарів, щоб потім перепродати корпоративні права, разом із землею селян, зарубіжним багачам. Не бозна де, а й на нашій Чернігівщині вже господарюють канадці, росіяни, поляки і навіть ліванці. Для грошовитих «друзів» корупціонери-бюрократи не влаштовують ходіння по муках. Та закордонні землевласники хочуть, щоб ще ширше відчинили їм «ворота» до української землі.
Думаєте, у Верховній Раді і Кабміні сидять такі короткозорі , що всього цього не бачать? Але вони самі причетні до земельного «доїльного апарату». Тому й не беруться за руйнування «чорного» ринку землі сільськогосподарського призначення, хоча для цього потрібна лише одна невеличка поправка до існуючого законодавства: новий власник корпоративних прав повинен в обов’язковому порядку переукладати договори оренди на землю і майно. Це справедливо стосовно законних власників, саме вони повинні визначати умови оренди і контролювати їх дотримання. Передусім селяни мають право вирішувати, в які руки віддавати головну годувальницю людства – землю.
При існуючому ж законі орендар привозить у село «кота у мішку», який добре йому заплатив за … копійчані папери, де написані корпоративні права, і одноосібно оголошує його новим хазяїном. Навіть при диктаторській колгоспній системі колгоспникам надавалось право голосувати за свого нового керівника. Бувало, що й не дослухалися до рекомендації всесильного тоді райкому партії. А тепер?... Влада – народу, земля – агрохолдингам?
Поправка до закону неодмінно відіб’є бажання у мільярдерів «колекціонувати» землю для вигідного її перепродажу. Які вони господарі на тій землі – видно з того, як кукурудзу молотять до квітня, коли вже треба нову сіяти. Зібране попріле за зиму і ранню весну зерно вже нікому не потрібне, але площі треба звільняти від старих стебел. Головний прибуток попереду. Тобто, одержаний не на землі, а за землю. Від такого господарювання доведеться завозити з Європи всі споконвік українські продукти. Не завжди якісні та висококалорійні, а й виготовлені з відходів рослинної і тваринної переробки. «Друзям» ніде їх дівати. А що без власного виробництва казна буде порожня, теж не біда - Європа і США допоможе…
Помагають, але більше обіцянками і порадами. 
А на армію по 5 гривень з людей збирають. Просять і більші суми. Недавно й мені зателефонували, але я категорично відмовився давати гроші, які мають властивість «прилипати» до рук збирачів милостині. Сказав, щоб дали рахунок на бронежилети чи інше оснащення для вояків. Попередив також, що особисто проконтролюю, кому дістанеться надана нашим господарством матеріальна допомога. Після такої відповіді не поспішають надсилати рахунок.
В принципі ж, я проти різного роду подачок на потреби держави. В Україні є всі необхідні трудові, кадрові і матеріальні ресурси, щоб мати високоефективне виробництво, отже – і багатющу казну. Доказом цього є високі результати господарювання нашого господарства, причому при всіх серіях «Ходіння по муках». І ТОВ «Земля і воля» не одне таке в Україні. Чому ж держава тоді старцює? Як по закордонах, так і в своїх найбідніших у Європі людей?
Не можу сказати, що у владі засіли одні дурні. Такі не створять державну мафіозну структуру, якій можуть позаздрити сицилійсько- італійські мафіозі. А про їхню діяльність так висловилась 
колишня голова комісії Європарламенту від Італії Соня Альфано: «Мафія у нашій країні практично виїла економіку зсередини. До того ж, можна сказати, що вона взяла у заручники громадське суспільство».
В чому наша система ще страшніша за наведену вище? Італійська мафія не розграбувала свою державу до трусів, як це зробила і робить українська мафія. Колись я писав, що наші урядовці страшніші за сомалійських піратів. 
А на чолі їх стояли Азарови. Доводив це конкретними прикладами гніту вітчизняних сільгоспвиробників. Але і в цьому випадку українська журналістика виявилася сліпою і глухою, це вже тепер вона розповідає, яким мафіозі був колишній глава уряду.
Щоб відстояти права нашого господарства, мені часто доводилося вирушати в ходіння по муках. Доходив і до президентів. Але далеко не всі люди туди проб’ються. Та й по одинці ми не примусимо їх відмовитись від страшного для суспільства сценарію українського серіалу. Треба, як писав Тарас Шевченко, громадою обух сталить, а от із сокирою не поспішати будити «приспану волю». Треба діяти виважено і з розумом. Головне – не проґавити прихід нових «заколихувачів» волі. Вони вже доривалися до влади на революційних хвилях. І зараз там повно таких. Вони й п’яту серію знімають, і народу життя поліпшують тільки гарними обіцянками. Поки що обережно, але вже штирхають «дрючками в колеса» президентських намічених реформ.Чи вистачить у нього сил і вміння поламати ті дрючки?
Зараз ворогом номер один для України називають Путіна, наш міністр закордонних справ обізвав його навіть грубим матом. Чи зробив Україну сильнішою і більш незалежною такий «геройський» вчинок головного українського дипломата? Може б варто почати крити матом із себе? І з багатьох інших, так званих патріотів, які продовжують досі «виїдати українську економіку зсередини»? Бо якщо й далі так триватиме, то й без Путіна розвалимо Україну. Великий шматок відірвався від неї при дипломатії і захисті «геройських» нових міністрів, які й далі своїм розумом перебувають на Майдані. А багатогалузева економіка України – це надто серйозніша справа, ніж виголошення «безстрашних» гасел у центрі Києва.
З якою правовою і культурною поведінкою в суспільстві, з яким рівнем і стандартом виробництва, з яким державним менеджментом підемо підписувати економічну угоду з Євросоюзом? Які європейські стандарти у нас працюють? І хто за нас буде їх запроваджувати? Хто для нас буде гроші заробляти на європейське «райське» життя? Чи й далі будемо ходити з простягнутою рукою?
А скільки тих грошей для себе і державної казни заробили б самі українці, якби їх звільнили від ходіння по муках, від корупційно-хабарницького гніту, що не менш страшний, ніж окупаційний? А поки він існує – про яку незалежність ляпаємо язиками? Раді, що не агресори, а свої оббирають до нитки? Розкрадають не тільки державний бюджет, а й зібрані з народу по 5 гривень на армію та американську допомогу у вигляді сухих пайків для солдатів. І тут Путін винен?
Так, він – агресор, але не громовідвід від відповідальності українських «патріотичних» керманичів за явні провали в управлінні державою, за п’яту серію «Ходіння по муках»!
Леонід Яковишин
Герой України, генеральний директор ТОВ «Земля і воля»
