Убити дракона, щоб самому стати драконом?
(Роздуми після прочитаної в «Сільських вістях» статті «Убити дракона»)
Історія не сама по собі повторюється, її люди повторюють.
В 1917-му більшовики убили «дракона»–царя, потім самі стали ще страшнішими драконами, потопили в крові величезну державу, навіть самі себе пожирали.
У середині двадцятого століття «захворіли» драконівською філософією вже окремі українські «патріоти», передусім на Заході, але крім загублених життів 
багатьох співвітчизників, нічого для України не добились. І тепер коли чую на Майдані «Слава Україні!» - «Героям слава!», питаю себе: яким героям Слава? Тим, хто за допомогою чужоземних військ хотів сам прийти до влади? Але історія ще не знає такого, щоб загарбник «подарував» незалежність чужій державі, ще й тій, на яку й сам «мав вид». Навіщо ж було стільки людей вбивати в так званій боротьбі за незалежність України, що насправді було «рятування своєї продажної душі»? Я маю на увазі не обманутих, а часом і щирих, бійців за незалежність, а їхніх поводирів. Бо й славлять тепер саме їх, а не тих, хто за них свої голови підставляв, власною кров’ю їх в історію вписав.
До речі, криків «Слава героям!» не почуєте ні в США, ні в звільненій від імперій Європі, ні у звільнених від колоніального гніту Індії, Австралії, Канаді, В’єтнамі, і багато інших колишніх колоній європейських держав. Хоча їхні герої справді вибороли для власного народу незалежність, багато з них за це загинуло.
Україні незалежність дісталась, як манна з неба. І в цьому немає найменшої заслуги ні Мазепи, ні Бендери, ні Шухевича, ні ряду інших «Героїв». Так, вони залишили свій слід в історії, можливо, окремі їхні вчинки варті для похвали і наслідування, але кожна боротьба, як і звичайна робота, цінна результатом. Тому горлопанити на мітингу і писати в пресі, що без «героїчної боротьби» тих же Мазепи чи Бендери, не було б нинішньої незалежності, - то казки для маленьких діток або «факт» для пропаганди на зразок комуністично-нацистської.
Не стану я кричати «Слава героям!» і більш сучасним українським «патріотам». Бо вони не Валенси. Цей звичайний профспілковий діяч очолив Польщу, коли вона була в значно гіршому економічному становищі, ніж Україна. Він розумно провів «шокову терапію» і мирно, без галасу, передав владу більш грамотним управлінцям. Правда, тут своє слово сказали й виборці. І де тепер Польща, у порівнянні з Україною? Зате в нас багато «патріотичних Героїв». Що вони зробили для розквіту держави впродовж 22 років незалежності? Наплодили багато лозунгів і до глухоти накричали людям вуха. А коли ті люди 
вибороли на Майдані їм владу, то стали управляти державою ще гірше. Перебуваючи при владі, не змогли зберегти й парламентську більшість, зчинили на сміх всьому світу гризню за лідерство і владні портфелі.
Щоб повернути до себе довіру народу конкретними справами, в «патріотів» розуму не вистачає, видно, Всевишній обділив. А пустим місце не буває, його й заповнив Нечистий агресією. Такі лідери й повертають історію України до більшовицького лозунгу: «Убий дракона, щоб самому стати драконом!».
Не за християнськими заповідями, а за драконівською філософією живемо.
А я то голову ламав, чому останнім часом так побільшало в українському суспільстві озлоби і ненависті один до одного! Аж виявилось, що в нас є навіть спеціальні Інститути, які «обґрунтовано» поширюють в державі … драконівську філософію. І не хто інший, як директор Інституту трансформації суспільства 
Олег Соскін на сторінках газети «Сільські вісті» поставив завдання «для олігархів і всього українського суспільства: УБИТИ ДРАКОНА». Що, потрібна нова соціалістична революція у придачу з кровопролитною громадянською війною?
Розумію, то він алегорично висловився. Але свою войовничу політику супроводжує не стільки образно, як конкретикою, що співзвучна з оцінками і гаслами більшовицьких революціонерів та кримінальною риторикою. А це вже не демократія..
Скажіть, у якій справді цивілізованій державі, навіть з найвищим рівнем свободи слова, відповідальний вчений напише, а газета надрукує, подібне: «… населення східної частини України – Луганської і Донецької областей та Криворізького басейну – підтримало кочове єнакіївське угрупування, давши йому змогу стати локально-стаціонарним банд формуванням. Після цього почалася його експансія на всю Українe, воно захопило Київ і стало формувати державу стаціонарного бандита»?
Це що, сучасна офіційна мова керівника наукового інституту, ще й професора кафедри міжнародної економіки Національної академії управління? Чого він навчає своїх підлеглих і майбутніх управлінців? Зневаги до інших, без суду і слідства ставити на людей тавро «бандит», сякати на главу держави, законно обраного, що визнав весь світ?
Хто дав право якомусь Соскіну так принижувати виборців східного регіону, справжніх трударів, що тримають на собі економіку України? Так, Янукович - то їхній вибір, і вони мають конституційне право на такий вибір. Правильний він чи помилковий – вони скажуть на наступних президентських виборах. Як сказали виборці західного і північного регіонів «своєму» Ющенку. Як «прокотили» виборці Львівщини «маститого» економіста Соскіна на минулих виборах по одномандатному виборчому округу – шостий результат, що по-суті серед «технічних» кандидатів . А його Українська національна консервативна партія взагалі опинилась десь у хвості партійного виборчого списку. І ось цей «авторитетний» політик і економіст принизливо «бичує» кримінальними жаргонами половину виборців України (саме стільки їх у вказаному ним регіоні) за їхній вибір! Бере на себе право повчати все суспільство, нав’язувати йому філософію, ворожу християнським заповідям і основним постулатам демократії?!
Якщо почитаєте статтю Соскіна «Убити дракона» в «Сільських вістях» за 27 грудня 2013 року, не побачите нічого нового, що лунає з Майдану. Відмінність тільки в акцентах і завданнях. Скажімо, там кричать «Банду геть!», а в Соскіна – «Убити дракона». На кого спрямована ота алегорія, автор статті конкретно вказує. Але ні він, ні Майдан не пояснюють, а хто ж прийде на місце вбитого дракона? Для сучасних, як і колись для більшовицьких революціонерів, головним, напевно, є поставити завдання суспільству – «вбити», а нову Владу й без народу призначать. Не вперше…
Узаконює «драконівський філософ» і своєрідне «демократичне народовладдя». Він так завершує свою статтю: «Народне віче на Майдані – це механізм реалізації права управляти країною. Якщо це зібрання ухвалило рішення про відставку Президента та уряду, зміну Конституції, то це рішення має бути виконане».
Як кажуть у селі, розпрягайте дядьку коня – приїхали. А в демократичній країні навіть занепокояться, що політик з глузду з’їхав. Бо як можна вимагати виконання головних конституційних загальнодержавних рішень, прийнятих всупереч конституційних норм, ще й кількістю громадян, що складає менше одного відсотка від загальної кількості дорослого населення держави? А моя думка і думка ще майже 45 мільйонів громадян України їх уже не цікавить? Неважко здогадатися, що зробить з Конституцією кучка Соскіних, коли прийде, не доведи, Господи, до влади. Вони й Сталіна переплюнуть у «народовладді». Той хоч формальне створював, а ці – зберуть майдан, прокричать за якесь рішення – і це вся Конституція! І з такою «демократією» в Європу лізуть?!
Та найстрашніше, коли найбільш радикально налаштовані революціонери побіжать «убивати дракона». Скільки людської крові може пролитися? Он навіть на далеко не генеральній «репетиції» по виконанню завдань Соскіних десятки мітингарів і міліціонерів до лікарні потрапило. В ім’я чого? Щоб підняти рейтинг Лідерів? А навіщо? Ті, що «світяться», все одно перегризуться між собою. І поперед себе нікого не пропустять, поки не надійде команда від «хазяїв», котрі їх утримують і граються ними на президентській «шахівниці».
Сліпота – не тільки фізична, а й суспільна вада.
Повірте, я ніколи не обожнював і не обожнюю Президента Віктора Януковича. А стосовно його прем’єра Азарова, то у тих же «Сільських вістях»» неодноразово виступав з гострою критикою. Не мітинговими гаслами, а на конкретних прикладах і порівняннях доводив недолугість урядової політики у багатьох урядових рішеннях з розвитку вітчизняного сільськогосподарського виробництва. У газеті «Голос України» був мій відкритий лист президенту Януковичу, в якому я не хвалу слав, а вказував на конкретні приклади бюрократії, хабарництва, навіть дебільності в державному і місцевому управлінні. А скільки критичних публікацій було в обласних газетах! Звісно, не до всього дослухались «нагорі», але й належне результативне реагування було від президента і губернатора.
Втім, я, звичайний сільгоспвиробник, ніколи не опускався і не опущуся до протизаконної риторики вченого Соскіна. Бо дуже небезпечно для встановлення справжньої демократії – демонстративно її порушувати. Сьогодні Соскін назвав конкретну людину без вироку суду бандитом, певну групу управлінців – бандитугрупуванням, не тактовно висловився про вибір мільйонів виборців, а завтра і в ролі сталінської трійки може виступити. Та вже й спроби робить…
Ну а вже в «чорному» аналізі економічного становища України, то тут йому немає, напевно, рівних. Але знову ж, нічого нового. В унісон «співає» з Лановим, Пензеником, тобто з тими діячами, що свого часу теж внесли свій «розум» в недолуге реформування української економіки. Та й сам Соскін був радником в двох президентів і прем’єра. Бачу, що і в ті роки, коли знищувався український флот, створювались перші корупційні схеми, розкрадалося озброєння тощо.
Україна перенасичена політиками з подвійними стандартами, вони й суспільство отруюють, роблять його сліпим до реальності. Й самі разом сліпнуть. Навіть не помічають, як критично ставиться до них організований ними ж Майдан. І хоча Соскін намагається нав’язати людям думку, що їхні мітингові дії – то вище Конституції, але всі бачать, як нанівець зводяться всі крикливі лозунги, придумані фальшивими Лідерами. Вони кожен день народжують нові, і знову – пустопорожні.
Дивують і водночас гнітять мене й оті опозиційні заяви про те, що Янукович уже ледь не політичний труп. В такі хвилини хочеться підійти до горлатих опозиціонерів і сказати, що президент хоч і має, напевно, проблеми в своїй команді, але й Лідерів опозиції, як сліпих котенят, з допомогою Майдана виставив на людський «рентген» і так хитро «опускає» … наниз, а там, дивись, і в холодну воду кине.
Тривожно жити в суспільстві, в якому смертельно затяглось формування громадянського механізму для самоочищення від недолугих як управлінців, так і опозиціонерів. А саме вони й розширяють суспільне болото, з якого не виберемося впродовж уже двох десятиліть. Правда, і до таких умов проживання вже призвичаїлись, а «еліта» й непогано. Одначе, – постійно в болоті, в грязі, ще й злі та ненависні… Хоча генетично українці не такі, та драконівська філософія зомбує… Відкиньмо неї і згадаймо про своє доброзичливе слов’янське коріння і християнське стремління до кращого, що в материнському молоці закладено. І заживемо нормально… Без кровавих революцій… Хочемо в Європу?… Але спочатку треба навчитися жити за європейськими стандартами. І працювати по-європейськи… Все в наших руках…
Леонід Яковишин
Герой України, генеральний директор ТОВ «Земля і воля»
