У Прилуках на ярмарку...
Череда нескінченних вересневих злив на минулих вихідних раптово припинилася: у Прилуках жартують, що погоду «замовив» Воздвиженський ярмарок, який проходив у місті тими днями. Ще напередодні найбільше боялися, щоб дощ не зіпсував дійства, до якого Прилуки готувалися не один тиждень, тому погожому суботньому ранку раділи всі: і організатори, й учасники, і гості. На шести міських вулицях та трьох площах було ніде яблуку впасти: там торгували й дегустували, прицінювалися й приміряли обновки, співали та роздивлялися виставки...
Трохи історії
Ярмаркові традиції Прилук сягають далеко в глибину віків. Перша згадка про прилуцький ярмарок датується 1656 роком. Відомо також, що в 1888 році на Ярмарковій площі міста відбувалося п’ять ярмарків, які охоплювали всі пори року: Василівський проходив з 29 грудня по 2 січня; Вербний – на Вербній неділі; Іванівській тривав з 22 по 26 червня; Здвиженський – з 10 по 16 вересня; Дмитрівський – з 24 по 28 жовтня. Продавали та купували на них худобу, шкури, мед і віск, папір, фарби, сукно, шовк, конопляну олію та ще багато різноманітного краму.
На початку ХХ століття ярмарки перестали існувати, та через сто років знову відродилися: восени 2001-го у Прилуках вперше пройшов Здвиженський ярмарок, який відтоді почав проводитися щороку. Тепер він зветься Воздвиженським, по назві православного свята Воздвиження Чесного Хреста Господнього (27 вересня), оскільки відбувається у найближчі до нього вихідні дні. В 2008 році за підтримки мецената Юрія Коптєва Воздвиженський ярмарок сягнув міжнародного масштабу: в його заходах взяли участь гості не тільки з Росії та Білорусі, а й з Вірменії і Польщі, у рамках ярмарку було проведено інвестиційний форум за участю вітчизняних та закордонних інвесторів.
Цьогорічний Воздвиженський ярмарок був як завжди багатолюдним та багатим на товари, розваги й цікавинки. На ньому навіть ...виготовляли гроші! Миргородські козаки з історичного клубу «Апостол» приїхали до ярмаркивих Прилук спеціально, щоб карбувати монети. «Ми відтворили історичну методику, за якою робили монети в середньовіччі», - розповідає козак Іван Бережний, демонстративно вдаряючи з усього розмаху кувалдою по алюмінієвій заготовці. Один потужний удар – і сувенірні гроші готові. Іван показує ще теплу монету із зображенням двох голубів. За бажанням можна замовити й інші зображення, на вибір: наприклад, логотип ярмарку чи побажання здоров’я та злагоди – адже такі монети головним чином подарункові. Роблять їх хлопці, крім алюмінію, з міді та латуні. Правлять за гріш від 20 до 35 гривень – в залежності від його розміру й металу.
Біля Театральної площі ярмаркового суботнього дня пахло борщем, його аромати перебивали навіть традиційний для таких заходів запах диму та шашликів. А гарні дівчата в національних костюмах припрошували скуштувати цієї української страви, приправленої на будь-який смак: сметаною, хріном, товченим часником... До борщу пропонували власноруч спечені пампушки, рум’яні грінки, бутерброди з салом. І борщ, звісно, готували власноруч. Переважно вдома, перед початком Воздвиженського ярмарку. Та працівники Прилуцької міської ради запевняють, що їхній борщ – щойно з вогню: «Ось бачите – піч, в ній ми й зварили борщ, його у нас найбільше, аж 20 літрів, щоб на всіх вистачило». А затим знімають рушник, яким обкутаний чималий горщик та насипають у пластикову мисочку ополоник запашного свіжого борщу. У горщику залишається з літр гарячої страви, а ярмарок ще тільки-но починається. Це свято борщу, а точніше, «Борщ-їв» (саме так звався цей святковий конкурс), у Прилуках відбувається вперше, та, схоже, одразу ж припало до смаку ярмаркувальникам: вже через годину після початку ярмарку горщики всіх господинь спорожніли. А біля кожного столика запевняли, що саме їхній борщ – найсмачніший. «Бо зварений з душею», - переконує студентка гуманітарно-педагогічного коледжу ім. І. Франка Ірина Буряк; «Бо додає сили, адже в ньому м’ясо, квасоля, часник» - розповідає її однокурсниця Галина Балицька; «Бо має аж десять інгридієнтів, і всі – з нашої прилуцької землі», - кажуть студентки агроколеджу.
Людмила СМИК
