Є в селі Івківці, що на Прилуччині, дивний колодязь: ще зовсім нещодавно вичерпнутою з нього водою місцеві мешканці заправляли свої автомобілі. Кажуть, на такому пальному авто працювало бездоганно! І секрет – не в особливому устрої моторів івківських машин чи переоблаштуванні їх під екологічно чисте паливо, а в ...самій воді. Бо якщо її переливали у прозору посудину – наприклад, у банку – то води в класичному значенні цього слова там було рівно половина. А верхній шар – чистий газолін!
Сьогодні селяни зітхають з полегшенням: газоліну у воді помітно поменшало, але й нині воду у колодязьному відрі покриває специфічна мастка плівка, а довкола колодязя стоїть стійкий бензиновий запах. Таких колодязів у Івківцях два. Та «покладів» газоліну у івківській землі набагато більше. Наприклад, поле, що належить дослідному господарству «Івківці», рясно порите лунками різної глибини, з яких місцеві жителі роками тягали газолін для себе й на продаж. Є він там і зараз. Тож стежина до поля не заростає: за словами Івківського сільського голови Миколи Черепа, під ним на глибині 12-16 метрів утворився ореол – підземне озеро газоліну.
Хто винен?
Звідки ж узявся газолін у івківських надрах? У селі називають кілька версій. Зовсім поруч проходить Гнідинцівський газопровід, по якому качається газоконденсат. Одні люди допускають, що з плином часу та за дії погодніх катаклізмів труби могли зноситися. Інші розмірковують про поняття «блукаючого струму» - нібито високовольтна лінія, що йде над газопроводом, з роками могла практично «зрешетити» труби. Треті переконані, що не обійшлося без людського фактору: мовляв, ще в 90-х роках люди примудрялися робити несанкціоновані врізки в газопровід та стихійно викачувати промисловий продукт нафтогазового підприємства. «Не докрутив трубу – і пішло в землю», - припускають. Насправді газолін пішов у верхній шар підземних вод, спричинивши у селі критичну ситуацію з питною водою. «Такі справи у нас з 1999 року, - каже Микола Череп. – Це велика біда для села, бо зараз проблема питної води стоїть дуже гостро. Санстанція прийняла рішення про закриття колодязів. Та й без цього люди тією водою не користуються – її непридатний для споживання стан видно неозброєним оком. В селі є водопровід, воду беремо зі свердловин. В 2008 році для Івківців пробурили додаткову свердловину глибиною 630 метрів. Тепер постало питання заміни старих труб, щоб до людей доходила доброякісна вода».
Що робити?
«Газолінова» проблема Івківців відома далеко за межами села: про неї писали газети, знімали сюжети українські телеканали. За словами сільського голови, дослідження неодноразово проводили фахівці з Івано-Франківського інституту нафти і газу. Зараз ситуація трохи покращилася: в Гнідинському газопроводі замінили трубу, й на 6-й кілометр перекачки не проводять. Та моніторинг, який щорічно роблять в Івківцях, доводить, що газолін під землею ще є. «Щоб повністю його викачати – треба поставити насосну станцію, - каже Микола Череп. І додає: - У нас такої можливості немає».
Тож село з більш ніж тисячним населенням, перспективним господарством і розвиненою інфраструктурою продовжує жити в існуючих умовах. Багато хто з місцевих вважає їх справжнім екологічним лихом та пов’язує з ними свої хвороби. «Дуже часто болить голова, - скаржиться жителька Івківців, яка взялася провести нас до «газолінового» колодязя. – Люди хворіють, та мало хто звертається до лікарів. Тож і вмирають хтозна від чого. Ось і днями помер ще зовсім молодий чоловік, ледь за 50 виповнилося».
...А по дорозі назад жінка пригадала, як колись у Івківцях налічувалося багато граків: «Знаєте, є такі птиці? У нас вони були весь час, по всьому селу. А то якось одразу щезли і більше не з’являються. Певно, не підходить їм наша екологія. А ми живемо...».
Людмила СМИК
