Спочатку сама влаштувалась на роботу, потім всю рідню туди привела
Це так жартують над старшим кухарем Новобасанського відділку ТОВ «Земля і воля» Тетяною Линевич. Бо й справді, вона першою сюди прийшла, каже, навіть не очікувала, що їй запропонують таку посаду, в колишньому колгоспі працювала здебільшого на різних роботах.
- Куховарити я люблю, чоловік і два дорослі сини не скаржаться на якість моїх різноманітних страв, - весело розповідає старший кухар. – Правда, тут доводиться годувати водночас кілька десятків працівників, але якщо є з чого готувити ті обіди і сніданки, то й для сотні можу вчасно наварити. З продуктами в нас ніяких проблем, 
ними постійно забиті два великі холодильники і погріб.
Здивувала нового кухаря й ціна на обід: тоді була півтори гривні, тепер – дві з половиною гривні. З перших днів стала придивлятися до роботи механізаторів, розпитувала про оплату праці. Про все розповіла вдома, син Сергій саме з армії прийшов, влаштувався на роботу в Київ охоронником. Мати першого його заманила у Новобасанський відділок «Землі і волі» на трактор. Це було дев’ять років тому, працює й досі.
За Сергієм прийшов сюди на роботу його брат Володимир. Через рік сів на американського «Джон Діра» їхній дядько Микола Іванович Линевич. Він ліквідатор-чорнобилець другої категорії, на «совдепівських» тракторах не міг працювати, а на сучасному імпортному вже вісім років трудиться і не збирається йти на пенсію, хоча має право на заслужений відпочинок.
- Трьох Линевичів заагітувала на роботу в наш відділок, а чоловік Сергій Іванович ще працював в іншому господарстві, - продовжувала свою розповідь мастак на жартівливе слово старший кухар. – Але треба було вирішувати, кому здавати в оренду земельні паї. Не довго й роздумували, зупинились на «Землі і волі». З паєм прийшов до нас на відділок і наш батько.
Старший Сергій Линевич свого часу був передовим комбайнером колгоспу, як і його брат Микола. Не в жнива протягом 15 років, як кажуть, не вилазив з кабіни великого К-700. На новому місці йому запропонували сучасного «Джон Діра». Не забуває й про комбайн «Єнисей», зберегли старенького на відділку для обмолоту зернових на присадибних ділянках пайовиків.
Ще один Линевич – Андрій Іванович - працював механізатором у колишньому колгоспі, коли реформоване господарство розпалось, пішов на роботу у столичну шляхову службу, а п’ять років тому приєднався до бригади двох старших братів і двох племінників, йому теж запропонували «американця».
- Тракторну бригаду нашого відділка сформували місцеві механізатори, - пояснив керівник відділка Анатолій Хіміч. – Їх – 34, механізаторських ветеранів і молодих. Хоча їх усіх можна називати вже досвідченими. Молодими, без досвіду, були, коли після армії прийшли до нас. А, скажімо, Віталій Лагус, в 19-річному віці освоював імпортну техніку. Подібне можна сказати й про Олександра Федая, Сергія Бандуру, Павла Зубця. Класним зварником став у нас Олександр Удод. Більше як півтора десятка молодих новобасанців почали свою трудову біографію в нашому господарстві і продовжують її. Є й трудові династії, найбільша, звичайно, Линевичів.
У Новобасанському відділку базуються біля двох десятків тільки «Джон Дір», є й інша техніка. 
Господарство завершує реконструкцію приміщення старої контори колишньої сільгосптехніки, де вже працює їдальня, сучасного вигляду набувають інші побутові кімнати, буде навіть гарна зала для проведення зборів і культурних заходів, оскільки у великому селі Нова Басань будинок культури тулиться в старому, майже аварійному приміщенні. Тож генеральний директор товариства «Земля і воля» Леонід Яковишин прийняв рішення, що треба мати свій невеликий клуб, куди не соромно буде зайти. Головніше ж – робочі місця з гідною зарплатою – вирішили першочергово.
Григорій Загребля
