Совісті менше – грошей більше
Природний газ магнітом притягує до себе ненажерливих шахраїв-казнокрадів, і цей же газ з народних надр своєю високою ціною, як блекота чорна, отруює до запаморочення простолюдних споживачів, а віднедавна ще й платою за доставку «золотого» газу «позолоченими» трубами. Причому останнім часом здирання оплати за доставку газу стало головнішим завданням для газових шкуродерів, ніж стягнення боргів за сам газ. Безперечно, комусь конкретному це важливіше. Літні споживачі газу із сільської місцевості порівнюють методи збору оплати «за трубу» з більшовицькими методами примусу селян до купування державних облігацій і здирання податків за фруктові дерева у післявоєнні роки. За порушення цієї «лінії партії» – записували до «ворогів народу» і суворо карали. Тепер не заплатив вчасно «за трубу» – приїдуть «газові собаченята», відриють прихатній газопровід і відріжуть від вуличної мережі. Хоча й прибудинкова, й вулична, й магістральна мережі споруджені за народні кошти, але всі газові трубопроводи, без згоди тих, за чиї гроші споруджені, прихватизували олігархічні шахраї. Для безбожного «доїння» конституційних власників українських надр і будівничих газопроводів наймають вірних служак.
Заїжджають вони і в села Бобровицької громади. Не так давно побували і в Щаснівському старостинському окрузі. Найбільше потерпають від них дачники, котрі взимку не споживають газ, бо й не живуть у селі, приїжджають весною, щоб виростити на присадибних ділянках добавку до «європейських» пенсій. А тут для них сюрприз – відрізали газопровід. Щоб підключитися наново – пенсія не дозволяє.
З намірами відрізати від газопостачання і заглушити трубу приїжджали посланці газових магнатів до дачного будинку пенсіонерки Ірини Іванівни Золіної. Довго доводилося одинокій літній жінці пояснювати самозваним «господарям» газової труби, що вони не мають права так вчиняти стосовно неї, бідної громадянки України, в цей страшний воєнний час. В той день вона відстояла свої права, але чи надовго?
Староста села Алла Костюк захистила шість садиб, під якими бригада «газособак» хотіла відрити й відрізати газопровід. За одного господаря заручилася, що протягом тижня він приїде в село, уже вирвався з окупованої території, ось-ось добереться до рідного села і оплатить за «трубу» 800 гривень. Вже заплатив, але які приниження пережив! За чотирьох дачників староста села заплатила своїми грошима, бо газова контролерка й слухати не захотіла почекати тиждень-другий. Поборолася Алла Олександрівна й за трьох місцевих, в родинах яких було складно з грошима. Не важко уявити, як би ускладнилося фінансове становище, якби відрізали газопостачання. Селяни хоч і переходять на дров’яне опалення, але й без газу важкувато, передусім літнім людям і родинам з дітьми.
– Переважна більшість наших дачників, серед яких немало уродженців Щаснівки й Осовця, беруть активну участь в житті сіл, – розповідала староста Алла Костюк. – Вони дружно виходять на розчищення кладовищ, упорядкування узбіч вулиць, включаються в облаштування й прикрашання автобусних зупинок, по черзі прибирають там. Долучалися й до збору картоплі для лікарні й бійцям на передову. До речі, під час цієї благодійної акції водночас збирали кошти для потреб нашої армії – 20 тисяч гривень зібрали. Не говорячи вже про збір іншої допомоги на передову.
Розповіла староста села й про ініціативу діток з родини Малінецьких, яка приїхала в минулому році з Херсонщини і живе тепер у будинку, що пустував у Осовці. Дівчатка Маргарита і Антоніна залучили до своєї групи ще двох нових подружок і зібрали в селі кошти, за які мама Марина закупила через Інтернет парафін для виготовлення окопних свічок. Свої вироби вони передали місцевими волонтерами, щоб доставили на фронт.
– Наш колега, староста села Петрівка Микола Малашта об’єднав усіх старост Бобровицької територіальної громади в спеціальну групу з благодійним фондом для фінансування виробництва потрібних речей для армії, – далі розповідала Алла Олександрівна. – Ми поповнюємо цей фонд – хто скільки може, жертвують і односельці. Також збираємо продукти та іншу допомогу для бійців по своїх селах. Вже сім автівок з необхідними для бійців речами й продуктами відправила на фронт наша група.
Староста підтвердила, що долучаються до цієї благодійності й ті жителі сіл, до яких далеко не рідне ставлення з боку газових глитаїв. На чию кишеню вони так стараються? Про мільйонні зарплати Вітренка, Коболєва та їхніх численних прислужників по всій Україні давно легенди ходять. Недавно правоохоронці повідомили про незаконне отримання премії на 10 мільйонів доларів Андрієм Коболєвим. САП просить суд взяти колишнього керівника «Нафтогазу» під варту із заставою 365,7 мільйона гривень. Одержаної однієї названої премії вистачить з лишком внести велику заставу, але Коболєв одержував й інші багатомільйонні премії та зарплати, здерті з найбідніших в Європі громадян України, ще й якими «шкуродерними» методами! До того ж, Коболєв – не один з цієї газової банди. І банда далеко не одна. Недавно затримали меншого шахрая, який присвоїв газ на мільйони гривень. Але навіть прізвище його засекречено – видно, велика «цяця» в політиці чи у владі. Засекречене прізвище якогось полковника, якого не покарали за пошкодження майна на півтора мільйона гривень… Натомість, за кілька сотень гривень простроченої оплати за трубу – непідйомне й принизливе покарання для пенсіонера.
Чужа Європа й далекі заокеанські країни набагато людяніше ставляться до українських біженців, ніж вітчизняні, ожирілі від народних мільйонів газові магнати, що без совісті й співчуття гнітять свій найбідніший народ.
Національний філософ Григорій Сковорода повчав співвітчизників: «З’їж одне зі смаком – і досить. Нема шкідливішого, як різне та без міри».
Останнім часом, згідно з відкритою інформацією, в Україні посилилася боротьба з корупціонерами, хабарниками і зажерливими казнокрадами. Взялися й за націоналізацію олігархічних газових структур. І ціна за газ для побутових споживачів у космос не летить, але й не низька. Та найбільш образливо простим людям оте ще більшовицьке шкуродерство «за трубу», причому «за трубу», прокладену не за кошти шкуродерів. Виходить, що народ набудував тих газопроводів на свою голову, даремно радів «європизації» свого побуту, що обернулося не на користь простолюду? Ще й якого простолюду! Що готовий останню сорочку й життя віддати на захист Вітчизни й українського вільного суспільства. А одержати взамін – ні, не безмірне багатство, а справедливу душевну людяність, яка не потребує ні гривень, ні доларів, ні золота. Бо вона безцінна, Богом дана кожному, та не кожен розуміє її важливість для всього людства. Наслідки цього неуцтва відчуваємо кожного дня. На жаль, в кожного своя пустеля і свої міражі, часто доводиться потерпати й від тих, хто живе за законами ним придуманої моралі: «Совісті менше – грошей більше». І не задумаються над тим, скільки вже політиків, державників та місцевих діячів з такою «мораллю» розчинилося в пам’яті історії й співвітчизників, бо не було за що добре «зачепитися». Їм, може, й байдуже на тому світі. А яку кам’яну душу повинні мати їхні спадкоємці на цьому світі? Адже людство так створене на землі, що паскудство предків віками не забувається, і справно передається від покоління до наступного покоління.
Григорій ВОЙТОК
