Сім кандидатів на посаду Бобровицького міського голови живуть під одним небом, але горизонт у них різний
ДОВІДКА
Горизонт – простір, який спостерігач бачить навколо себе; у переносному значенні – коло знань, ідей, дій і можливостей.
У Ковчежнюк Тетяни Миколаївни коло знань, ідей, дій і можливостей сягає за далекий і широкий горизонт. Її трудовий простір наповнений успішним викладанням майбутнім аграрним фахівцям сучасної економіки, здобутками у становленні і розбудові відділення Пенсійного фонду, результативною роботою на посаді першого заступника голови райдержадміністрації, а останні роки – на посаді голови Бобровицької об’єднаної територіальної громади. Щоб перерахувати зроблене лише в об’єднаній громаді, треба окрему газетну шпальту. Бо працює Тетяна Миколаївна з командою за правилом древнього Піфагора: «Уранці, коли пробуджуєшся, спитай себе: «Що я маю зробити?» Увечері, перш ніж заснути: «Що я зробила?»» У неї свій підхід і до формування команди: перемагає своїх опонентів і злорадників тим, що перетворює їх на своїх спільників у питаннях розбудови громади. Їй люди вірять, бо на сорокарічному трудовому шляху в Бобровиці, обіймаючи високі посади, не помічена в жодному адміністративному, корупційному чи іншому правопорушенні. Для чиновників – це виняток.
У Гіняка Олександра Сергійовича, вчителя географії та біології за освітою, коло дій і можливостей окреслюється заняттям торгівлею як фізична особа. Уся діяльність вклалася в половину писаного рядка автобіографії.
У Грабового Євгенія Юрійовича, юриста за освітою, є невеликий досвід роботи в правоохоронних органах. Зараз йому 45 років, але, згідно з автобіографією, останній майже 10 років не працює в жодному трудовому колективі, а займається громадською діяльністю. За які ж заробітки утримує себе й свою родину? Виборці повинні це знати.
Король Леонід Володимирович, в 1980 році народився в Бобровиці, має вищу освіту. Але високих трудових висот не добився, в тому числі і в Бобровиці – нетривалий час працював у двох невеликих агрофірмах. У передвиборчій автобіографії написав, що зараз він «торговий представник Чернігівського регіону» від ТОВ «АБА-Астра» м. Києва. Що конкретно представляє – невідомо. Як і невідоме коло його дій і можливостей, його вміння робити щось конкретне для громади.
У Крамаренка Анатолія Григоровича автобіографія найкоротша: народився в 1971 році, Бобровиця, освіта середня, місце роботи – безробітний. Де бере кошти на проживання – не пише. Громадською діяльністю теж не займається. Зате хоче бути головою великої об’єднаної територіальної громади.
Ткаченко Андрій Леонідович, 1980 року народження, приїхав у Бобровицю із Сумської області, працював викладачем у Бобровицькому коледжі, влився в партійні ряди ВО «Батьківщина», не перефарбовувався в інші партійні кольори, зараз обіймає посаду заступника голови Бобровицької районної ради. У корупційних схемах не помічений.
Олешко (дошлюбне прізвище Кобизька) Тетяна Петрівна, уродженка Бобровиці, юрист, начальник дільниці Козелецької мережі доступу в Бобровиці Чернігівської філії ПАТ «Укртелеком». На вибори міського голови її висунув обласний осередок партії «Наш край». До того ж, вона фактично перший активіст цієї партії у Бобровицькому районі. На минулих парламентських виборах під прапором «Нашого краю» настирливо агітувала за кандидата в депутати Бориса Приходька, котрий зараз курирує місцеві вибори на Чернігівщині від «Нашого краю». Натомість у передвиборчій автобіографії Тетяни Олешко, кандидата на посаду міського голови, у графі «Партійність» зазначено: безпартійна. Мимоволі виникають запитання. Вона що, не довіряє партії «Наш край», не впевнена в її силу й програмних цілях, що й досі не влилася в її ряди, а лише використовує бренд синьої партії на виборах? Чи не хоче брати на себе відповідальність за діяльність любимої партії? Тому-то постає й таке конкретне запитання: чому тоді повинні довіряти партії «Наш край» прості виборці? Якщо активістка й висуванка на мери не хоче зв’язувати з нею свою партійну долю?
