marg43le="line-height: 20.8px;">
Рядові пенсіонери ініціативніші, ніж депутати
На осушувальному каналі, що за селом Осовець, збереглась лише одна діюча шлюзна металева заслінка, і то завдяки старанням пенсіонера, талановитого художника Василя Степановича Горбика. Двадцять років тому, досягши пенсійного віку, він з Києва перебрався на постійне проживання в рідне село Осовець Щаснівської сільради. З тих пір шефствує і над «нічиїм» шлюзом на каналі, викопаному більш як півстоліття тому на замуленій річці Недра. Може б, забрали на металолом і ту заслінку, та Василь Степанович вчасно організував закріплення її в залізобетонних конструкціях, ще й висоту «підварили» додатковим металевим листом. Тож тепер цією удосконаленою конструкцією підтримується належний рівень води в каналі, отже й у криницях Осовця та Щаснівки.
- Два роки тому недоброзичливці зірвали заслінку і випустили воду до критичного рівня, мабуть, хотіли виловити залишки риби, - подавлено, з гіркотою в голосі розповів добровільний охоронець природних водних ресурсів. – Але найбільше вразило мене те, що одинокі, старенькі мої сусідки кинулися по селу в пошуках води, бо з їхніх криниць вона зникла. Знайшли в одного односельця домашню свердловину, з неї й наповняли привезену на возиках тару. Тоді й зібрав кількох чоловіків, гуртом всю дамбу підремонтували. Тепер бачу, що потрібні для підсипки машин п’ять землі, й на під’їзді до шлюзу необхідно підсипка. Може, обласний депутат Василь Сергійович допоможе?
Наступного дня після цієї розмови, яка була переповідана Василю Нестеруку, землю на під’їзну дорогу завозили «Камазами» товариства «Земля і воля». Водночас вимостили й те місце, кудою гонять домашніх корів на випас – раніше худоба потопали тут у болотній багнюці.
Дивує інше: чому не піднімали ці питання раніше ні власники корів, ні сільські депутати, ні інші активісти села? Чекали, поки занепокоїться пенсіонер-художник? До речі, й висипкою прогону для корів та шляху до шлюзу керували рядові пенсіонери: Василь Горбик, Микола Московко і Григорій Лига. Вони визначилися й з підсипкою шлюзу: днями цю роботу розпочали. Добровільний наглядовий за меліоративною спорудою Василь Степанович особисто керує – куди і скільки треба землі. З ним погоджуються організатор та виконавець робіт – перший заступник генерального директора ТОВ «Земля і воля», депутат обласної ради Василь Нестерук і заступник генерального директора у Щаснівському відділку Павло Хомік. Проводиться по селу висипка й інших ґрунтових доріг та долин.
До речі, депутат обласної ради Василь Нестерук допоміг Осовцю й з будівництвом нової автобусної зупинки: без особливих «наворотів», але зі-смаком споруджена. Порядок в середині і навколо підтримують теж звичайні мешканці.
Навпроти зупинки нещодавно встановили схематичну карту села, на якій позначені напрямки і назви вулиць, а також важливі об’єкти: два кладовища, культові споруди, святі криниці та інше. Намалював карту художник Василь Горбик, а ідею подав і матеріалами допоміг Григорій Лига. Закопали стовп з картою пенсіонери Іван Горбач, Павло М’ягкий і дачник Анатолій.
Прикрашує центр Осовця упорядковане місце, де колись стояла церква. 
Там встановили дерев’яний хрест, трохи далі – викопали криницю. Цю роботу виконали і порядок там підтримують прихожани на чолі з настоятелем нового храму, уродженцем Осовця отцем Петром. І споруджувалася церква на межі між Щаснівкою і Осовцем здебільшого за кошти місцевих селян і під керівництвом настоятеля. Велику допомогу надало ТОВ «Земля і воля»
У всіх цих ініціативах і організаціях робіт якось не помітний слід місцевих сільських депутатів. Не називаю їх поіменно, але жодного немає серед вище названих рядових активістів-пенсіонерів. Не помічали вони й отих куп гілля, що з ранньої весни лежать на узбіччі асфальтівки Бобровиця – Нова Басань і заважають косити бур’яни тракторною косаркою, яку постійно виділяє для цього ТОВ «Земля і воля». Лише після того, як були зроблені ці знімки, заворушилися ті, хто покинув на узбіччі купи, тепер уже сухого гілля.
Як бачите, в Осовці живе багато ініціативних і працьовитих людей, здебільшого пенсіонерів. Окремі дачники теж примикають до їхньої команди. А от сільські депутати ну ніяк не вписуються в ініціативну громаду. Куди дивилися, що думали виборці, коли таких народних «слуг» обирали?.. І для чого?
Таке питання можна поставити, напевно, і в інших населених пунктах, й не одержати на нього відповіді. Оскільки декомунізували і порозвалювали пам’ятники, перейменували назви населених пунктів і вулиць, а у відмові від формального підходу до народовладдя, як то кажуть, і кіт не качався. А може, саме з цього потрібно й децентралізацію починати – з реформ у головах?
Григорій Загребля
