Район очолив «вчений хлібопашець»?
Якось уже писав, що в сучасному політично-економічному вітчизняному бардаку вже ніщо не може мене здивувати. Та, визнаю, - помилявся: недавно не просто здивувався, а був навіть «шокований», прочитавши в районній газеті «Наше життя» від 21.05.16р. «Програмні засади діяльності голови Бобровицької райдержадміністрації Василя Кучерини». Бо після піввікової успішної роботи в сільськогосподарському виробництві раптом довідався від нового «хазяїна» району, що «тільки сівозміна спроможна віддячити землеробу сповна».
Кучерина й дня не працював аграрним організатором, й відповідного фаху не має. Звідки ж таке вчено-практичне «відкриття»? І як голова райдержадміністрації збирається втілювати в життя дотримання сівозміни і «відійти від монокультур»? Буде повертатись до комуністичних методів управління колгоспами? Саме тоді був запроваджений найсуворіший контроль від партійної влади за дотриманням сівозміни. Що в результаті мали – у багатьох колгоспах і радгоспах урожайність зернових не перевищувала 20 центнерів? І це при великих дотаціях з держави, коли мільйонні борги списували неефективним господарствам!..
Та що там говорити про якісь відсталі колгоспи!.. В 1970 році мене призначили директором Майнівського радгоспу-технікуму, де намолочували зерна аж … 16 центнерів на круг при класичній сівозміні. Довелося докладати багато комплексних організаційних і агротехнічних зусиль, щоб виправити неприродну ситуацію.
Стосовно ж «відкриття» в аграрній науці 
Василя Миколайовича, думаю, хтось йому те «підсунув», може, й для того, щоб кинути камінчика в город нашого господарства. Адже про «непоправну шкоду» для землі від монокультури-кукурудзи чув і раніше, як правило, такі «умозаключення» продукують повні профани в землеробстві, але любителі язиком засвітитись на публіку. Вони навіть не задумуються над тим, як може, скажімо, «Земля і воля» вирощувати на «виснажених» монокультурою полях рекордні врожаї, ще й при найнижчій в Україні собівартості? Причому кукурудзою займаємося не рік – два, а протягом трьох десятиліть, на тих і самих полях.
Наш секрет в тому, що на зорі незалежності України, коли «патріотичні» вожді затіяли недолуге реформування в селах, я кинувся черпати науку й досвід ефективного землеробства не у вітчизняних «сівозмінників», а в … американських і європейських менеджерів та технологів, з їхніми світовими фірмами й тепер співпрацюємо.
Чим цінні їхні уроки? З 1961-го по 2010 рік США в чотири рази збільшили виробництво кукурудзи, довівши її збір майже до 350 мільйонів тонн - 2/5 світових обсягів. Цей приклад наслідували китайці, збільшивши вирощування зерна кукурудзи в … десять разів. В обох країнах розширення посівів цієї культури залежить (вдумайтесь!) від … попиту і коливання цін. 
Зокрема у США, буває, на користь кукурудзи витісняють пшеницю навіть у тих штатах, де для неї найбільш сприятливі умови для вирощування. До речі, кукурудзу сіють американці переважно у так званому кукурудзяному поясі з надзвичайно родючими ґрунтами і теплим вологим кліматом. Існують, як уже сказав, і винятки, але економічно обґрунтовані. Застосовують і сівозміну, здебільшого двопільну - кукурудза-соя. Ми теж почали серйозно займатися соєю. Вирощуємо й інші зернові для потреб працівників та пайовиків, дещо у вільний продаж пускаємо.
Тож наше господарство не випадково віддало перевагу кукурудзі, оскільки вчасно усвідомили, з калькулятором у руках порахували, що саме ця культура допоможе нам витримати нав’язані владою безграмотні реформи, створити відповідну матеріально-технічну базу для впровадження в рослинництво світових технологій. Працювали і продовжуємо працювати не на сівозміну, а на створення ефективної економіки, яка дозволяє без здирницьких кредитів і старцювання далі розвивати виробництво та соціальну сферу, підвищувати зарплату працівникам до найвищої в області і збільшувати бюджетні та страхові відрахування. При цьому на жодну поділку не знизили родючість ґрунтів, оскільки нам самим це економічно не вигідно, тому власна лабораторія постійно слідкує за вмістом поживи в ґрунті і дає підказки агрономам. 
Недавно Посол Держави Ізраїль Еліав Бєлоцерковські, ознайомившись з нашим ТОВ «Земля і воля», сказав: «Модель вашого господарства з такими вражаючими фінансовими показниками - це майбутнє України».
Подібне можна сказати й про ряд інших успішних господарств, в тому числі з іншими моделями виробництва. Там теж беруться за те,що вміють робити, і що забезпечує економічну вигоду, з якої й формується добробут конкретної людини і всього суспільства. А забезпечення державного фонду всією необхідною продукцією – то справа уряду і президента, вони повинні через свої структури не зобов’язувати аграріїв щось вирощувати чи виробляти, а замовляти в них ту продукцію на взаємовигідних умовах, як це робиться в усьому цивілізованому світі. Звісно, так керувати важче, ніж писати пустопорожні безглузді програми та гарними обіцянками вболівати за долю села.
І в програмних засадах діяльності нового голови 
Бобровицької РДА вичитав, що й він переживає за ефективність використання земель сільськогосподарського призначення, тому запланував «якнайшвидше розглянути питання на засіданні ради сільгоспвиробників району».
Цікаво, хто ж готуватиме засідання тієї ради, потім повчальні промови виголошуватиме? Часом не ті, які допомагали Кучерині в написанні, що «тільки сівозміна спроможна віддячити землеробу сповна» та про відхід від монокультур? Мабуть, вони й «доленосно» сформували перший пункт Програмних засад в розділі «Сільське господарство»: «Пріоритет розвитку фермерських господарств, малих та середніх виробників сільськогосподарської продукції»?
Ще на початку 90-х таке заявлено тодішніми реформаторами, тепер запланував той «пріоритет» і наш новий голова Василь Кучерина. Не вточнив тільки, як він збирається все те забезпечувати? Кинеться розвалювати в районі вже сформовані ефективні сільгосппідприємства, щоб віддати землю фермерам? Але й без запланованого «пріоритету» аграрний сектор Бобровиччини вважається кращим в області. Та й земля давно не державна, її не можна розчерком пера районного чиновника від когось забрати і комусь іншому віддати. А найголовніше, що не вписується в «пріоритет» Кучерини, – фермери не осилять те, що роблять середні і великі сільгоспвиробники, бо Україна – не Євросоюз, і не США, де існують державні програми підтримки малих сільгоспвиробників.
Закладаючи такий пріоритет у 
аграрний розвиток району, чи задумувався керівник про долю 34-тисячної громади? Чи, може, Кучерина знає, як з фермерами створити півтори тисячі робочих місць з такими зарплатами і бюджетними відрахуваннями, як, наприклад, у нашому господарстві? Не «дотягнуть» фермери своїми внесками у район й до рівня інших сільгосппідприємств.
Або й такий факт: в Україні майже вдвічі, у порівнянні з минулим роком, збільшився дефіцит Пенсійного фонду – з 80 до 145 мільярдів. Аналізуючи таку катастрофічну ситуацію , 
міністр соцполітики Андрій Рева заявив, що найбільшими неплатниками у Пенсійний фонд є … сільські одноосібники і фермерські господарства. Як це узгоджується з Кучерининим пріоритетом? Чи якби щось «нове» написати, а далі – як Бог пошле?
Такому висновку відповідають практично всі пункти Програми діяльності. Процитую кілька їх з розділу «Що потрібно зробити негайно»: «Потрібно вирішувати проблеми життя району спільно всім, хто тут працює… місцеві проблеми мають розв’язуватися на місцях…», «На часі – створення умов для розвитку приватного підприємництва…», «Надважливим є питання збереження та якнайшвидшого функціонування молокозаводу». Перший шлях до цього – «обговорення проблем за участю аграріїв району та представників приватного сектора( це щоб молоко виробляли)». Другий шлях: підняття проблеми на всіх рівнях та вивчення її причин. Третій – термінове залучення інвестицій…
Після таких планів спробуй звинуватити голову РДА у їх невиконанні!.. Адже немає ніяких зобов’язань, одні ідеологічні засади, що давно набили людям оскому.
А в розділах гуманітарної сфери – як у Програмі побудови комунізму
Щоб не звинуватили мене в якомусь нагнітанні, наведу ідеологічний постулат з програми КПРС і зіставлю його з програмою Кучерини. Так от, комуністи вели народ до «всебічно гармонійного розвитку особи, створення справжнього багатства духовної культури, все більшого зростання ролі моральних факторів у житті суспільства, відносин і вихованні нової людини…
Голова ж РДА Василь Кучерина своїми засадами це розтлумачує на сучасний лад: «Вкладати кошти й зусилля в освіту дітей – це значить інвестувати в майбутнє своєї держави. Освіта – стратегічне завтра суспільства. У центрі освітнього простору слід поставити дитину, її проблеми, запити, мрії…», «Саме тут(у школі) росте Україна майбутнього…» - поїхав би новий очільник району в Київ і розповів 
це Порошенку та Гройсману. Але він радує своєю філософією пересічних співвітчизників, на чиї плечі, по суті, звалене виконання його державницьких засад. І не тільки в освіті, а і в культурі та медицині. Правда, й з цих питань в Кучерини свої засади: «Народ – носій ідентичності, національної самобутності та духовних і культурних традицій», «Планую всіляко підтримувати та надавати допомогу закладам культури…», «Вважаю за необхідне створення можливостей для охоплення всіх, хто цього потребує, якісним медичним обслуговуванням…». Чим не «Геніально»!?..
Написав Кучерина в своїй програмі й таке: «… викорінимо брехню у всіх стосунках, поборемо корупцію та професійне невігластво».
Вірно сказано. Залишається лише побажати Василю Миколайовичу, щоб почав ту «святу» боротьбу із себе і творців його «наукових» програмних засад. Бо й озаглавлені ті засади патріотично-відповідально : «Іду, щоб повернути людям довіру до влади». Чи дійде до гарно поставленої мети, коли вже, вважаю, спотикнувся на першому кроці, написавши свою програму діяльності в унісон з п р о в а л ь н о ю Програмою побудови комунізму?
Леонід Яковишин
Герой України, генеральний директор ТОВ «Земля і воля»
