marg43le="line-height: 20.8px;">Програма  діяльності, що не передбачає самої діяльності

 

                        Район очолив «вчений хлібопашець»?

 

Якось уже писав, що в сучасному політично-економічному вітчизняному бардаку вже ніщо не може мене здивувати. Та, визнаю, - помилявся: недавно  не просто здивувався, а був навіть «шокований», прочитавши  в районній газеті «Наше життя» від 21.05.16р.   «Програмні засади  діяльності голови Бобровицької райдержадміністрації Василя Кучерини». Бо  після піввікової  успішної роботи  в сільськогосподарському виробництві раптом довідався від нового «хазяїна» району, що «тільки сівозміна спроможна віддячити землеробу сповна».

 Кучерина й дня не працював аграрним  організатором,  й відповідного фаху не має. Звідки ж таке вчено-практичне «відкриття»? І як голова райдержадміністрації збирається втілювати в життя дотримання сівозміни і «відійти від монокультур»? Буде повертатись до комуністичних методів управління колгоспами? Саме тоді був запроваджений найсуворіший контроль від партійної  влади за дотриманням сівозміни. Що в результаті мали – у багатьох колгоспах і радгоспах урожайність зернових не перевищувала 20 центнерів? І це при великих дотаціях з держави, коли мільйонні борги списували неефективним господарствам!..

Та що там говорити про якісь відсталі колгоспи!..  В 1970 році мене призначили  директором Майнівського радгоспу-технікуму, де намолочували зерна  аж …  16 центнерів на круг при класичній сівозміні.  Довелося докладати багато комплексних організаційних і агротехнічних зусиль, щоб виправити неприродну  ситуацію.

Стосовно ж   «відкриття» в аграрній науці Василя Миколайовича, думаю,  хтось йому те «підсунув», може, й для того, щоб кинути камінчика в город нашого господарства.  Адже про «непоправну шкоду» для  землі від монокультури-кукурудзи чув і раніше, як правило, такі «умозаключення» продукують  повні профани в землеробстві, але любителі язиком засвітитись на публіку.  Вони навіть не задумуються над тим, як може, скажімо, «Земля і воля» вирощувати на «виснажених»  монокультурою полях  рекордні  врожаї, ще й при найнижчій в Україні собівартості? Причому кукурудзою займаємося  не рік – два, а протягом  трьох  десятиліть,  на тих  і самих полях.

Наш секрет в тому, що на зорі незалежності України, коли «патріотичні» вожді затіяли  недолуге реформування в селах, я   кинувся черпати  науку й досвід ефективного землеробства не у вітчизняних «сівозмінників», а в … американських і європейських менеджерів та технологів,  з їхніми світовими  фірмами й тепер співпрацюємо.

 Чим цінні їхні уроки? З 1961-го по 2010  рік  США в чотири рази збільшили виробництво кукурудзи, довівши її збір майже до 350 мільйонів тонн - 2/5 світових обсягів. Цей приклад наслідували  китайці, збільшивши вирощування зерна кукурудзи в … десять разів. В обох  країнах розширення посівів цієї культури залежить (вдумайтесь!) від … попиту і коливання цін. Зокрема у США, буває, на користь кукурудзи витісняють пшеницю навіть у тих штатах, де для неї найбільш сприятливі умови для вирощування. До речі, кукурудзу  сіють американці переважно у так званому кукурудзяному поясі з надзвичайно родючими  ґрунтами і теплим вологим кліматом. Існують, як уже сказав, і винятки, але економічно обґрунтовані. Застосовують і сівозміну,  здебільшого двопільну - кукурудза-соя. Ми  теж почали серйозно займатися соєю. Вирощуємо й інші зернові для потреб працівників та пайовиків, дещо у вільний продаж пускаємо. 

Тож   наше господарство  не випадково віддало перевагу кукурудзі, оскільки  вчасно     усвідомили, з калькулятором у руках порахували, що  саме ця культура допоможе нам витримати нав’язані владою безграмотні реформи, створити відповідну матеріально-технічну базу для впровадження в рослинництво світових технологій. Працювали і продовжуємо працювати не на сівозміну, а на створення ефективної економіки, яка дозволяє без здирницьких кредитів і старцювання  далі розвивати виробництво та соціальну сферу, підвищувати зарплату працівникам до найвищої  в області і збільшувати бюджетні та страхові відрахування. При цьому   на жодну поділку не знизили родючість ґрунтів, оскільки нам самим це економічно не вигідно, тому власна лабораторія постійно слідкує за вмістом поживи в ґрунті і дає  підказки агрономам.   Недавно Посол Держави Ізраїль Еліав Бєлоцерковські, ознайомившись з нашим ТОВ «Земля і воля», сказав: «Модель вашого господарства з такими вражаючими фінансовими показниками - це майбутнє України».

 Подібне можна сказати й про ряд інших успішних господарств, в тому числі з іншими моделями виробництва.  Там теж беруться за те,що вміють робити, і що забезпечує  економічну вигоду, з якої й формується добробут конкретної людини і всього суспільства. А забезпечення державного фонду всією необхідною продукцією – то справа уряду і президента, вони повинні через свої структури не зобов’язувати аграріїв щось вирощувати чи виробляти, а замовляти в них ту продукцію на взаємовигідних умовах, як це робиться в усьому цивілізованому світі.  Звісно, так керувати важче, ніж писати пустопорожні безглузді програми та гарними обіцянками вболівати за долю села.

І в  програмних засадах діяльності нового голови Бобровицької РДА  вичитав, що й він  переживає за ефективність використання земель сільськогосподарського призначення, тому запланував «якнайшвидше розглянути питання на  засіданні ради сільгоспвиробників району».

Цікаво, хто ж готуватиме засідання тієї ради, потім повчальні промови  виголошуватиме? Часом не ті, які  допомагали Кучерині в написанні, що «тільки сівозміна  спроможна віддячити землеробу сповна» та про відхід від монокультур? Мабуть, вони й   «доленосно» сформували  перший пункт    Програмних засад в розділі «Сільське господарство»: «Пріоритет  розвитку фермерських господарств, малих та середніх виробників сільськогосподарської продукції»?

Ще на початку 90-х  таке  заявлено тодішніми реформаторами, тепер запланував той «пріоритет» і наш новий голова Василь Кучерина. Не вточнив тільки, як він збирається все те забезпечувати? Кинеться розвалювати в районі вже сформовані ефективні сільгосппідприємства, щоб віддати землю фермерам? Але й без запланованого «пріоритету» аграрний сектор Бобровиччини вважається кращим в області. Та й земля давно  не державна, її не можна розчерком пера районного чиновника від когось забрати і комусь іншому віддати. А найголовніше, що не вписується в «пріоритет» Кучерини, – фермери  не осилять те, що роблять середні і великі сільгоспвиробники,  бо Україна – не Євросоюз, і не США, де існують державні  програми підтримки малих  сільгоспвиробників.

Закладаючи такий   пріоритет у аграрний розвиток  району, чи задумувався керівник про долю 34-тисячної громади? Чи, може, Кучерина знає, як з фермерами створити півтори тисячі робочих місць з такими зарплатами і бюджетними відрахуваннями,  як, наприклад,  у нашому господарстві? Не «дотягнуть» фермери своїми  внесками  у район й до рівня інших сільгосппідприємств.

Або й такий факт: в Україні майже вдвічі, у порівнянні з минулим роком, збільшився дефіцит Пенсійного фонду – з 80 до 145 мільярдів. Аналізуючи таку катастрофічну ситуацію , міністр соцполітики Андрій Рева заявив, що найбільшими неплатниками у Пенсійний фонд є … сільські одноосібники і фермерські господарства. Як це узгоджується  з  Кучерининим пріоритетом? Чи якби щось «нове»  написати, а далі – як Бог пошле?

Такому висновку відповідають практично всі пункти Програми діяльності. Процитую кілька їх з розділу «Що потрібно зробити негайно»: «Потрібно вирішувати проблеми життя району спільно всім, хто тут працює… місцеві проблеми мають розв’язуватися на місцях…», «На часі – створення умов для розвитку приватного підприємництва…», «Надважливим є питання збереження та якнайшвидшого функціонування молокозаводу». Перший шлях до цього – «обговорення проблем за участю аграріїв району та представників приватного сектора( це щоб молоко виробляли)». Другий шлях: підняття проблеми на всіх рівнях та вивчення її причин. Третій – термінове залучення інвестицій…

Після таких планів спробуй звинуватити голову РДА у їх невиконанні!.. Адже немає ніяких зобов’язань, одні ідеологічні засади, що давно набили людям оскому.    

 

А в розділах гуманітарної сфери – як у Програмі побудови комунізму

 

Щоб не звинуватили мене в якомусь нагнітанні, наведу ідеологічний  постулат з програми КПРС і  зіставлю його з  програмою Кучерини. Так от, комуністи вели народ  до «всебічно гармонійного розвитку особи, створення справжнього багатства духовної культури, все більшого зростання  ролі моральних факторів у житті суспільства, відносин і вихованні нової людини…

Голова ж РДА Василь Кучерина своїми засадами це розтлумачує на сучасний лад: «Вкладати кошти й зусилля в освіту дітей – це значить інвестувати в майбутнє своєї держави. Освіта – стратегічне завтра суспільства. У центрі освітнього простору слід поставити дитину, її проблеми, запити, мрії…», «Саме тут(у школі) росте Україна майбутнього…» - поїхав би новий очільник району в Київ і розповів  це Порошенку та Гройсману. Але він  радує  своєю філософією пересічних співвітчизників, на чиї плечі, по суті, звалене виконання його державницьких засад. І не тільки в  освіті,  а і в культурі та медицині. Правда,  й з цих питань  в Кучерини свої засади: «Народ – носій ідентичності, національної самобутності та духовних і культурних традицій»,  «Планую всіляко підтримувати та надавати допомогу закладам культури…», «Вважаю за необхідне створення можливостей для охоплення всіх, хто цього потребує, якісним медичним обслуговуванням…». Чим не «Геніально»!?..

Написав  Кучерина в своїй програмі й таке: «… викорінимо брехню у всіх стосунках, поборемо корупцію та професійне невігластво».

Вірно сказано. Залишається лише побажати Василю Миколайовичу, щоб  почав  ту «святу» боротьбу   із себе і творців його «наукових» програмних засад. Бо й   озаглавлені   ті засади патріотично-відповідально : «Іду, щоб повернути людям довіру до влади». Чи дійде до гарно поставленої мети, коли вже, вважаю, спотикнувся на першому кроці, написавши свою програму діяльності в унісон з п р о в а л ь н о ю  Програмою побудови комунізму?

 

                                         Леонід Яковишин

                Герой України, генеральний директор ТОВ «Земля і воля»

Розроблено ТОВ "СОТА ЛАБС"