Питання до президента Петра Порошенка
Кажете, Україна йде європейським курсом? А ви самі в це вірите?..
Влада, що по шию в корупції і з потоком багна на голові
Питання виникло не раптово, воно народжувалося в моїх думках під впливом безперервного потоку інформації про уже нових корупціонерів: «відлюстрованих» міністрів, прокурорів, есбеушників, губернаторів, інших чиновників високого рангу. У вітчизняних і зарубіжних ЗМІ, в спілкуванні з колегами і просто знайомими тільки й чую, що зараз Україна розграбовується не менше, ніж при «колишній злодійській владі». Цікаво, чи ви чуєте цю інформацію, зокрема й ту, що говорить суспільство про український «уряд-камікадзе»?
Питаю і водночас розумію, що про все те вам відомо, і навіть значно більше, ніж розповідають журналісти і громадські активісти. Не можете не знати й того, що в європейській країні давно б вже понесли сувору відповідальність не лише корупціонери і казнокради, а й ті, хто призначав їх на високі державні посади. А в Україні?.. Та тут, як кажуть люди, і не пахне отим «європейським курсом», про який ви любите повторювати. То в збанкрутілій Греції лідер опозиції відразу пішов у відставку, бо його політична команда програла референдум. 
Український же уряд Яценюка і його правляча партія «Народний фронт» за рік не керування економікою і зовнішньою політикою опустили свої рейтинги нижче рівня «злодійської влади-втікачки», і нічого – продовжують далі розвалювати Вітчизну. Це і є європейський стандарт?
Недавно до моїх рук потрапив четвертий номер інформаційно-рекламного журналу «Агробізнес Україна», який відкривається публікацією під заголовком «Реформатори в Україні: мародери, авантюристи?». Один з них – міністр економічного розвитку і торгівлі Айварас Абромавічус? В статті наводиться його «геніальне» бачення розвитку економіки: Україна повинна виробляти 100 мільйонів тонн зерна і переходити від сировинного придатку всього світу до вітчизняної переробки.
Про це я, директор сільгосппідприємства міжрайонного рівня, писав у столичних і обласних друкованих виданнях задовго до міністерського «відкриття». І якщо журнал називає імпортного міністра біржовим спекулянтом і фантазером, так очолюване мною господарство на практиці показує, що озвучена програма може стати реальною: без ніякої участі ось таких міністрів 
наше ТОВ «Земля і воля», не збільшуючи банку землі (маємо 32 тисячі гектарів), щорічно збільшує виробництво зерна, довели його обсяги майже до 300 тисяч тонн. І це не межа. Сучасний елеватор спорудили більшої ємності. Маємо і власну переробку.
Чому автор публікації Юрій Михайлов негативно відгукнувся на «доленосну» заяву міністра? Бо то справді була лише заява, сам же виписаний з Прибалтики чиновник, видно, не має найменшого уявлення про реалізацію ним озвучених планів. 
В Україні Абромавічуса розрекламували як фахівця американської школи. І це правда, але з яким «наповненням»: має диплом бакалавра (не вища освіта) глухого протестантського університету, що посідає 507 місце в рейтингу 684 американських університетів відповідних профілів. Цікава і його бізнесова біографія: до Києва перебрався з Москви, де компанія, в якій він має невелику долю, співпрацює з Газпромом, Роснефть, Лукойл та іншими, про які в Україні кажуть - путінські. Автор журнальної статті наводить й інші факти з бізнесової діяльності міністра-легіонера, а підсумовує такими словами: «Тому не дивно, що в цього біржового спекулянта на думці лише суцільний розпродаж усього, що лишилося в Україні, до бісової мами».
Партнером міністра у побудові «українського щастя» донедавна був офіційно неоформлений його перший заступник, теж легіонер, - 
Саша Боровик, і якого теж пов’язують з Росією – «він створив юридичний відділ компанії Мікрософт в Москві, що тепер перебуває під європейськими санкціями». Пишуть, що він хороший юрист, швидко розібрався й з деякими українськими корупційними схемами та адмінбюракратією, оприлюднив ряд фактів. Може й через це його так і не затвердили на високій урядовій посаді?
Та найболючіше чути і читати інформацію про недолугу і навіть злочинну урядову політику в аграрному секторі - локомотиві української економіки. Таке ставлення до села було за колишніх (передусім чотирьох до майданних) прем’єрів, не поліпшується, а, бачу, ще погіршується і вже при другому, «європейському» агроміністру. Результати роботи вчорашнього «реформатора» очевидні – відставка, ще й з кримінальним скандалом. Сьогоднішньому теж пророчать «на вихід». Знову ж, хтось то має відповісти за такі, явно провальні призначення? У Європі б відповіли.
Журналіст Юрій Михайлов у своїй публікації назвав 
Олексія Павленка «купи-продай», коментує і його європейську освіту – рік навчання в Голландії. Виступаючи в парламенті, коли призначали міністром, записав себе в послідовники вчення Адама Сміта, але перекрутив його крилаті слова: «невидиму руку ринку» міністр «перехрестив» у «незрячу руку конкуренції». А вчення відомого економіста про підтримку саме вітчизняного, а не іноземного виробництва, кандидат економічних наук Павленко зовсім забув. Й трудова біографія міністра досить цікава: бухгалтер, касир у банку, суднобудівник, продавець агрохімікатів, продавець пилососів, «будівельник», менеджер, член наглядової ради – і скрізь затримувався не більше трьох років, в тому числі й на посаді генерального директора відомої фірми «Райз». Очолив неї після того, як «закредитований» сотнями мільйонів доларів Цехмістренко подався у біга, а його заступник Краснопольський тепер «пригрівся» біля Павленка – заступник міністра.
На такій посаді працює ще одна загадкова особа – Владислава Рутицька, займається питаннями євроінтеграції, спеціально для неї придумали таку посаду. А до цього вона (закінчила факультет кібернетики) працювала заступником власника і керівника одного з найбільших в Україні агрохолдигу «Мрія». Ці ура-хлібороби набрали в українських і зарубіжних фінансових структурах майже півтора мільярда доларів і оголосили себе банкротами. Перед цим родина власника, тернопільського гедзи, 
Героя України Івана Гути зуміла переправити за кордон величезні статки і тепер безбідно живе в Швейцарії. «Обпеченим» на «Мрії» банкам «багата» українська казна, видно, дала допомогу, влаштувала на роботу й одну з керівниць агрохолдингу. Не важко здогадатися, яка в неї репутація серед потенційних зарубіжних інвесторів. 
Вам, Петре Олексійовичу, думаю, не варто це пояснювати, але й численні вітчизняні аграрники повинні знати, хто формує політику в «рідному» міністерстві, і чому не відчувають руки допомоги. Тому, що вона «сліпа»? Напевно, таки не помилився міністр Павленко, цитуючи Адама Сміта, – він по-своєму зрозумів «вчителя», по-своєму впроваджує і його науку.
Ще один штришок до портрета Олексія Павленка: він наглядав і радив «Агропрогресу Холдинг», «Індустріальній молочній компанії», «Європейським молочним технологіям» та іншим, що або поглинулись більшими, або «потухають». Залишив Павленко слід в «Житлобуді» Івана Куровського та в одному швейцарсько-люксембурзькому інвестиційному фонді. Як кажуть, скрізь потроху, і ніде вагомо.
Потрібна вакцина проти політичного сказу
ТОВ «Земля і воля, яке я очолюю впродовж 45 років, не підлягає ніякому порівнянні з аграрним міністерством, але я ніколи б не допустив до керівництва відповідальною ділянкою отих «широкозахватних» міністерських чиновників-літунів. У мене всі заступники і керівники підрозділів – досвідчені, фахові і віддані обраній справі. Тому й вистояли, вижили й продовжуємо розвиватися, всупереч того, що твориться в «волонтерській» економіці України. Та є дуже серйозне побоювання: якщо Павленки - Рутицькі одержать право торгувати землею, про що вони вже заявляють, тоді й наше господарство з 1200 працюючими може втратити і землю і волю. 
Тому й звертаюся до вас, гаранта Конституції і палкого захисника українського народу ( ви любите називати «мій народ ), щоб нарешті зупинили безлад в управлінні державою. Для цього вибрав форму відкритого листа через газету, з надсиланням газети до вашої столичної резиденції. На жаль, не маю можливості поспілкуватися з вами особисто, просто до вас мене не допустять.
На цьому світі я прожив тривале життя, протягом 45 років очолюю і розвиваю сільгосппідприємство, багато набудував в нашій Бобровиці, й продовжую будувати, 
навіть по 15-20 квартир щороку. Всього надивився при різних владних командах. Ну а зараз, щиро говорю вам, Петре Олексійовичу, просто «зашкалює» цинічне обкрадання держави і її пересічного люду. Це не особиста моя думка, про це криком кричать журналісти, активісти Майдану, експерти, політологи, економісти і, що цікаво, члени провладної парламентської коаліції, і ще цікавіше – члени вашої, пане президенте, найближчої команди! 
Навіть при гризні Ющенка-Тимошенко такого не було!!! Невже, ваші помічники не доносять до ваших вух думки підданих громадян про небувалий безлад в державі? І ви, досвідчений виробничник, повинні б знати, що головна рушійна сила того злочинного безладу – управлінські і політичні кадри. Розумію, ви не маєте змоги часто спілкуватися з призначено-обраними. В такому разі хоч з телевізора на них гляньте. Вони ж самі вже у прямому телеефірі відправляють один одного до психіатрів. І це вони, не говорячи вже про їхній професіоналізм, ведуть Україну в Європу?
Днями потрапила на очі інформація, що 130 років тому, 6 липня, 
французький хімік і мікробіолог Луї Пастер вперше успішно застосував вакцину проти сказу на покусаному скаженою собакою дев’ятирічному хлопчику. Вас, Перте Олексійовичу, закликаю стати винахідником вакцини проти українського політичного сказу. І щоб особисто привили тією вакциною передусім ваше оточення, потім перейдіть до 
Яценюкового, Ляшкового, Тимошенкового і так далі, в залежності від рівня загрози поголовного сказу, що вже проглядається. Скажімо, на звільненому 205 виборчому окрузі в Чернігові зареєструвалися … 127 кандидатів в народні депутати – всеукраїнський рекорд. Це явно не євро демократія, скоріше, це один із симптомів політичного сказу. Та й такі кадрові призначення, що спостерігаються з Києва до районів, можливі лише в державі з такою політикою і владою, як в Україні. В Європі, ви й самі знаєте, чогось подібного н е м а є! Тож і на закінчення ще раз питаю президента Порошенка: ви особисто вірите, що саме європейський курс обрали для України?
З повагою до вас Леонід Яковишин, генеральний директор ТОВ «Земля і воля», Герой України.
м. Бобровиця Чернігівської області
