Пише про самодостатню громаду, а порахувати до десяти не вміє?
На початку публікації звернув увагу на «заспів» авторки: «Люди добивалися об’єднання цілий рік, оббиваючи пороги чиновників, доводячи всім, що вони самодостатня громада». Це мене відразу зацікавило і я почав перечитувати від рядка до рядка, шукаючи економічно-цифрового підтвердження тієї самодостатності. А знайшов дещо інше у словах самого голови об’єднаної громади: «Зараз чекаємо на розподіл державної інфраструктурної субвенції на об’єднані громади. Вже знаємо, що медична субвенція буде 3 мільйони 664 тисячі, освітня – маже 5 мільйонів гривень, плюс освітня дотація майже 2,5 мільйона…».
Думаю, учню першого класу не складно порахувати, що вся та державна допомога становить більше десяти мільйонів гривень. То про яку фінансову самодостатність іде мова?
Далі уважно став шукати тлумачення останнього речення «заспіву» публікації, що перенесло мене в роки юності: «… в новий рік жителі Гончарівського, Смолина, Жеведі та Козероги увійшли з новим адміністративним устроєм і з вірою в краще майбутнє».
З двох же сіл Гончарівської об’єднаної громади старшокласників возять у школу за межи громади. Голова планує поговорити з батьками, щоб віддали дітей у Гончарівську гімназію, але для їх підвезення … немає автобуса. «Якщо будуть гроші, то купимо, - пояснює голова. – Поки що всю медичну субвенцію віддавати маємо нагору, допоки не створимо свій центр медичної допомоги».
На які «шиши» створюватимуть той центр? На оту медичну субвенцію? Де розрахунки, що її вистачить, хоча й без них очевидно – не вистачить. Бо треба ж якесь приміщення пристосувати та відремонтувати (про будівництво нового й мови не веду), відповідним обладнанням укомплектувати, медиків нормальною зарплатою в село заманити, житлом забезпечувати …
Все трудове життя я присвятив сфері сільського господарства, досі працюю у Броварах, віднедавна - за «скороченою програмою». Тож з’явився вільний час для ведення присадибного господарства в рідній Щаснівці, тут і газету «Чернігівщину» одержую, з неї, та ще з телебачення, слідкую й за інформацією про хід децентралізації. Знаю й те, що до отого медичного центра з відповідним медичним персоналом потрібна ще й адміністрація відділу охорони здоров’я з ліцензією на медичну практику в новому медичному центрі. І для Гончарівської гімназії, початкової і неповної середньої шкіл об’єднаної громади потрібен свій відділ освіти, передбачені й інші адміністративні структури. Де гроші братимуть на їхнє утримування, а це, якось читав, - від 35 до 50 управлінців. Зараз така кількість, я б сказав, дармоїдів засідає в районних адміністраціях, а згідно з децентралізацією така кількість бюджетних «нахлібників» сформують для … чотирьох сіл об’єднаної Гончарівської громади?
З прочитаних публікацій на цю тему найбільш розумною і конкретною вважаю позицію 
Он розгледів намагання й Марії Пучинець «об’єктивністю» обставити майбутнє Гончарівської громади. Але наскільки професійно те зроблено? Виявляється, є там виробництва, які «успішно розвиваються і забезпечують людей робочими місцями». Але тут же й протиріччя бачу: ті підприємства працювали і в 2016 році, й забезпечили селищній раді…600 тисяч гривень власних бюджетних надходжень. Скільки до цього додадуть три невеличкі села без промислових виробництв – не пише. Зате подає сподівання, що в цьому році краще запрацює Смолинський торфобрикетний завод(«Чернігівщина» багато писала про рейдерські конфлікти на ньому) та планують запустити якесь нове виробництва на 30 робочих місць. Як кажуть у народі, то вже хоч щось, і то добре. Але чи зможе те «щось» перекрити своїми додатковими бюджетними відрахуваннями більше десяти мільйонів державних дотацій-субвенцій? Відповіді немає. І гадати, думаю, не варто. А гроші потрібні й на подальший розвиток громади, й на інше, про що вже написав вище. Знову сподіватимуться на державні подачки? Навіщо тоді було затівати децентралізацію, коли на утримувамання об’єднаних громад витрачатиметься більше бюджетних грошей, ніж витрачали до реформи? Але не треба мати сім п’ядей у лобі, щоб зрозуміти, що не все гаразд з отим обіцяним «кращим майбутнім» від такої реформи. Неважко й дотумкати, що держава неспроможна тримати на дотаціях «новий адміністративний устрій» - він повинен сам себе фінансувати, оскілки й створений на добровільних засадах: «пороги оббивали чиновникам», - написала Марія Пучинець.
До речі, дещо дивне для себе побачив і в її репортажі про перекриття автотраси Київ-Чернігів 
Зовсім свіжу інформацію почерпнув з Інтернету: група чернігівських журналістів організовано їздила ознайомлюватися з досвідом Кіптівської об’єднаної громади Козелецького району. Читаю той досвід: бюджет збільшився в чотири рази, півтора мільйони витратили на ремонт адмінприміщення, стільки ж – на нову котельню (на дровах), за рахунок бюджетного і китайського фінансування ремонтують чотири школи, «міністр» освіти об’єднаної громади розповідає про «оптимізацію» двох малокомплектних шкіл, одну від закриття врятувала громада села… Ще один успіх – справний платник податку (фермер на 200 га землі і фермою перепілок) перерахував до бюджету півтора мільйона гривень, додалось податків за землю.
А яка в усьому цьому заслуга децентралізації? Збільшення бюджету? Але те відбулося за рахунок державних «стимулів», іншого джерела не бачу. Держава залишить більше податків на місцях? Але такі зміни можна проводити й без децентралізації, а вже потім об’єднувати села навколо більш умілих громад. Навіщо така поспішність?.. Думаю, невдовзі побачимо і ... заплачемо. Та і як не поспішати, коли журналісти у своїх публікаціях он як нищівно критикують чиновників, мовляв, гальмують процес…
Я теж кидаю докір чиновникам, але за інше – не учать ініціаторів поспішних об’єднань і журналістів арифметики початкових класів – щоб ті уміли рахувати хоча б до десяти.
Григорій Лига
ветеран сільськогосподарського виробництва
