Пільга від уряду: великодушність чи політичний хабар?
Характеристика сучасним пільгам для пенсіонерів проглядається в історичній повісті «Тамара» (1959 р.) українського письменника Антона Хижняка: «Єдиною пільгою тепер було те, що деяких хворих можна було відправляти в ревер – табірний госпіталь, де вони, хоч і не завжди, могли одужувати».
Однією з найбільш поширених пільг у незалежній Україні можна вважати безкоштовне перевезення пільгових категорій на автомобільному, тролейбусному і залізничному транспорті загального користування. Компенсує витрати перевізникам держава. Зокрема на Чернігівщині, де половина населення (633 тисячі) мають право на пільги, компенсація становить в середньому на одного пільговика 30 грн на місяць. У районах – значно менше. Так, в Бобровицькому виходить близько 10 грн.
Відчутна така пільга для пенсіонерів великих міст, де є автобусні, трамвайні і тролейбусні маршрути. Ними користувалися і приїжджі пільговики, але в іногородніх почали відбирати безплатний проїзд, а для своїх уводити спеціальні картки міщанина. Так, у столиці, на бюджет якої працює чи не вся Україна, в метро збереглася проїзна пільга лише для киян, котрі мають спеціальне посвідчення. «Карткову» пільгову систему вводять і в інших містах, гірше – в сільських районах.
Для порівняння: скажімо, в Бобровицькому районі пенсіонери можуть скористатися безплатним проїздом із сіл до райцентру лише… двічі на місяць, і то, якщо втиснуться в «дармовий» автобус, оскільки в «пільгові» другу і третю середи місяця масово їдуть на дачі та в гості столичні пільговики. Визначені години (вранці і ввечері) для безплатного перевезення пільгових категорій по Бобровиці, але лише в маршрутках автопідприємства 17449 і перевізників Баранчуків, яким район компенсує їхні витрати.
Масово доступні пільги для пенсіонерів у приміських електричках. Втім, і цю «великодушність» нинішній уряд ледь не скасував – напевно, вчасно згадав про місцеві вибори, незадовго до яких не бажано дратувати масовий електорат. Та немає гарантії, що не повернеться до такого кроку. Адже залізничники декларують величезні збитки від пасажирських перевезень, де значна частка – некомпенсовані пільги. Навіть працівники установ соціального захисту населення визнають, що недостатньо грошей закладається в ці субвенції – біля 5 мільйонів на область, тоді як на автобусні і тролейбусні перевезення відповідно 15 і 19 млн.
На брифінгу в облдержадміністрації директор департаменту соціального захисту населення ОДА Олег Русін заявив, що до кінця нинішнього року очікується монетизація всіх пільг. Тобто держава компенсуватиме їх коштами безпосередньо кожному пільговику. Чи відбудеться це – мало віриться, бо ця ідея періодично то з’являється, то згасає, залежно від соціальної напруги перед виборами, що дуже часто проходять в Україні.
До речі, перевізні пільги для пенсіонерів в незалежній Україні узаконені з 1993 року. На хвилі передвиборчих обіцянок народні депутати розширили контингент пільговиків, їхні права регламентуються аж 45 законами. Про деякі скорочення і навіть відміну активно дискутують обранці та урядовці останню п’ятирічку, але конкретно взялися за це в 2015 році: з 1 липня вже дехто втратив «полегшення». Є й «картинка» для заспокоєння єврокредиторів: позбавили проїзних пільг учасників війни і дітей війни, але всі вони вже пенсіонери, тож тепер повинні пред’являти посвідчення пенсіонера.
Субсидують пільгові перевезення й самі пенсіонери, котрі дуже рідко користуються транспортом загального користування, а багато сільських і немічних взагалі нікуди не їздять. Тож на інших припадає державних субвенцій більше, ніж на середньостатистичного. Постає питання: як встановлюватиметься розмір грошової компенсації конкретному пільговику? Якщо згідно з уже «вималюваним» середнім показником, то буде чергове глузування над найменш захищеними. Хоча, напевно, за будь-якої системи нарахування пільг пенсіонери не одержать необхідного для них полегшення, скоріше, побачать лише його імітацію.
Відчутно вдарив європеїзований уряд по пільговиках при нарахуванні субсидій на оплату за комунальні послуги: для більшості категорій та державна допомога залежить від середньомісячного доходу на одного жителя, що не повинен перевищувати 1710 гривень, як і для всіх малозабезпечених. Ще й підтверджувати ті доходи потрібно кожні півроку, інакше субсидія не продовжиться.
На «урізуванні» пільг та значному збідненні народу безсовісно піаряться не тільки ярі опоненти уряду, а й самі урядовці. Останні ще до призначення у велику будівлю на Грушевського оголосили себе «мучениками за Україну», що готові й кулю в лоб одержати, якщо виникне потреба в такій жертві заради «щасливого майбутнього свого народу», і тепер не перестають нагадувати народу, що вони працюють в умовах війни з Путіним. Тож і урізання пільг для пенсіонерів, мовляв, вимушений крок. Пільговики з цього приводу невдоволено бубнять, а інколи й голос подають, але терплять, бо справді: на сході йде війна, не одна тисяча співвітчизників там загинула. Але проглядається й цікаве порівняння не на користь «плаксивої» влади: що більше в Україні з’являється мільйонерів, то менше в державній скарбниці грошей на пільги. Порівняймо, хто старшого віку: скільки дорогих котеджів і автомашин було в 1993 році, коли узаконювали пільги, і скільки того багатства зараз; і його ріст не зупинила навіть війна, а навпаки: в багатьох з ново-старої «еліти» зростання статку далеко обігнало євростандарти. Натомість електорат в рази збіднів, держава вимушена скорочувати пільги, затягувати паски на найбідніших. Парадокс?..
Така ситуація вигідна нашим політикам, особливо народним обранцям. Чи не вперше за роки незалежності на збіднілому люді піаряться з телеекранів і газет більше депутати провладної коаліції, аніж опозиційної. Доходить до того, що спочатку голосують за антинародні закони, а потім з піною з рота «добиваються» їх відміни. А пенсіонери Бобровицького району ще недавно мали можливість чотири рази на місяць їздити безплатно в райцентр, а тепер – лише двічі. І така ситуація в інших районах. Результатом активної боротьби депутатів «за народ» стало й те, що вже пенсії почали обкладати податком. Боже, скільки галасу чуємо з телеекранів від «слуг народу», що такого немає в усьому світі! Найдужче ж критикують уряд ті, хто проголосував за ганебний закон або безвольно сприяв його прийняттю. Знову парадокс?... Насправді ж, то осучаснений вид передвиборчого хабара. Явно, обранці порахували, що горлопанити перед телекамерами дешевше, аніж на благодійність витрачатися.
Навіть нові наші американсько-європейські хазяї кажуть, що в українській владі багато бардаку. Це з якого боку подивитись!.. В «нашій» державі все прораховується. Інша справа – на чию користь? Певна річ, не на користь пільговиків та інших пересічних. Їм достатньо (видно, лідери вважають) гарних телевізійних шоу-картинок! Мовляв, дивіться і насолоджуйтесь, може, менше їстимете і їздитимете!..
Григорій ВОЙТОК
