З давніх давен в народній медицині українці використовували різноманітні олії. Всі знали, що, наприклад, макова олія допомагає поліпшити зір, гарбузова лікує чоловічі хвороби, олія з грецького оріха додасть вроди жінкам, якщо протирати нею обличчя. А рижієва олія – узагалі особлива: крім того, що сприяє схудненню та сприяє лікуванню цукрового діабету, вона ще й має добрий смак, тож і сьогодні користується попитом не менше, ніж колись. На Срібнянщині олію з рижію добуває підприємець Микола Темчур, котрий мешкає в селі Калюжинці. За сім років, упродовж яких триває виробництво, Микола Олександрович, здається, не тільки відродив давню технологію виробництва рижієвої олії, а й дізнався про всі секрети цієї сільськогосподарської культури, яку в Україні мало хто знає.
На Полтавщині й не чули про рижієву олію
«Рижій на олію вирощували в Чернігівській і частково Київській області в ХІХ-ХХ століттях, - розповідає. – Напевно, тому в цих місцевостях і сьогодні її споживають, чого не можна сказати про інші території України. Адже в багатьох областях і не чули про таке. Якось повіз продавати свою рижієву олію на Сорочинський ярмарок, що проходить на Полтавщині – то там були щиро здивовані таким продуктом, люди його вперше побачили. Лабораторія навіть не змогла зробити аналізу, бо не мала сандартів на рижієву олію. З’їздив – і повернувся додому з усім своїм товаром».
Натомість на ярмарках Чернігівщини рижієву олію Миколи Темчура розкуповують дуже швидко. Підприємець каже, що за своїм складом вона подібна до риб’ячого жиру, а за складом основних жирних кислот схожа на олію з льону. Особливий же аромат та смак досягається стародавньою технологією, за якою працює Микола Олександрович. Її секрет полягає в тому, що після розминання рижій обсмажується – завдяки цьому й олія запашна. На заключному етапі виробництва продукт віджимається та фільтрується. Микола Темчур не приховує, що такий метод більш дороговартісний, ніж сучасні, тому зараз далеко не кожен виробник наважиться його використати. Наводить приклад більш популярної соняхової олії: нові технології дозволяють отримати її у розмірі 35-40% від кількості сировини, старі ж дають лише 25% готового продукту, хоча й більш якісного. «Такі технології дуже затратні, - каже. – Лише собівартість літра соняхової олії, добутої «старим» способом, обходиться в 15 гривень».
Нові культури для столичного ботанічного саду вирощують в Калюжинцях
Ще навчаючись на агронома у Національному аграрному університеті, Микола Темчур познайомився з завідувачем відділу нових культур Київського ботанічного саду Джамалом Рахметовим. З тих пір почалася тісна співпраця між столичним ботанічним садом та Калюжинцями, головна мета якої – рослинні дослідження. «Ми уклали договір, згідно якого я отримую насіння рижію та енергетичних рослин: гірчиці, суріпиці сорту «Горлиця» тощо, - розповідає господарник. - Цього року заклали п’ять таксонів по рижію плюс енергетичні та кормові культури». Загалом же в колекції Миколи Темчура сьогодні налічується 16 культур. Фахівці з ботанічного саду спостерігають за ростом і цвітінням рослин, роблять апробації, час від часу приїждаючи до Калюжинець.
Рижієве зерня розміром менше міліметра
Рижій для виробництва олії підприємець збирає на полях Срібнянщини. «Пропоную окружнім фермерам вводити його в сівозміну», - розповідає. Культура ця, хоча й вважається невибагливою у вирощуванні, та має свою специфіку: її вегетативний період досить короткий, триває до 90 днів. Напевно, цим можна пояснити цьогорічну низьку врожайність рижію. «В цьому році весна спізнилася, засіяв лише в 20-х числах квітня, - пригадує Микола Олександрович – А вже через місяць було до 30-ти градусів спеки, якраз у період активного росту рослини».
Крім того, для роботи з рижієм, зерня якого розміром з макове – менше міліметра у діаметрі – потрібна спеціальна техніка. У господарстві калюжинського підприємця є сівалка «Ліда-Сільмаш» та спеціальний комбайн виробництва Фінляндії «Sampo-Rosenlew», які використовуються для мілкосім’яних культур. Микола Олександрович не приховує, що активно відвідує різноманітні сільськогосподарські виставки, знайомиться з передовими зразками техніки та сучасними технологіями. Чимало обладнання для свого виробництва придбав саме там. Ось і на нещодавню виставку до Києва їздив разом з усією родиною. «Мій бізнес сімейний», - посміхається. І це дійсно так. Дружина Лариса вже добре опанувала процес фільтрації олії, і донька Марія та син Саша, хоча ще й школярі, зовсім по-дорослому допомагають батькам у родинній справі.
Людмила Смик
