Орють зло, злом засівають…
Кредо
І друзі, й злі недруги інколи питають мене, коли вже я наїмся, кину роботу на землі, і подамся у райський куточок доживати свої останні роки, мовляв, мої статки це дозволяють.
Питання ставлять резонно, бо й сам, буває, думаю про це. Особливо, коли безлад в державі до серця дістає. А він постійний, бо вся Україна на безладі стоїть. Із соціалізму з’їхала, а до цивілізованого капіталізму ніяк не доїде, й чи доїде коли в суверенному стані.
Державним мерзотникам це на руку, в каламутній водиці їм легше ловити…свої мільярди. А хто живе і працює на землі, той постійно одержує від безладу і недолугості кольки в самісіньке серце. Та в мене є спасіння: німецькі професори «вдягнули» моє серце в «бронежилет». Тепер легше дотримуватись мого золотого життєвого кредо: «Ліпше вмерти біжучи, ніж жити гниючи». Ці слова належать відомому українському письменнику-емігранту Івану Багряному.
Дріб’язкова підлість страшніша за злидні.
Злиднів я зазнав у дитинстві. Пережив, вивчився, піввіку в повсякденній роботі. А от дріб’язкову людську підлість, самолюбну нікчемність неможливо пережити, хоч живу на цьому світі вже восьмий десяток. І постійно спотикаюся об ту підлість – така вона живуча, бо породжують її не інакше, як діти юродиві.
Можу ще зрозуміти, коли одна людина відповідає підлістю на підлість іншої людини. Це теж не добре, оскільки зло нічого не дає, крім зла. Та все ж тут є певний привід, відплата… А якщо підлість коїться на шкоду великої групи людей, громади району, області, України в цілому?..
Перед днем голосування на останніх місцевих виборах вся Бобровиця була засіяна листівками з нападками на мене, хоча я особисто не балотувався ні в депутати, ні в мери. Здогадуюся, що колотилися ті «помиї» командою кандидата 
на міського голову Олександра Приходька, проглядається в тому й участь активістів з районного штабу президентської «Солідарності». Втім, я б ніколи не звернув уваги на ту гидотну писанину, якби вона була спрямована суто на мене. Але ж у тій паперовій «ганчірці» містилося жахання жителів трьох районів терміналом безводного аміаку нашого ТОВ «Земля і воля». А це вже підлість проти майже півтора тисячного колективу, проти всього Бобровицького району, бюджет якого на 70 відсотків забезпечує наш колектив.
На початку будівництва терміналу безводного аміаку обласна організація «Свободи» організувала була в Кобижчі пікетування. Після Майдану гідності організатори того протесту прийшли у владу: 
Костянтина Лубенцова призначили заступником голови обласної держадміністрації, а Сергія Андрєєва – головою Козелецької райдержадміністрації. Обидва приїжджали в наше господарство, побували й на терміналі безводного аміаку, після ознайомлення з ним визнали свою помилку. А якби вони побували ще й на заводах та великих складах цього найціннішого азотного добрива, які є в Україні, Європі, СЩА? Де ці об’єкти розташовані в межах великих міст?.. І ніхто не пікетує.
Оте підле лякання жителів трьох районів я не залишив без уваги. Нині правоохоронці встановлюють осіб, що виготовляли і поширювали мерзотну інформацію.
І це не єдиний випадок, коли очі негідникам мозолить 
успішне товариство «Земля і воля». Минулої осені були навіть спроби підпалу кукурудзи на стеблі. Кому це на шкоду? Мені?..
Відверто скажу: я б не повів злиднів, якби весь врожай спалили. Може тоді справді відійшов би від справи і спокійно б десь ніжився на лазурному березі моря чи океану. А з чим залишаться півтори тисячі родин? Хто їхнім годувальникам дасть роботу, ще й з такою зарплатою, яку мають у нас? Хто їм побудує безкоштовне житло? А ми продовжуємо будувати до 20 квартир щороку.
Недавно ми завершили відвантаження споживачам першої партії кукурудзи нового врожаю. Контракт у нас валютний, відповідно й виручку за зерно одержали у валюті, яку не в офшори погнали, а продали своїй державі за її курсом, що дуже їй потрібно. І за куплені в Нацбанку гривні не палаци будуємо, а віддаємо селянам за їхні майнові паї. А це – в межах 30 мільйонів гривень. Хто, крім «Землі і волі», настільки поповнив кишені селян? Бюджет одержить додаткові надходжень. Плануємо також у наступному році чергове підвищення зарплати на 30 відсотків. Як відомо, з лютого 2015 року підвищення відбулося на 50 відсотків. За які ж гріхи паскудні «патріоти» рвуться шкодити нашому підприємству, стільки бруду виливають на працьовитий колектив? До речі, в цей спекотний рік високу врожайність зернових забезпечив саме безводний аміак, що має властивість втримувати вологу.
«Преступление и наказание»
Незважаючи на велику зайнятість по роботі, я щоденно викроюю час для перегляду масових і професійних видань. Хто бував у мене в кабінеті, той бачив, скільки різноманітних газет і журналів там лежить. Помічники роблять для мене й викопіювання з Інтернету. Свіжа інформація потрібна мені для роботи й для душі.
Недавно потрапили на очі слова відомого російського письменника Федора Достоєвського в українському перекладі. Вони адресовані передусім творчим особистостям, але яскраво проглядаються в усьому українському суспільстві: «Якщо ти задирливий та часто недоречно гордий і можеш образити самолюбну нікчемність, тоді біда, ти будеш один, а їх багато: вони тебе замучать «шпильками».
По роботі мене часто мучать корупціонери-хабарники і дурисвіти від влади. Їх не поменшало, а ще побільшало після так званої Революції гідності. А останні вибори показали, що Майдан активізував і самолюбну нікчемність, дріб’язкову та загальнодержавну підлість. Тут мимоволі згадується й назва одного з романів Федора Достоєвського – «Преступление и наказание». У державі про це лише язиками ляпають, а в ТОВ «Земля і воля» реально борються із злочинцями.
Відомчою охороною спільно з працівниками міліції встановлено зловмисників, що намагалися підпалити кукурудзу за Бобровицею. А щоб присікти паліїв біля Кобижчі, я викликав спецназівців з Чернігова. Ці бійці заодно «накрили» в селі й виробництво рослинних наркотиків з ділянкою коноплі. Не сумніваюся, в Кобижчі багато хто знав про це, але мовчав, бо хазяїн наркобізнесу – грошовитий і впливовий, має в селі й інший бізнес.
А в уже згаданій передвиборчій брудній листівочці написано: «Якушко В.В., будучи мером м. Бобровиця, разом зі своїм хазяїном (Яковишиним Л.Г.), «кришують» начальника міліції м. Бобровиця Пузікова І.Л. («луганський перевертень в погонах»), який разом зі своїм заступником Музиченком С. – організували та контролюють виробництво і збут наркотиків». Аж виявилось, що не туди стріли запустили «правдоборці», та, думаю, й не спроста вони замилювали очі людям, щоб не помічали справжніх наркоділків, бо самі, видно, в долі.
Так думати - є конкретні підстави. Правда, з дещо іншої проблеми, але й вона кладе тінь на «борців» за Україну з районного штабу «Солідарності». Скажімо, Бобровиця й досі гуде з приводу тіньової схеми продажу корпоративних прав на оренду земельних паїв, при допомозі якої чотири в’юнкі орендарі озолотилися, а власники паїв одержали дулю з маком. Громада Вороньків вигнала з села свого новоспеченого мільйонера. Інша історія з Олександром 
Приходьком з Травкіного, що теж за немалу суму «продав» довірливих власників земельних паїв іншому орендарю. На виборах він не пройшов у мери, так тепер представники президентської «Солідарності» мітять його на голову районної адміністрації. Попередній їхній висуванець впіймався на хабарі, тож хочуть бачити на чолі району іншого свого, ще й такого, яким теж цікавляться правоохоронці.
З цього приводу я надіслав листа Президенту України, текст якого можете прочитати в цьому номері газети. Бо така кадрова політика безліч разів перефарбованих представників президентської партії – то відверте глузування з жителів нашого району, приниження зокрема й нашого трудового колективу. Він на своїх плечах тримає район, а за його спиною продажні «політики» місцевого рівнія торгують посадою голови району. Повірте, якби БППевці пропонували нормальну кандидатуру, - я б і слова не сказав. Але від тієї команди, що засіла в районній лікарні, не було жодного висуванця, котрий залишив би на Бобровиччині щось корисне для людей, а не для їх особисто. Це стосується і їхніх кандидатів в депутати. Де «великий» благодійник Рудьковський? Де їхні «грандіозні» новобудови, якими вони піарили нинішнього депутата? Скільки можна так цинічно брехати в ім’я одержання особистих дивідендів від виборчих кампаній? А для району – орють зло, злом засівають. Це до таких Великий Шевченко звертався: «Схаменіться, нелюди, діти юродиві!»
Леонід Яковишин
Герой України, генеральний директор ТОВ «Земля і воля»
