Офіс реформ має результати: можна й весла сушити?
Створений в Чернігові регіональний Офіс реформ займається питаннями децентралізації влади, реформування органів місцевого самоврядування. Очолює цю тимчасову структуру Ярослав Жиденко. Днями на прес-конференції в обласній держадміністрації він інформував місцевих журналістів про перші позитивні результати впровадження реформ місцевого самоврядування: 6 громад надіслали до Чернігівської ОДА свої рішення про об’єднання громад, ще 12 – ініціюють процедуру об’єднання.
Тобто, важлива, широко розрекламована справа має конкретні результати, тож 5 вересня можна й офіс закривати – планом передбачено? Та на думку директора Офісу, швидше всього, доведеться й далі працювати, роз’яснювати селянам і жителям невеликих міст важливість і необхідність запущеного процесу.
Які ж стимули пропонуються для тих громад, що погодились спільно жити однією громадою? Область в цілому одержує 101 мільйон гривень з державного фонду регіонального розвитку, якщо затвердить перспективний план децентралізації. Передбачене додаткове фінансування для об’єднаних громад, мовляв, хто швидше об’єднається, той швидше й гроші матиме. Перед реформованими громадами відкриється доступ і до європейських грантів.
Грошовий стимул, виходить, як наживка, проте на неї не поспішають «клювати» наші знедолені села. В роботі прес-конференції взяв участь експерт Офісу реформ Микола Силенко, що предметно вивчає причини зволікання громад в питаннях реформ. Назвав кілька: побоювання людей, що позакриваються школи, дитячі садки, ФАПи і навіть церкви, виникнуть складнощі в одержанні різних довідок, скоротяться робочі місць для службовців тощо. Працівники Офісу реформ ( їх п’ятеро) регулярно виїжджають на місця і намагаються дохідливо роз’яснювати хибність таких думок і побоювань.
Втім, на фоні ось такої роботи виникає запитання і до самих реформаторів: чи справді на найважливіші питання реформування звернута їхня увага? Як відомо, головним завданням процесу об’єднання громад є створення самодостатніх (економічно і соціально) громад, щоб вони могли забезпечувати роботу соціальних закладів, створювати робочі місця, поліпшувати соціальний захист своїх громадян. Інакше неминуче збудеться оте побоювання про закриття шкіл і медпунктів. Не даремно ж і Київ радить починати процес створення об’єднаних громад, наприклад, зі спільних проектів, зокрема й з вирішення соціальних проблем, організації виробництв, надання побутових послуг, інших структур, що забезпечують людей легальною роботою і поповнюють бюджет.
Директор і експерт Офісу реформ назвали (на прохання журналіста) один перспективний план об’єднання громад, де присутній спільний проект (побудови і роботи мережі водопостачання), сказали також, що знають сільського голову, котрий обіцяє залучити в громаду трьох інвесторів.
А решта громад навколо чого будуть об’єднуватися? Спочатку область планувала створити з наявних 569 громад – 59 об’єднаних. В ході обговорення на місцях «низи» захотіли 81-ну. Таку кількість перспективних планів передали на погодження в Кабінет Міністрів, там погодили … 43, правда, процес триває. Видно, ті плани написані зі стелі, або в угоду чиїхось амбіцій.
Зрозуміло, що п’ять працівників Офісу реформ не в спромозі створити 81 самодостатню громаду, та й не їхня то робота. В кожному районі є держадміністрація і районна рада з чималою армією чиновників. Але з інформації, що прозвучала на прес-конференції в ОДА, напрошується висновок, що на місцях працюють передусім на гарну статистику, нею задовольняються й уповноважені реформатори. Чи зможуть новостворені об’єднані громади утримувати себе фінансово після завершення процесу децентралізації – питання зараз, видно, не на часі. Хіба що записано десь у плані теоретично. Та й самих громадян більше цікавить, як можна буде одержати довідку, ніж те, чи зароблятиме об’єднана громада гроші на школи і медпункти. В такій недалекоглядності вина не стільки пересічних людей, як поводирів-реформаторів колишніх і нинішніх. Це вони так керували і керують державою, що слова «реформи» і «демократія» в Україні стали лайливими.
Від офісних реформаторів неодноразово звучала фраза, мовляв, то самі люди повинні вирішувати, з ким об’єднуватися, кого обирати головою чи старостою, які школи і ФАПи закривати, а які оптимізувати. Все ніби й правильно, так і повинно бути в цивілізованій державі. На жаль, Україна не така, в ній є кілька обставин: свої ж, не окупаційні, керманичі довели простолюд до зубожіння, забили голови гарними лозунгами, налякали реформами і беззаконням, замазали очі євроінтеграцією, розчарували роботою старої-нової влади, безконтрольними і безвідповідальними діями продовжують демонструвати, що народ для них – затурканий і продажній електорат. На фоні цього не перестають «ощасливлювати» у вічі: господар держави – народ. Навіть не задумуються над тим, що великий гріх беруть на себе, насміхаючись над простолюдом, «покаліченим» ними ж духовно і матеріально.
Григорій Войток
