Не випускаймо землі з рук, бо нащадки проклянуть
(Заповіт з глибини віків)
Нація, що виставляє матінку-землю на панель, втрачає право на існування
Зграя оскаженілих «патріотичних» запроданців створила спеціальну коаліцію для боротьби за скасування мораторію на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення. До неї увійшли невідомі сільгоспвиробники, правозахисники, економісти, банкіри, політики та журналісти – самі так написали.
Сформували цю злочинно-продажну коаліцію аж два десятки громадських організацій, головна вимога яких – скасувати з 1 січня 2019 року мораторій на продаж сільськогосподарських земель.
Називати їх безмозкими покидьками суспільства не стану, бо така характеристика хоч і ганебна, але не повна, не вичерпна. Насправді в цих борців «за щастя аграріїв і взагалі долю України» мізки є, навіть наукою напхані, та, на жаль, «варять» вони на рівні мізків цинічних сутенерів розбещених проституток.
До речі, американський антрополог Оуен Лавджой довів, що проституція – аж ніяк не людський винахід, вона виникла більш як чотири мільйони років тому, ще до появи людини розумної, і найбільш властива була серед шимпанзе і горил: самки надавали секс в обмін на їжу.
Тваринячий «секс за їжу» навічно успадкували розумні земні істоти й досі ним широко користуються. В українському ж суспільстві проституція «за їжу» набула небувалого розвитку і в політиці та державному будівництві під єврогаслом: «Все продається!»…
Для втілення його в життя українські політики організували передусім ринок з продажу людських душ та мізків, причому настільки унікальний, що подібного, мабуть, немає в світі. Масово скуплені душі обирають (чи на майдані призначають) владу, яку через день-два починають проклинати. І це вже не ступання на одні й ті ж граблі, це вже – система, інфікована страшною суспільною хворобою. Метастази її неодмінно охоплять і суто український ринок землі.
Ні, я не проти будь-якого цивілізованого ринку, в тому числі й земельного. Але щоб з відповідними розумними законами, справді державним та громадським контролем, з відповідною базою для функціонування земельного ринку на благо розвитку суспільства, зміцнення держави – як у цивілізованих країнах.
Нам же пропонують ринок без усього перерахованого і навіть без професійних брокерів – всім мають заправляти потворні запроданці-сутенери. Вони й відповідних ідеологів собі підбирають, щедро їх розгодовуючи. Ті, на знак вдячності, брехливі постановки на публіку готують: від палкого вболівання за народ сльозу можна пустити. А з якими сяючими обличчями обнімаються з населенням на телекамери! Та не встигне телеоператор далеко відійти, як усміхнені обличчя вождів та їхньої челяді корчать насмішливі гримаси. Ото такі вони справжні, не телевізійні.
Зокрема і вже згадана нова коаліція за ринок землі «вінегретну» команду зібрала, а про головних фігурантів майбутнього ринку землі – власників земельних ділянок – забула. За них вони самі вирішують… благими намірами: забезпечити рівний доступ до банківських кредитів, на першому етапі право придбання землі повинні мати виключно українські громадяни та українські юридичні особи, встановити мінімальні ціни на землю, створити особливі умови для банків при заставі землі під кредити…
Більш категорично висловився прем’єр Володимир Гройсман: «Ніяких латифундистів і іноземців не допустимо на ринок землі. Треба також подумати, як і своїм фермерам продавати землю в обмеженій кількості».
Перше враження від таких «соковитих» заяв і намірів – прозвучали вони від інопланетян. Передусім відношу до таких прем’єра Гройсмана. Бо якби він був земний, то не міг би не знати, що українські латифундисти, в тому числі й з іноземним капіталом, давно володіють українською землею. Поки що здебільшого на правах оренди, але за необхідності набути право власності на землю тільки вони й матимуть таку можливість. Певно, з’являться й нові, але такі ж самі, ще з більшими іноземними грошима.
Вдумаймося: влада не продемонструвала політичної волі протистояти народженню й розростанню латифундистів шляхом завуальованої скупки прав власності на оренду землі, втрачаючи від цього «чорного ринку» мільярдні бюджетні надходження. А тепер прем’єр глузливо піариться боротьбою проти того, що давно відбулося. І не признається, що насправді може відбутися хіба що переділ власності, ще й із страшними економічними та соціальними наслідками. Може, і з кровопролиттям. Скільки безглуздо-поспішних земельних реформ пам’ятає українська історія? На порозі – нова?
Аж коробить мене і від «вболівання» за наших фермерів. Мовляв, лише при запровадженні ринку землі вони зможуть розвинути своє господарство. Яким чином? «Рівним доступом до банківських кредитів?» І можливістю заставити землю для одержання кредитів? Але, як відомо, спочатку ту «заставну» землю треба купити… Та й ефективність українського фермерства стосовно розвитку села, створення нових робочих місць, соціальної відповідальності перед громадами, підняття добробуту пайовиків землі ніхто достеменно не аналізує. Бо нічого не робиться на рівні держави для розвитку фермерства. Ото кинули модне гасло про землю фермерам, на цьому й піаряться безупинно.
Не сумніваюся, що про все це добре відомо прем’єру Гройсману. Одначе його «солов’ї» безперестанку витьохкують з телеекранів та на різних дорогих семінарах, симпозіумах, круглих та «квадратних» столах про необхідність ринку землі і головну фігуру на ньому – фермерів. На це не шкодують грошей ні вітчизняні, ні зарубіжні замовники «малинової» музики. Адже може виникнути ситуація, коли при допомозі фермерських господарств найпростіше й найдешевше буде скуповувати землю для «оновлених» латифундистів. А з чим залишаться селяни та їхні нащадки? З чого держава підживлюватиме свій бюджет?
Не вперше наголошую, що ефективність сільського виробництва залежить передусім від уміння господарювати на землі, відповідальності за результати роботи й турботу про землю, зрештою – від державного й громадського контролю. А стосовно того, власна чи орендована земля, – поцікавтеся в американців і європейців. Неодмінно почуєте, що для них це не має принципового значення. Можливо, на власній землі декому завзятіше працюється. А для нормальної держави першочерговим є ефективне використання землі, незалежно від того, кому належить та земля. Неука й безвідповідального не допустять до роботи на землі навіть тоді, коли він одержав землю, скажімо, у спадок. Держава викупає ділянку й передає в оренду знаючому виробнику.
Чому в Україні ні державні органи, ні спеціально створені громадські коаліції не переймаються проблемами ефективного використання кожного клаптика землі, розумної віддачі на благо суспільства? При такій суцільній безвідповідальності стосовно найголовнішого багатства й розвивається так бурхливо земельне сутенерство. Скільки вже матінки-землі виставлено на вітчизняну й валютну панель? Тепер захотіли запровадити суцільну земельну проституцію. Видно, міліють інші джерела зажерливості?
Саме при такій злочинно-ганебній ситуації нація й втрачає право на повноцінне існування й процвітання. На додачу маємо ще й «вимираючу» демографію! Слава Україні?..
Коли своїх клепок не вистачає – у вуличної молоді позичте
Днями прочитав результати соціального дослідження, що проводила Асоціація регіональних ЗМІ в окремих селах і містах Чернігівщини. Передусім звернув увагу на те, як молодь відповіла на запитання стосовно найбільш необхідних напрямів державної молодіжної політики: 80,4 відсотка від опитаних назвали необхідність створення робочих місць. Для 40 відсотків важливим є державне сприяння забезпечення житлом.
Хто покаже мені ці необхідні напрями в земельній реформі і тісно пов’язаній з нею децентралізації? Останнім часом безупинно радують селян тим, що нарешті передадуть землі запасу й резерву об’єднаним громадам. Це після того, як впродовж десь восьми років дерибанили ту державну землю обласні держгеокадастри. А яка гарантія, що з нею не будуть те робити місцеві князьки? Скажімо, в Бобровицькому районі такі факти вже суд розглядає. З’являється така інформація й по інших районах та областях. Натомість і з допомогою лінзи не знайшов інформації про те, як земельна і децентралізаційна реформи сприяють першочерговим потребам молоді.
Недавно віце-прем’єр Геннадій Зубко привозив у нашу область послів «Великої сімки». Організував їм екскурсію по древньому Чернігову, а також звозив у Кіптівську об’єднану територіальну громаду, де показав сучасний Центр надання адміністративних послуг.
«Надання якісних адміністративних послуг – це в першу чергу обличчя влади», – наголосив кабмінівський посадовець.
Може, й правда… От тільки у створенні того центру заслуга передусім однієї європейської програми, а вулична молодь хоче бачити обличчя влади з іншими рисами.
І не тільки наша молодь: колишній президент Обама і нинішній – Трамп головним пріоритетом у своїй роботі вважають теж створення нових робочих місць і поліпшення медичного забезпечення для всіх громадян.
Один з гостей – посол Канади Роман Ващук – наголосив теж на дещо інших пріоритетах: «Децентралізація – це коли кожен регіон, кожне село, кожна громада може взяти в свої руки свою долю й залучити до співпраці міжнародних партнерів».
З програми розпіареної Кіптівської ОТГ бачу, що за свої кошти вона планує побудувати пункт збору сміття, облаштувати сільський ринок, полігон для твердих відходів та скотомогильник, побудувати стадіон. Окрема програма з 11 пунктів передбачає залучення інвесторів для спорудження готелю, торфобрикетного підприємства, овочесховища та інших дрібних споруд.
Кіптівська ОТГ створена в 2015 році, але послам показали лише Центр надання адміністративних послуг. Як до того центру добираються жителі шести сіл, об’єднаних в одну громаду, – не написали у звіті. Віце-прем’єр-міністр Геннадій Зубко, думаю, не ризикнув також провезти послів «Великої сімки» й по Козельцю, де в центрі височіють шедеври культової архітектури, бо на суцільних вибоїнах, навіть по центральних вулицях, і колеса могли б відвалитися в євроавтівок. Хоча це теж важлива риса обличчя влади!
Закрити її допомогла об’їзна дорога навколо Козельця. Але то закрили для послів «Великої сімки». А власний народ те бачить! Бачить і більш толкова, ніж урядовці з їхніми свистунами, вулична молодь!..
Проте, на жаль, і та молодь, і все населення продовжують почувати себе тінню влади й партійної еліти, бо така думка їм майстерно й безупинно нав’язується. І народ все те покірно терпить.
Скажімо, соціологічне дослідження показало, що від освітньої реформи не в захваті майже 70 відсотків опитаної молоді. Ну й що? Половина їх цікавляться політикою час від часу, а 28 відсотків – взагалі не цікавляться. Ну й що? Це лише на руку «патріотичним» запроданцям. Вони виколупали з одного місця те, що «через мораторій на землю аграрії втрачають 86 мільярдів гривень, і давай дурманити цим усе суспільство. І ніхто не обґрунтовує цю «страшилку». Бо в самих сільгоспвиробників, по собі знаю, ніхто не цікавиться тими втратами. Виходить, що я, аграрник з піввіковим стажем, очолюючи високорентабельне успішне господарство, не бачу таких втрат, а хтось десь у Києві бачить. А точніше – вигадує на чиєсь замовлення.
Насправді ж видно інше: проституція «за їжу», запозичена в шимпанзе й горил, взагалі втрачає береги й елементарний глузд в українській владно-політичній проституції. І це називається європейською перспективою?.. Але з тієї перспективи зовсім видалений заповіт з глибини віків: «Не випускаймо землі з рук, бо нащадки проклянуть».
Леонід Яковишин, Герой України, генеральний директор ТОВ «Земля і воля», кандидат економічних наук
