«Наїзд» від нардепа замовляли?
Політичне шоу з вилами в руках й Інтером «на хвості»
По дорозі до зали засідань депутат обласної ради, мій перший заступник Василь Нестерук почув розмову двох чоловіків, котрі стояли осторонь невеликої групи людей, що прийшли сюди помітингувати: «А наш то з вилами пішов на сесію!» - весело потирав руки молодший «активіст». «Ще й телекамеру з Інтера повів за собою, - хіхікнув інший. - Ох і жарко буде там!». «От би нам те побачити!, - мрійливо продовжував розмову перший. – За таку виставу я б відмовився і від отієї п’ятдесяти за участь на мітингу!» «Ну ти загнув!, - сердито заперечив більш поміркований співрозмовник. - Вечором все по телевізору покажуть». «Покажуть, та не все, - оправдовував свою готовність пожертвувати гонораром заради вистави молодший. - Покажуть те, що було замовлено…А ще цікаво було б дізнатись, хто ж все-таки замовив Ляшку нашого губернатора?..»
Ні Василь, ні я не гарантуємо, що підслухана розмова передана слово в слово, але збережена головна тема її змісту, яка спонукає на досить серйозні тривожні роздуми. Виходить, що народний депутат приїжджає на округ не допомагати виборцям, а влаштовувати на телекамеру політичне шоу, ще й виконувати якесь замовлення?
Дія «вистави» в залі
Сесія проходила згідно із затвердженим порядком денним, депутати розглядали і затверджували конкретні питання життєдіяльності області. Все було спокійно, поки на сцену не піднявся народний депутат Олег Ляшко. Кажуть, хвилин 15, якщо не більше, він соковито «гнав пургу» на всіх і вся, аж поки присутнім у залі все те набридло. Вони зібралися на сесію, а не вислуховувати піарівськиий мітинг гостя з Києва. Ляшко, видно, тільки й чекав того, щоб його стали зупиняти, про регламент нагадувати. І він за вила вхопився, почав розмахувати ними і на голову обласної держадміністрації Володимира Хоменка націлився «парламентським інструментом», добре, що хтось вчасно перехопив ті вила ,справжні, з гострими зубами. Далі пішли в хід не менш «гострі» слова «великого» радикала, наповнені хамством вуличної скандалістки чи п’яного хулігана. А коли оратора, що явно «злетів з котушки, намагались зупинити депутати обласної ради, відтіснити наплив нардепівської агресії від губернатора і голови обласної ради, то піднявся страшний вереск, мовляв, його,«недоторканого», хтось за білі рученята взяв… Катастрофа на всю Україну!...Сам Генеральний прокурор повинен це розслідувати! Щоб інші не посміли навіть мізинчиком доторкнутися до «надбожого» створіння. А ми кажемо: депутат – слуга народу… Який слуга? Він вельможа із середньовіччя … Може витворяти все, що на голову збреде… .
Я кілька разів переглядав в Інтернеті той епізод із сесії обласної ради, і не міг пригадати, щоб щось подібне чув навіть із зали Верховної Ради, де постійно відбуваються політичні вистави і «гладіаторські» бої. Як тут не погодитись з висновками отих вуличних «активістів», що губернатора явно хтось замовив? Важко повірити і в те, що й центральний телеканал приїхав у Чернігів «за спасибі» висвітлювати роботу сесії обласної ради. Та й з телерепортажу можна зробити однозначний висновок: завдання столичних телевізійників – показати «наїзд» Ляшка на Хоменка, а не якусь там сесію обласної ради.
Замість епілогу
Я прожив довге життя, нерідко доводилось і тепер доводиться вступати в конфлікти з чиновниками-дурисвітами, «розмазувати» їх на сторінках ЗМІ, але до рівня і риторики Ляшка ніколи не опускався...А той собі це дозволяє, ще й має загадковий доступ до провідних телеканалів і газет, які планомірно «ліплять» з розперезаного хамського депутата «великого захисника нації». І багато українців уже «клюнули» на це: одні проголосували за нього на виборах, іншим подобається його ораторство. Невже, справді, ось такі Ляшки повинні управляти Україною? Мені страшно подумати, у які часи вони відкинуть нашу державу? Останні великі виступи селян з вилами в руках були, здається, у 18-му столітті під проводом Омеляна Пугачова?
Звісно, скільки б не горлопанив Ляшко, він масове повстання не підніме, та й мету таку не ставить перед собою. Більше того, він не рветься і до високої влади, бо навряд чи знає, що з нею робити. Зате добряче засвоїв, як можна триматися на виду в українській політиці, ще й непогано на цьому заробляти. Це такий собі новий політичний гібрид комуністично-анархістичного походження .
Для довідки
Олег Ляшко народився в Чернігові, виховувався в дитбудинку, про що часто гордовито заявляє. З 1990 року працював у газеті «Молода гвардія», потім – у «Комерційних вістях» і «Політиці». Неодноразово мав справу із судами, в 1994 році його засудили за злочини економічного характеру до 6 років ув’язнення, але через рік амністували. В 1998 році закінчив юридичний факультет Харківського педагогічного університету. Значиму політичну популярність здобув на посаді редактора газети «Свобода», звідки в 2006 році був записаний у виборчий список блоку Юлії Тимошенко за номером 26. На позачергових виборах 2007 року його «понизили» до 29-го номера. В 2010 році Ляшка виключили з фракції БЮТ. Та й навіщо йому була та фракція, коли лідер втратила владу в уряді?
Як бачите з «героїчної» біографії Олега Ляшка, за 40-річне життя він своїми «біленькими рученятами», як у народі кажуть, не забив жодного цвяха. Звідки тоді в нього мільйони на престижні дорогі авто, на не менш дорогі передвиборчі кампанії, врешті – на розбудову його Радикальної партії? Я більше 40 років очолюю велике успішне виробництво, але фінансово не потягнув би оту Ляшкову політику.
Як зазначено в незалежній енциклопедії, в політику він потрапив як журналіст -розслідувач, борець за свободу слова й проти корупції та свавілля чиновників. Виходить, що саме за це й пригріла його біля себе лідер «борців за свободу» Юлія Тимошенко, ще й у виборчий список записала на більш гарантоване прохідне місце, ніж своїх «фінансових донорів», в тому числі і друга Ляшка Івана Куровського, котрий був у тому списку аж 105-м?
Які конкретні результати боротьби з корупцією? У Верховній Раді Ляшко очолював тимчасову комісію з розслідування фактів порушення майнових, земельних і фінансових відносин харківським міським головою Михайлом Добкіним і секретарем міськради Геннадієм Кернасом. Було дуже багато лементу про порушення, передусім від голови депутатської комісії. Що з того вийшло? Добкін пересів у крісло губернатора області, а Кернеса харків’яни обрали міським головою.
Ще раніше ним була розтиражована боротьба з Василем Дурдинцем, котрий доказав у суді недостовірність фактів. Тоді Ляшко кинувся через Європу захищати себе, як борця за свободу слова. В українській політиці це дуже ефективна «фішка» для створення слави такого, з ким краще не зв’язуватись. Потім такі «Борці» безсовісно цим зловживають. Чи не найбільш ефективну протидію нечистоплотним політичним хамам продемонстрував у стінах Верховної Ради Адам Мартенюк: схватив горлопана Ляшка за горло і повалив його на крісло. І той відразу притих, навіть не став лякати кривдника Генеральною прокуратурою, як ото лякає обласного депутата, що взяв «недоторканого» за рученята.
Інакше вчинив стосовно Ляшка наш земляк Микола Рудьковський. Можна лише здогадуватись, що він там нашептав своєму супернику по виборчому округу, чи щось десь йому «намазав», і «радикал» загадково «перестрибнув» на інший округ, хоча Прилуцький був для нього не чужий. Про це він мені особисто говорив, просив навіть підтримки на виборах. У народі «гуляють» різні суми, за які, ніби то, був «зданий» округ Рудьковському. Я не можу це стверджувати, оскільки не маю документального підтвердження. Але й заперечити отим розмовам теж не стану. В Україні «на шару», напевно, нічого не відбувається.
Як сказав уже, декому подобаються «викривальні» мітингові крики Ляшка. Але давайте уважніше до них прислухаємось: «радикальний» депутат нападає на всіх, в тому числі і Президента, давно відомими фразами. Тобто нічого нового він не «викриває», лише голосніше кричить. А от колишніх своїх «однодумців» з Юлиної партії, «кусає» конкретно.
Подвійні стандарти демонструє Ляшко чи не з перших днів перебування у великій політиці. Скажімо, я не чув його крику, коли «біло сердечні» ініціювали закон про заборону критики Кабміну, очолюваного Юлією Тимошенко. Не виступав він гласно проти масового дарування перед президентськими виборами 85-ти квартир у Бобровиці, більшість яких уже продали «нужденні» безхатченки. Скільки бюджетних грошей потрачено на цю піар-акцію прем’єра? Чи, може, в інших містах всі медики і вчителі забезпечені житлом?
Знаю, що Ляшко сидів у перших рядах на дорогих зібраннях, що проводила колишня його лідерка, не був в опозиції до її нісенітних рішень, не засуджував розбазарювання бюджету, не кричав, що школи не будуються (тільки в Бобровицькому районі було два шкільні довгобуди), сільські медичні заклади закриваються, дитсадків у багатьох селах немає…
Хто тепер відкрив Ляшку очі на такі неподобства, які існували й тоді, коли команда, до якої і він належав, була при владі? Хоча насправді народний депутат завжди при владі, незалежно, хто Президент і прем’єр? Недаремно ж Верховну Раду називають другою владою в державі? Проте Ляшко чомусь зводить свою парламентську діяльність до організації різного роду політичних шоу, і обов’язково за участі дорогих телеканалів і газет. Ще він демонструє, як йому, члену бюджетного комітету, важко «вибивати» гроші на свій округ.
Таку мітингову діяльність він сам собі придумав, забувши, що обіцяв виборцям. А в його програмі були конкретні обіцянки: «ми запровадимо відкликання депутатів усіх рівнів», «посилимо кримінальну відповідальність за хабарництво та зловживання владою», «ми позбавимо депутатів космічних зарплат і несправедливих пільг», «ми створимо умови для відродження національного виробника, створення нових робочих місць», «літнім людям ми забезпечимо гідну пенсію», «ми передбачимо в бюджеті кошти на повернення громадянам заощаджень Ощадбанку», освіта буде безкоштовною (це і в Конституції записано), «ми збільшимо в 10 разів державне фінансування медичної галузі» і так далі, і тому подібне.
Що насправді бачимо в діяльності народного депутата Ляшка? Радикальні шоу на телеекранах для підняття власного іміджу. Ще він приїхав у Чернігів, щоб з вилами в руках примусити губернатора Хоменка розписати бюджетні кошти на об’єкти його виборчого округу, мовляв, він їх «вибив». А де «вибив» - в Європі чи США?... Ляшко обіцяв захищати нас, вітчизняних виробників, від хабарників і тих чиновників, що зловживають владою. Така допомога безумовно сприяла б розвитку виробництва, надходженню туди інвестицій, отже і виконанню обіцянок депутата про створення нових робочих місць і збільшення фінансування соціальної сфери. Насправді мені і багатьом іншим виробникам доводиться їздити за захистом від негативних суспільних явищ саме до Хоменка, котрий уже не одного можновладця погнав з роботи. А, може, то вони й замовили незговірливого губернатора «радикальному» Ляшку? Може, дехто і в столиці хоче «підчепити на крючок» керівника області, де багато лісів і родючих земель?
Такі мої здогадки не на голому місці. Бо що б хто не сказав на захист «радикала», але як можна повірити в те, що він заради «захисту простих людей» приїжджав у Чернігів, ще й з Інтером, у якого найдорожчий в Україні ефірний час? Насправді захищати тих людей потрібно передусім у Києві, бо тільки там приймаються рішення про виконання практично всіх передвиборчих обіцянок Ляшка та 449-ти інших депутатів. А виділені звідти бюджетні кошти зуміють правильно розділити і обласні депутати, серед яких багато тих, хто своєю працею формує бюджет, на відміну від Ляшка, котрий здатний лише його «розгризати».
Я поцікавився, на які ж потреби свого округу він хотів розділити бюджетні кошти? Виявилось, що на окремі будівельні об’єкти немає навіть проектної документації, зате вже є домовлені «свої» будівельні організації, що повинні освоїти кошти. Та й чому народний депутат, а не губернатор з командою, повинен визначати першочергову важливість об’єктів? Він що – свої гроші туди виділяє?
В Києві мені розповідали, що окремі народні обранці добряче заробляють на так званому «вибиванню» додаткових бюджетних коштів для конкретних об’єктів: підрядні організації не скупляться, коли «виграють» тендер на їх спорудження з бюджетним фінансуванням. Так це чи ні – не розслідував, але на чомусь же заробляють депутати, що не мають власного серйозного бізнесу?
Відомі три головні джерела їх збагачення: «відкати», лобіювання в парламенті законів і постанов, захист від правоохоронців і правосуддя.. Саме в ході застосування зазначених схем найефективніше спрацьовує метод домовленості між депутатами різних фракцій. Нардеп Ляшко засідає в бюджетному комітеті, отже його голос потрібен як опозиціонерам, так і провладним. Ще він має талант на підвішений язик і парламентське хамство, що теж має свою ціну та користується попитом в українській політиці. А простий люд ще й аплодує таким «талантам», не помічаючи, що їхні «викривальні» палкі промови про захист народу спрямовані передусім на окозамилювання і бажання собі щось увірвати від заздалегідь спланованої, до рівня хірурга-кардіолога відточеної критики. Не правда? Тоді пригадайте приклади, коли найбільш галасливі депутати без телекамер грудьми стали на захист виборця чи виборців у конкретних справах, а не взагалі і на словах. Або поміркуйте, яку конкретну користь для себе відчули від політичного лементу таких, як Ляшко?
І конкретне запитання до виборців Ляшка: пригадайте, з якою метою ви послали його в парламент? Щоб красувався на телеекранах і свою партію піарив, як він це робить? Чи щоб добивався прийняття і виконання нормальних законів? Перше в нього непогано виходить, але конкретній людині від цього не легше жити. А стосовно законів… Он один «протягнули» з Куровським про мораторій на закриття сільських лікарень, багато газет про це написали, телебачення інтерв’ю показували. Потім виявилось, що той закон суперечить їхнім передвиборчим обіцянкам про реформування медичної галузі, в ході якої вже стало нічого мароторити. Скажімо, в Бобровицькому районі не залишилось жодної дільничної лікарні.
Тепер Ляшко роздає інтерв’ю направо й наліво, що хоче через законодавство ліквідувати Комуністичну партію. Чи можна повірить, що це не черговий його піар-хід? Бо чи реально зараз таке зробити, коли партія має фракцію у Верховній Раді? До речі, і оновлені комуністи, і Ляшкові радикали – брати-близнюки в питаннях задурювання виборцям голови фантастичними лозунгами.
Завершити даний, дещо розширений, епілог хочу цитатою з Щоденника Олександра Довженка:
Наша нелюбов один до одного, непошана, наша відсутність солідарності і взаємопідтримки, наше наплювательство на свою долю і долю своєї культури абсолютно разючі і, об’єктивно, абсолютно не викликаючі до себе ні в кого добрих почуттів, бо ми їх не заслуговуємо».
Леонід Яковишин
Герой України, генеральний директор ТОВ «Земля і воля»
