Йому б вірші писати, а він у міністри подався…
Прочитав досьє нового міністра по селу Тараса Кутового і ледь не розплакався: «Я був за кордоном, але жодна країна не хвилює моє серце так, як Україна. Приїжджаю на малу батьківщину мого тата, ходжу босим по землі, відпочиваю тут серцем і душею. Але я прагну понад усе, щоб жити тут було комфортно, щоб нас оточували щасливі та успішні люди»…
Аж не віриться, що та лірика належить не поету чи пісняру, а дипломованому математику і … українському чекісту. От тільки, з біографії молодого (40 років від роду) міністра так і не зрозумів, з якою метою він протягом п’яти років «протирав штани» в Національній академії СБУ? Адже одержавши там диплом з відзнакою, подався (ні, не в село) в міжнародні фінансові фонди з «доленосними» для України назвами – «Відродження», «Крок за кроком»…
Як він відроджував Україну і куди вів «крок за кроком» - пересічні українці добре відчувають на собі. А стосовно зокрема селян, то вони навряд чи відпочивають «серцем і душею», стоячи раком на своїх городах. Для них це єдиний засіб - не померти з голоду.
Після навчання в математичному ліцеї і академії СБУ, «молоде дарування» одержало ще два дипломи - з фінансів і менеджменту. З ними й перший успіх прийшов до фінансового директора – вдало розмістив активи на Лондонській біржі. На зароблені і «фондовані» гроші надав партнерську допомогу одному реформованому колгоспу. Потім про це так написав: «Про сільське господарство знав небагато. Довелося вчитися в польових умовах».
І з таким досвідом у міністри? Хоча, забув, Кутовий ще був членом громадської організації «Спілка спасіння села», потім її очолив. Організація вважається всеукраїнською. От тільки чи багато селян одержали те «спасіння» від Кутового?
Для справедливості згадаю ще один його досвід: в 2010-2011 р.р. працював у кампанії «Райз», що погрузла у величезних валютних боргах.
У 2012 році математик-чекіст подався у велику політику – за підтримки партії Кличка «Удар» став народним депутатом і обійняв посаду заступника голови комітету по селу. Після нових виборів очолив цей комітет, який і став «трампліном» у міністерське крісло.
Я не випадково зупинився на біографії нового міністра. І відразу роблю висновок: незважаючи на його фінансово-есбеушні дипломи, я б не доручив йому жодної галузі в нашому сільському господарстві. Бо в нас ті галузі очолюють дипломовані фахівці з відповідним практичним досвідом. А Кутовий навчений хліборобській справі всього-на-всього «в польових умовах». Не відзначився нічим особливим у ранзі «Спасителя» села. Тепер хоче досягти успіху у «відновленні села» - така його міністерська заява?
За більш як піввіковий стаж в організації успішного сільськогосподарського виробництва наслухався вже стільки «відроджувальних», «рятувальних» і «захисних» обіцянок, що від нових мене тіпати починає. Але ж є немало співвітчизників, які продовжують вірити цьому. З них глузують «Великі», а вони ніби осліпли й оглухли. По інерції проклинають обранців, потім, «підмазані» олією й гречкою, знову голосують за політичних брехунів і негідників, забезпечуючи їм кар’єрний ріст. Он після Майдану гідності уже котрого «рятувальника» села підсунули нам? А недолугі попередники (теж з депутатів) так і не відповіли за свої невиконані лозунгові обіцянки. Переконаний, що й цей нічого не зробить для реального, ним обіцяного. Мало того, що ні відповідного фаху, ні досвіду немає, так ще і єресь несе стосовно розвитку вітчизняного сільськогосподарського виробництва. У США чи Німеччині, думаю, такому не доручили б і гектара землі для невеликого фермерського господарства.
Пам'ять натренував, але батьківську науку забув
З дитинства Кутовий згадує: «Ми вчилися ділитися останнім і розуміли, що нікому дбати про наше майбутнє, окрім нас самих та батьків». Коли ж став міністром по селу, то «заспівав» зовсім протилежне: «Насамперед необхідно відновити переговори з Міжнародним валютним фондом. Без МВФ – нічого не вийде». Тож якому Кутовому вірити – колишньому чи нинішньому?
Натомість навіть у проекті єдиної комплексної стратегії розвитку сільського господарства та сільських територій на 2015-2020 роки першим пріоритетом записано: бізнес-клімат, протидія корупції, стабільна правова система. Невже цього не читав Міністр? Чи читав і не второпав, що це і є головним для розвитку села?
Найбільше дивує у стратегії міністра те, що дипломований фінансист та менеджер, юрист з особливим дипломом говорить не про інвестиції в село, а про чергові подачки, які потім треба повертати. І які ніколи не доходили і не дійдуть до сільгоспвиробників. Вони потрібні насамперед вітчизняним казнокрадам і великим агрохолдингам, що регулярно «викачують» з підтриманих МВФ українських банків мільярдні кредити для зміцнення своїх офшорів.
Не віру, що Кутовий цього не знає. Та він, чекіст, добре обізнаний й з «тіньовими» схемами, в яких крутяться оті мільярди, без яких нічого не вийде у відновленні села. Причому, значна частка «тіньових» мільярдів одержується якраз при «тіньових» перепродажах землі.
У нового міністра свій метод «боротьби» з таким злом – запровадити 
продаж земель сільськогосподарського призначення. Не каже тільки, хто наживатиметься на легальному обігу землі? Селяни? Держава?.. Знайдіть в Україні хоч одну пересічну людину, яка в таке повірить. Влада не хоче зараз присікти тіньові схеми з мільярдними «чорними» виручками, а в легально-тіньових оборудках вертітимуться такі гроші, в тому числі й привезені з-за «бугра», проти яких жоден «борець» з корупцією не встоїть. Бо й зараз уже багато «люстрованих» «погоріли»! Звісно, всі вони … «дрібнота». Про окремих же «неслухняних» Щук і Китів пише преса – для задоволення амбіцій джерелу влади, названого простолюдом.
Оприлюднені в ЗМІ багато різних фактів обкрадання держави. 
У газеті «Сільські вісті» від 12 квітня цього року прочитав у невеликій замітці про те, що фірма голови адміністрації президента Ложкіна через офшорну зону отримала 315 мільйонів євро за продаж так званого «Українського медіа-холдингу», і не заплатила 20 відсотків податку від цієї оборудки. «Прокуратура Австрії звернулася щодо розслідування злочину в ГПУ, але її очільник Шокін поклав папери під сукно».
У цьому ж номері газети читаю й іншу сенсацію: «НБУ секретною постановою відтермінував заборгованість у розмірі 18,7 мільярда гривень ПриватБанку Коломойського-Боголюбова до 2022 року. У фінансових колах таке рішення вважають майже списанням кредиту, з огляду на інфляційні процеси в країні. «Панамський скандал» у порівнянні з цим – дитячий лепет».
Справді, олігархи недоплачують у казну мільярди, іншим захмарним багачам банк списує мільярдні борги, а новий міністр чекає міжнародні кредити. Та що там це - на ремонт доріг не знайдуть у дірявому бюджеті хоча б якийсь мільярд! Особливо потребують фінансування Кіровоградська, Чернігівська, Оденська, Миколаївська області, про що криком кричать ЗМІ.
На весь цей злочинний безлад 
закриває очі й президент Порошенко, бо й сам замішаний у офшорно-корупційних скандалах. А новий «Спаситель» села, засліплений надією на міжнародні кредити, не бачить і того, що необхідні для села кошти лежать і на землі. Саме за ті гроші, а не за кредити, виживають і розвиваються вмілі сільгоспвиробники. І ще більше б розвивалися, якби Порошенко-Яценюк-Гройсман-Кутовий забезпечили в державі хоча б оту першу складову стратегії розвитку – бізнес-клімат, протистояння корупції, створення стабільної правової системи. На це не потрібні долари МВФ, потрібні розум і відповідальність перед собою та суспільством.
Наше ТОВ «Земля і воля» давно обходиться без позичок, навпаки банки платять нам великі депозити, але знаю, що багатьом господарствам потрібна фінансова допомога. Але не у вигляді міжнародних кабальних подачок, а через інвестування виробництва.
Та новий міністр, видно, далекий від усіх десяти пунктів програми розвитку села, написаної ще Яценюковою командою. На жаль, те було на папері для старих урядовців, таким залишилося й для нових. Один з нових - міністр по селу на рівні дилетанта у сільгоспвиробництві зробив «геніальний» висновок: малі і середні фермери ніколи не будуть конкурентоспроможними з великими агрохолдингами. Навіть не спромігся розібрався, скільки ж тих великих агрохолдингів обросли боргами, як дворняга блохами, окремі їхні власники вже ховаються десь на островах від кредиторів. А в нашому районі, скажімо, є невеликий сільгоспвиробник Сергій Чубовський з 2,5 тисячами гектарів землі, і він успішно працює, навіть без кредитів. Фермер Труш з Куликівки організував ефективну переробку м’яса, якої немає й у Чернігові. Фермер з Менщини Бутенко додаткові обігові гроші бере не в банку, а заробляє їх на вирощуванні полуниці і насінництві картоплі - такі приклади можна продовжувати. Холдинги намагаються «задушити» малі і середні господарства, щоб за їхній рахунок збільшити земельні володіння для … перепродажу більш грошовитім холдингам. Одначе справжні хлібороби тримаються, і робочих місць створюють більше, податки платять справно, сільські громади підтримують.
А як бути з тим фактом, що, наприклад, у нашому, середнього рівня, господарстві 
рентабельність тонни зерна кукурудзи в 2,5 рази нижча, ніж у агрохолдингах? За рахунок високоефективного господарювання й зарплата в наших працівників найвища в області, і соціальна відповідальність ширша. Хто ж більш конкурентоспроможний?
Як бачите, наведені вище міністерські узагальнення свідчать про глибоку профанацію в голові і перших кроках молодого міністра агропромислової політики та продовольства. Певно, він не усвідомлює, що «ходити по землі босим, щоб відчути її серцем і душею», - то гарна лірика. А щоб тебе оточували щасливі та успішні люди – треба вміти організовувати успішну працю тих людей.
Я більш як піввіку займаюся цим, біля мене багато омріяних міністром «щасливих та успішних». 
І не МВФ їх зробив такими. То наш працьовитий колектив, а не Кутовий, дослухається до мудрих повчань батьків-дідів, які з дитинства навчали, що все у наших руках, тому їх не можна опускати. Мудрий і батько міністра: нікому дбати про наше майбутнє, окрім нас самих.
Ще одним похвалився Кутовий у своєму резюме: в дитинстві вчив на пам'ять вірші з Кобзаря, тренуючи в такий спосіб математичну пам'ять. А, може, потрібно було б черпати й науку у віршах нашого національного Пророка? І застережливі слова сатирика Павла Глазового варто б записати сільському міністру до свого робочого зошита: «Схаменіться, українці, земляки-тубільці, бо опинитесь рабами на чужій тарільці».
Давно те сказано, але як актуально тепер! Передусім для Кутових, що прагнуть пустити у вільний обіг землі сільськогосподарського призначення. Крім читання Глазового, не зайвим буде зануритися й в історичний урок США та передових країн Європи, які після масового роздержавлення земель сільськогосподарського призначення, тепер повертають їх під опіку держави. Тож сам по собі напрошується висновок: не тільки по землі, а й по чужому досвіду варто пройтись інколи «босими ногами», щоб серцем відчути ту науку.
Леонід Яковишин
Герой України, генеральний директор ТОВ «Земля і воля», кандидат економічних наук
