На посаду першого віце-прем’єра – з філософією брехні
Демократія чи політичне ґвалтування?
Скажіть, що такого видатного для українського суспільства зробив за останні два-три тижні Юрій Вітренко, що Офіс Президента і глава уряду Денис Шмигаль так настирливо рекомендують його на посаду першого віце-прем’єра, міністра енергетики? Народ пам’ятає його причетність до двох «заслуг» перед найбіднішим в Європі суспільством: європейські ціни на газ і його особисті багатомільйонні зарплати й премії. Після другого провального голосування у парламенті за його кандидатуру «підпихачі» не відступилися, взялися за підготовку до третього голосування, що можна назвати політичним ґвалтуванням монобільшості та і всього парламенту. І це навіть після того, як виконувач обов’язків міністра енергетики Юрій Вітренко відверто похизувався на всю Україну своєю брехливою філософією і цинічним піаром.
Українські ЗМІ, зокрема й «Радіо свобода», розпіарили поїздку Вітренка 11 лютого на «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» – єдиний в Україні з видобування уранової руди, де накопичились фінансові проблеми, колектив двічі виходив на протести. Виконувач обов’язків енергетичного міністра відверто сказав трудовому колективу, що для держави вигідніше закрити комбінат. «А люди звільняться і поїдуть на роботу за кордон, – філософськи пояснив. – Це добре, там зарплата і умови кращі, а працівники присилатимуть в Україну гроші. Якщо десь простіше і дешевше добувати урановий концентрат, для того, щоб Україна була багатшою, добувати його потрібно не в Україні».
Один з працівників запитав виконувача обов’язків міністра і кандидата на першого віце-прем’єра, мовляв, а що станеться, якщо всі люди з усіх підприємств поїдуть на заробітки за кордон, і в Україні не буде вироблятися нічого, тому що це не вигідно, зазвичай через невмілу організацію виробництва? «Поки що так не буде, – відповів урядовець. – В Україні щось буде вироблятися. Сільським господарством можна займатися».
Як бачите, я не для «гарного слівця» назвав Вітренка брехуном, бо його філософія стосовно вітчизняної економіки і українських працівників цілком співпадає з філософією окупаційної, колоніальної влади. Вдумаймося, яку долю напророчив українській нації цей брехун: горбатитись на польських та інших зарубіжних хазяїв, а заробітки пересилати сюди для підтримки родин і валютного балансу молодої влади. Хто не зможе виїхати за кордон, «сільським господарством хай займається», – дав «доленосну» пораду урядовець. Не сказав тільки, чи буде якась допомога від держави тим, хто захоче власноруч працювати на землі. Бачу, для нього головне – гарно сказати.
Останнім часом численні продажні журналісти заполонили ЗМІ «величезним добром» для народу від Юрія Вітренка: «Газ, видобутий в Україні, йде на потреби населення». Радуйся, народе!!! Слава, слава вітренкам і їхнім хазяям! Але є одна, як то кажуть, нестиковка. В недавньому очільник «Нафтогазу» визнав, що собівартість видобування кубометра українського газу становить 2 гривні 60 копійок. А населенню продають той газ майже в п’ять разів дорожче. Нібито трохи знизять ціну, але чи надовго?
У спадкового «борця за народ» Юрія Вітренка і тут є «правильне» пояснення: якщо продавати населенню газ власного видобування за ціною собівартості, тоді зменшаться бюджетні надходження, а від цього залежать зарплати вчителям, медикам, виплати пенсій. Цинізм вищої проби. Оскільки в жодній вільній і незалежній країні не збільшують поповнення бюджету за рахунок непосильних для народу цін на енергоносії і всю комуналку. Так можуть вчиняти тільки окупанти. В Україні 11 мільйонів пенсіонерів, з них лише в одного мільйона державників та інших окремих категорій нормальні і «зашкальні» пенсії. А в решти 10 мільйонів? До того ж, в країні карантин за карантином оголошують, у мільйонів людей немає грошей на конституційне «безплатне» лікування і якісне харчування європейської вартості. Тепер ще й останню сорочку здирають з людей для поповнення золотого корита, щоб багатіли вітренки.
Нагадую давно очевидну прописну істину: для збільшення відрахувань до бюджету і Пенсійного фонду треба не закривати вітчизняні виробництва, не виганяти сім мільйонів співвітчизників батрачити на чужих хазяїв, розвивати чужу економіку, а створювати тут для них робочі місця, що обіцяв і Шмигаль, який зараз зайнятий іншим – забрати в свою команду вмілого заробітчанина-мільйонера на збідненні народу. Бо він, як і сам прем’єр, покладає надію на заробітчан, радить співвітчизникам шукати щастя за кордоном. Хоча відрахування до бюджету йдуть від вітчизняних підприємств і їхніх працівників, а не від заробітчан в інших країнах. Ці гроші держава не вкладе у розвиток економіки, і в споживчій сфері вони працюють теж передусім на зарубіжну економіку, оскільки купують українці переважно імпортні товари, яких уже більше, ніж товарів власного виробництва. Прочитав і аналіз, як турбується рідна держава про молодь, заголовок публікації: «Молоді українці працюють на фермах, але не в Україні». Про що йдеться – здогадайтеся самі. А що буде, коли вітренки таки позакривають всі промислові виробництва і залишать тільки сировинне сільське господарство? До речі, у нашому товаристві «Земля і воля» працює багато молоді, десятки їх одержали безплатне благоустроєне житло, мають власні автомашини, вони не їздять у Польщу збирати полуницю.
Глузуванням з народу можна назвати «турботу» Вітренка про зарплати вчителям, медикам, працівникам іншої соціальної сфери, пенсії переважної більшості пенсіонерів. Після «турбот» про народ, щонайменше половина того народу не спроможна платити за газ «українського добування» та іншу комуналку. І ніякі субсидії не допомагають – борги за комуналку невпинно збільшуються. Маючи стільки атомних електростанцій з найдешевшою електрикою і стільки власного палива для теплових електростанцій, ціни й на електрику перегнали вже і європейські, дохазяйнувалися й до того, що серед зими стають на ремонт енергоблоки. Рятують українську енергосистему від розвалу російський агресор і білоруський диктатор.
За рахунок власних антикорупційних резервів можна створити чотири мільйони нових робочих місць
Це не мої «придуманки», а розрахунки вітчизняних і зарубіжних економістів й менеджерів. Вони підказують й джерело фінансування розвитку економіки: на митних і фіскальних схемах, «відкатах» у бюджетному фінансуванні, корупції в Укроборонпромі та інших державних підприємствах, тіньовій оренді землі тощо бюджет втрачає щороку 37 мільярдів доларів. Цю цифру недавно підтвердив на 24-му телеканалі й головний організатор інвестицій в Україну Михайло Саакашвілі. Молоді ж вожді за два мільярди доларів обіцяної позики прийняли вночі закон про злочинний розпродаж головного багатства людства – землі, але обіцяних мільярдів так і не одержали. За наслідками перевірки головною аудиторською компанією виявлено втрати «Нафтогазом» 75 мільярдів гривень тільки для бюджету. А Вітренко заявляє, що висока ціна на український газ потрібна для формування бюджету на зарплати учителям і пенсії. Захмарні ціни встановили, а нормальних зарплат і пенсій як не було, так і немає, як і обіцяних півмільйона нових робочих місць. Мільярди витрачає держава на фінансування численних нових антикорупційних органів. Про їхню бездіяльність зауважують не тільки вітчизняні експерти, а й зарубіжні друзі-партнери. Невже не видно, що ведеться не вітчизняна політика стосовно українського суспільства, аж до знищення всієї нації? Зокрема, на Чернігівщині смертність втричі більша, ніж народжуваність, по Україні краща демографія: на 100 смертей 48 народжених. Як довго проіснує українська нація?
Не вперше, і не тільки мною, ставиться конкретне питання, виходячи з очевидного: хто краще, по-новому зажив після Майдану гідності, після зміни Порошенка на Зеленського? Скільки простого народу катастрофічно збідніло? Можу судити про це й по зверненнях до мене з проханнями надати допомогу на лікування, інші життєві трудності – від пайовиків і працівників, хоч ми не зменшуємо, а ще збільшуємо зарплату й орендну плату, незважаючи на значний недобір урожаю минулого засушливого року.
Стосовно піару на «гідному покращенні» життя для народу, у наших керманичів взагалі не спостерігається сорому і здорового глузду. І язики їхні не стають колом, коли називають себе «слугами народу». Думаю, автори цієї безбожної брехні все-таки постануть як не перед земним, так перед небесним судом – в історії таких прикладів багато.
Недавно Президент України Володимир Зеленський з дружиною побували в Об’єднаних Арабських Еміратах. Вірнопіддані журналісти написали стільки доленосних заслуг глави держави перед Вітчизною, що хоч на Нобелівську премію подавай. Про одну з економічних «перемог» повідомив міністр агрополітики та продовольства Роман Лещенко: «Підписаний Меморандум про взаєморозуміння з ключовим державним інвестиційним фондом ОАЕ компанією Mubadaia, що володіє портфелем активів та інвестицій в ОАЕ й за кордоном, у розмірі більш ніж 850 мільярдів доларів. За 30 років незалежності вперше підписаний такий Меморандум».
Відомо, що портфель цього фонду включає світових промислових чемпіонів в таких галузях, як нафта і нафтохімія, аерокосмічна промисловість і супутниковий зв'язок, метали і добудування, відновлювані джерела енергії. Що ці інвестори розвиватимуть на українських землях – не пише аграрний міністр. Та й не він повинен домовлятися про економічну співпрацю, адже держава намітила взагалі відкараскатись від земель державної власності. Після прийняття закону про дикий ринок землі, подібного якому немає в жодній цивілізованій країні, стало очевидним, що «не царська то справа – копирсатися в землі» А, скажімо, наше ТОВ «Земля і воля», без президента і аграрного міністра, давно успішно співпрацює з фірмами США «Монсанто», «Піонер», «BEHLN» та іншими, від цього маємо взаємну вигоду. Ще більші зв’язки з іноземними фірмами мають агрохолдинги, і їм не потрібні ні президентські, ні міністерські меморандуми, аграрникам усіх рівнів потрібні квоти для торгівлі з Європою, іншими країнами, дешеві кредити, державна протидія корупції, багато іншого внутрідержавного. Інвестиційний фонд багатої компанії ОАЕ цими питаннями не займається, він не працює і в аграрному бізнесі. Не важко здогадатися, що його може зацікавити лише земля. Не стане він інвестувати розвиток українського фермерства й сільської інфраструктури, рятувати від знищення наші села, розвивати молочне виробництво, в якому за роки незалежності дійне стадо скоротилося на сім мільйонів корів – до півтора мільйона. Недалекий той час, коли українці забудуть смак натурального молока і м’яса.
Свого часу наше господарство створило базу для розширення свинопоголів’я. Потім побачили, як на користь поставщиків польського сала та м’ясних відходів аж із-за океану, вітчизняні ідіоти почали «спалювати» тваринництво недолугою агрополітикою, і ми ліквідували цю галузь, залишили худобу тільки для внутрішніх потреб.
Згаданий вже Михайло Саакашвілі очікує від поїздки Зеленського в ОАЕ появи нового дорожнього картелю – видно, турецький чимось йому не догодив. Але як турецькі, так і арабські фірми працювали й далі працюватимуть на економіку своїх країн, даватимуть роботу в нашій країні переважно своїм співвітчизникам, використовуючи свою техніку. Невже українці такі безрукі і безмозкі, що не зуміють якісно будувати дороги? Адже українські будівельники нарозхват в Європі і Росії? У нашому господарстві дорожня бригада місцевого «розливу», але якість асфальтівки з її узбіччям до Марківців, нею збудована, не гірша, ніж дорога від Козельця, побудована великими фахівцями, вдвічі дорожча на кожному кілометрі. А яке там узбіччя?..
Порадував українців і міністр економіки Ігор Петрашко: у цьому році вітчизняна економіка зросте на 7 відсотків «завдяки активній вакцинації та пожвавлення економічної активності в світі, ну і в Україні». Правда, у першому кварталі ВВП знизиться на три відсотки. Здається, колись прем’єр прогнозував ще більше зростання економіки. У роздаванні брехливих райських обіцянок українські керманичі й політики, спадкоємці будівничих комунізму, – не перевершені ніким у світі. Вони так гарно й переконливо брешуть, що народ не помічає їхньої недержавницької філософії. Як тут не згадати слова Ліни Костенко: «Коханий мій рідний народе, ти збудешся врешті, чи ні?»
Леонід ЯКОВИШИН, Герой України, генеральний директор ТОВ «Земля і воля», кандидат економічних наук, публіцист
