На чоловіків та дружин прилучани скаржаться дуже рідко
Випадки насильства в сім’ях, що замайоріли останнім часом у кримінальній хроніці Прилук, привертають увагу до проблеми не тільки міліції та соціальних служб, а й жителів міста. Реагуючи на заяви жертв домашнього насильства, правоохоронці радять їм не замовчувати це явище, а шукати шляхи його подолання – зокрема, у Центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Прилуцької міської ради. Чим же його фахівці можуть допомогти постраждалим від рідних людей громадянам – ми поцікавилися у директора ЦСССДМ Юлії Касьян.
- Юліє Миколаївно, до вашого Центру часто приходять скаржитися на насильство в сім’ї?
- Насправді таке трапляється дуже й дуже рідко – це дійсно поодинокі випадки. Найчастіше ж про проблеми в сім’ях соціальні служби дізнаються в інший спосіб: від правоохоронців, до яких із заявою звертається потерпіла в конфлікті сторона. Коли ми отримуємо такі повідомлення, то починаємо займатися родиною, і конкретною ситуацією зокрема. Буває й таке, що свої заяви про побиття та образи громадяни не підтверджують – подружжя вже встигло помиритися до приходу соціальних працівників, і не бажають свідчити один проти одного, аби не «виносити сміття» з дому.
- Від домашнього насильства потерпають саме жінки?
- Переважно. Хоча серед потерпілих є й батьки, на яких піднімають руку власні чада; і неповнолітні діти – з 25 випадків домашнього насильства, зареєстрованих з початку року, три стосуються саме дітей. Трапляються й заяви від чоловіків, які змушені шукати допомоги та захисту від власних дружин.
- Чим Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді може допомогти постраждалим від домашніх конфліктів прилучанам, які сюди звертаються?
- Фактично ми працюємо виключно умовляннями, спонукаємо насильників більше не повторяти подібного, не провокувати критичних ситуацій. У більшості випадків ведемо розмови з усією родиною: і з потерпілими, і з кривдниками – як у випадках, коли насильство вже відбулося, так і тоді, коли є його загроза. Адже насильство в сім’ї – це проблема всієї родини, від якої ніхто з її членів не може залишитися осторонь. Часто доводиться вдаватися до допомоги психолога, особливо коли справа стосується дітей. Постраждалим допомагаємо вийти з цього стану, шукаємо шляхи виходу і з ситуації, в якій вони перебувають та допомагаємо реабілітуватися до звичного життя.
Тобто, робота наша переважно інформативно-консультаційна. Допомогти більш дієво – наприклад, надати жертві насильства на деякий час житлову площу, аби відселити її від кривдника – можливості не маємо через відсутність у нас такої площі. Тільки молодим мамам можемо дати направлення до Центру матері і дитини у Чернігові.
Людмила Смик
