Молоко на Талалаївщині називають білою нафтою
Ці дві різні за кольором і призначенням рідини не випадково тут мають таке порівняння, бо в районі і нафту добувають, і виробництво молока ніколи не припиняли. Приклад в останньому подає ТОВ «Обрій», що в селі Харкове. Від багатих надр Талалаївщини держава одержує в межах 400 мільйонів податків на рік, а район залишається дотаційним, від молока в касу господарства щоденно надходить 40 тисяч гривень, і місцеві селяни мають роботу. Тобто, для держави нафта – золота жилка, для села молоко – не менш цінна жилка.
До будівництва нового комплексу підштовхнула СОТ
Колись у селі Харкове утримували 3 тисячі голів великої рогатої худоби, в тому числі одну тисячу корів. Під тиском реформування колишніх колгоспів тваринництво опинилось на грані повного зникнення. У більшості сіл це й відбулося, але не в Харкове.
- Худоби і в нас поменшало, але щоб повністю позбутися корів – про таке й думати не сміли, - розповідає керівник сучасного тваринницького комплексу Анатолій Хатіпов. – Колишній керівник нашого господарства Василь Петрович Фесак був, можна сказати, фанатом тваринництва, бо й за освітою та покликанням ветеринар. Проте й розуміли, що зберегти молочне виробництво зможемо лише за умови переходу на сучасні технології. До того ж, Україна вступила в Світову організацію торгівлі, що вимагає від виробників продукції світових стандартів. І ми взялися за спорудження нового тваринницького комплексу на 500 корів. Для цього вибрали нову ділянку, віддалену від старих ферм.
На початку і в ході будівництва Анатолій Володимирович ( дипломований економіст) об’їздив кращі господарства із сучасного тваринництва України, Росії, Білорусії, дістав і до Угорщини. Найбільше сподобався приклад Білорусії. Каже, що там побачив такі лабораторії з визначення якості кормів, які навіть у Європі треба ще пошукати. Та найбільше вразила державна підтримка сільського господарства.
- Дехто каже, що там збереглась радянська система, - продовжує розповідати Анатолій Хатіпов. – Це далеко не так. У найближчих наших сусідів запроваджена якісно нова система – відповідальна. «Добро» на впровадження нової технології може дати міністр сільського господарства: приїде з невеликою групою фахівців, подивиться, оцінить, і наступного дня підуть державні гроші на впровадження. Найголовніше – у державній підтримці повністю відсутня, притаманна Україні, складова «відкатів», хабарів, лобіювання. У Білорусії за це, напевно, строгіша відповідальність, ніж в Європі.
Проте і в нашій бюрократично-корумпованій системі можна розвивати тваринництво, причому економічно ефективно. Скажімо, в минулому році виробництво літри молока в ТОВ «Обрій» обійшлося в 2 гривні 25 копійок, а продавали – по 3,90 - 4 гривні. Важливим є й те, що це виробництво забезпечує щоденне поповнення каси господарства живими грошима.
Звісно, така висока рентабельність не з неба звалилась. У новому комплексі запроваджена безприв’язна система утримування корів. Вони розбиті на чотири великі групи згідно з їх продуктивністю. Доять корів у спеціальній доїльній залі, де ручна праця зведена до мінімуму. Та на цьому комплексі навіть корми роздає трактор з програмним управлінням! Отже кількість обслуговуючого персоналу майже вчетверо менша, ніж була біля такого поголів’я на колишній фермі. Повністю виключене розкрадання кормів і неефективне їх використання.
У господарстві зберегли традиційні для України симентали, але планомірно поліпшують їхню продуктивність шляхом осіменіння корів плідниками інших кращих порід, в тому числі голландських. Для боротьби з яловістю корів і регулювання їхнього сервіс-періоду на комплексі є УЗІ, за допомогою якого вже на 38-ий день після осіменіння можуть визначити тільність. При ручному обстеженні ветеринар може це встановити на 70-ий день.
Науковці і практики обґрунтували, що найбільша віддача від корови, якщо її осіменять відразу після 100 днів від розтелення, коли завершується пік продуктивності. Безконтрольне осіменіння проводять здебільшого на 50 – 80 днів пізніше, що призводить до значного скорочення загального продуктивного сервіс-періоду. Але в кожної корови, можете сказати, своя фізіологія. Тут на допомогу приходить наука: відповідними препаратами стимулюють тварин до осіменіння. Тож, як бачите, розрекламована віагра потрібна не тільки для певних чоловіків. Але наука ще не дійшла до того, щоб повністью позбутися яловості корів. Тому дійне стадо потрібно постійно «ремонтувати» первістками.
За словами керівника тваринницького комплексу, у світі ще немає досконалої системи вирощування якісних телиць. Навіть для Ізраїлю це проблема, хоча там довели середній річний надій на корову до 12 тисяч літрів. Є науково-практичний досвід в цих питаннях. Вивчають його і в Сіверській глибинці. Торік у Харковому надоїли майже по 5 тисяч літрів молока на корову, на цей рік намітили вищі рубежі.
Прийшов інвестор…
ТОВ «Обрій» самотужки побудувало сучасний комплекс з виробництва молока, але на господарство почали насідати агрохолдинги. Їх передусім цікавила родюча земля. Колишній керівник відбивався від натисків, хоча й знав, що довго не протримається. Але для нього головним було, щоб якщо вже й здаватися, то тільки тому, хто продовжуватиме займатися розвитком тваринництва. Недавно один такий інвестор знайшовся. Уже вкладені кошти в розширення і подальшу модернізацію виробництва.
- Вступ України в СОТ примусило нас взятися за європейські технології, а прихід в господарство нового хазяїна змушує більше думати і працювати над підвищенням ефективності тваринництва, - зізнається керівник галузі Анатолій Володимирович. – За минулий рік один гектар у рослинництві дав прибутку на 700 гривень більше, ніж кормовий гектар для тваринництва. Хоча й наш прибуток обраховується, як тепер модно казати, шістьма нулями. Проте добре усвідомлюємо, які повинні бути економічні показники нашої галузі. І умови для росту є: куратор від інвестора Олександр Юрійович Ахметьянов розуміє важливість розвитку виробництва молока.
Нині ТОВ «Обрій» щоденно доїть в межах 12 тонн молока, яке продає за високою ціною найближчому переробному заводу, що в сусідній Сумській області. Економічно-технологічні розрахунки показують, що при валовому надою молока не менше як 10 тонн в день, рентабельно мати власну переробку. А господарство налаштовано на збільшення виробництва «білої нафти» і зниження собівартості.
Для цього планують перейти на годівлю корів монокормами, бо тільки тоді можна сповна визначати їхню якість, отже забезпечувати необхідну поживність годівлі корів. Власної лабораторії, як у білорусів, ще немає, а відправляти зразки для аналізу кудись, коли влітку годують корів різною за поживою зеленою масою, – не ефективно. Хоча ті ж сусіди згодні допомагати з аналізом якості кормів, але, звісно, не щоденно.
В цьому році господарство придбало машину для виготовлення сінажу в поліетиленових мішках. Якість цього корму достатньо визначити один раз, і вона потім не залежить ні від погодних умов, ні від людського фактора. За особливими технологіями робитимуть запаси іншого фуражу.
Минулої зими провели експеримент: 247 телиць утримували на дворі. Потім з них 200 голів вдалося запліднити значно раніше, ніж зазвичай. За словами головного «експериментатора», очікували успішний результат не більше як від 100 телиць.
Серйозно взялися за поліпшення так званого сухостійного періоду утримування корів, для цього споруджують навіть окреме приміщення. Думають і над питаннями, як зменшити «зношення» корів, адже із застосуванням інтенсивних технологій високопродуктивний вік тварин може бути коротшим, ніж у «посередніх».
Над впровадженням нових технологій працюють не бозна які вчені зоотехніки чи ветеринари. Навіть з приходом інвестора фахівці залишилися ті ж, що й раніше працювали. Просто перед ними поставлені конкретні нові завдання. Скажімо, випускник Козелецького ветеринарного технікуму Володимир Васильченко раніше займався звичним лікуванням тварин, а тепер він слідкує й за отим вчасним осіменінням корів, не на 70-й, як було раніше, а на 38-й день визначає тільність, контролює експерименти з новими умовами утримування телиць і робить багато іншого нового, підкріпленого наукою і європейським досвідом. Зоотехнік теж з «наших» - випускниця Бобровицькго технікуму 2002 року Наталія Кунденко. Тут же працює головним зоотехніком і її чоловік Володимир Іванович, теж наш випускник. Всі тваринники залишилися із старого колективу. Вивільнені – працюють на інших фермах, їх теж зберегли. Нові чужі працівники - лише охоронники на комплексі. Пропускний режим туди – не гірший, ніж на військовому об’єкті. Може, й правильно – біле «золото» виробляється.
Григорій Войток
