«Молодая команда» Рудьковського приїхала в Данівку на «крутих» автівках і з 22-річною пожмашиною
Як у тій казці: з подарунком і без подарунку…
Та перший сюрприз того дня був інший: о 4-тій ночі-ранку за кошти «благодійників» замінили старі вхідні двері в сільському будинку культури на нові, пластикові. Чим викликана така поспішність? На 10-ту ранку в холодній залі «обдарованого» приміщення була запланована сходка села. Важко сказати, скільки селян з вдячністю оцінили такий подарунок для будинку культури, а те, що після кількох годин засідання в нетопленій залі всі «рвонули» на сонечко грітися, було очевидним. 
Бо й одна з членів «молодой команди» призналася з трибуни, що від холоду в неї «язик в роті не повертається». Літні ж люди при виході бурчали один до одного, мовляв, нові двері їх не зігріли, краще б обігрівачі якісь встановили були в залі перед початком сходки.
Не відчула холоду хіба що 
сільський голова Ольга Пальчик, вона спітніла від дискусій з односельцями – сама призналася. За подарунки подякувала благодійнику Рудьковському. Водночас стурбовано запитала чи сама себе, чи благодійників: «Куди поставити пригнану пожмашину і за які кошти її утримувати?» Якщо ж залишити спецтехніку на дворі, за ніч можуть розібрати до рами. Вдома теж не може заховати, чоловік не дозволить, неї разом з машиною вижене на вулицю.
Вихід із ситуації підказали самі «дорогі гості»: вони заберуть автомашину назад, десь у Козельці знайдуть для неї гараж. Але не відповіли на другу частину риторичного запитання сільського голови: за які гроші побудувати приміщення пожежного депо, хто виплачуватиме зарплату пожежній команді і даватиме гроші на бензин? Машина, випуску початку 90-х, «з’їдає» 50 літрів на 100 кілометрів…
Виникає запитання: навіщо того дня пригонити в село пожежну автомашину, для роботи якої немає ні приміщення, ні команди, ні фінансування? Відповідь напрошується одна: щоб перед сходкою села «попіритись», на цей раз не перед виборцями, а перед пайовиками землі.
Брехня від касти недоторканих – свята? А хто про неї нагадає, того судитимуть?
Директор фонду Рудьковського Олена Дмитренко на сходці в Данівці заявила, що подаватимуть до суду за «бруд на сторінках газети «Чернігівщина» стосовно Рудьковського і неї особисто». Не вточнила лише, де вона побачила «бруд»? В інформації про брехливу автобіографію кандидата в депутати Рудьковського, через що були скасовані результати виборів по 208 округу в 1998 році? Чи, може, не було скандалу навколо його польоту до Парижу і звільнення з посади міністра? Чи недостовірною є інформацією, що нардеп Рудьковський не виконав практично жодного пункту конкретної частини передвиборчої програми після виборів-2012?
Газета «Чернігівщина» вустами 
Героя України, генерального директора ТОВ «Земля і воля» Леоніда Яковишина не випадково нагадала про ці «досягнення» Миколи Рудьковського. Даною публікацією була звернута увага пайовиків Бобровицького, Козелецького та інших районів Чернігівщини на нову серію із 20-річного «серіалу» обіцянок політика (не благодійника) Рудьковського. Останні вибори він програв, видно, виборцям вже осточортіло слухати його гарні обіцянки і пустопорожні заяви з трибуни Верховної Ради й телеекранів. Тепер «відставний» нардеп змінив платівку, намітив новий курс на підняття «добробуту народу».
В 2012 році Леонід Григорович попереджав виборців, щоб не вірили Рудьковському. Не дослухались, проголосували за «благодійного» кандидата в депутати. В результаті одержали ще одного члена парламентської фракції Партії регіонів, потім він вкотре «перефарбувався», має відповідні «заслуги» і в органах виконавчої влади. Тобто, хто, як не Рудьковський, є типовим персонажем брудної української політики і державності? Через це досвідчений організатор сільгоспвиробництва Леонід Яковишин й висловлює недовіру стосовно нового проекту Рудьковського, пов’язаного з найбільшим багатством - із землею. І не з присадибною соткою, а тисячами гектарів сільгоспугідь!
Жителі Данівки звернулися листом до Леоніда Яковишина, в якому висловили своє незадоволення діями новоявлених «хліборобів», що «лізуть на готове, роками надбане пайовиками, на розорані родючі землі, які обробляє ТОВ «Данівське». Гарними обіцянками «моладая команда» переманює до себе пайовиків, передусім пенсіонерів, хоча договори оренди з ТОВ «Данівське» дійсні до квітня 2016 року. Непокоїть пайовиків і те, що в договорі з «благодійними» орендарями є пункт, котрий дозволяє суборенду землі. Якщо це справді так, то орендовані поля можна самим і не обробляти, а передати їх в суборенду? При такій схемі з’являється ще один нахлібник, а що залишиться власникам паїв і на розвиток господарства?
На сходку в Данівку Леонід Григорович відрядив свого першого заступника Василя Нестерука, оскільки сам не міг поїхати, того дня був за межами області. 
Василь Сергійович працює в господарстві з 1981 року, на його очах і за його участі сільгоспвиробництво розвивалося і міцніло економічно, він об’їздив весь світ за досвідом кращих аграрників. Аналізуючи їхній приклад і шлях розвитку «Землі і волі», вчений агроном не може повірити в те, що «люди з вулиці», без необхідного досвіду (навіть якщо мають певні гроші) зможуть в нинішніх економічних і політичних українських умовах організувати і розвинути ефективне сільгоспвиробництво. Он скільки ще багатших «любителів-хліборобів» уже перепродали свій земельний бізнес! Вони то заробили на цьому свої мільйони, а з чим залишилися обмануті власники земельних паїв?
Звісно, і в цих нецивілізованих умовах можна прибутково працювати в селах. Скажімо, товариство «Земля і воля» навіть зарплату своїм працівникам підвищило з 1 лютого на 50 відсотків, солідні премії за підсумками року всім виплатило, підвищує оплату за паї, викуповує за 100-відсоткову вартість майнові паї, не забуває про соціалку, навіть житло будує. Але це досягається завдяки ефективній роботі за світовими технологіями роками сформованого професійного колективу на сучасній виробничій базі, в розвиток якої щороку інвестується в межах … ста мільйонів власних грошей. Господарство давно обходиться без грабіжницьких кредитів та різного роду посередників, навіть високотехнологічне будівництво веде господарським способом, що на 40 відсотків дешевше, ніж при залученні найнятих спеціальних бригад.
У Данівці є своє сільгосппідприємство, в якому мають роботу 80 місцевих працівників. Природою створені умови (великі пасовища) для ведення м’ясного тваринництва, яке поступово розвивається. Де гарантія, що буде краще при нових орендарях-суборендарях? На чому ґрунтуються сподівання на краще? На гарних обіцянках? Чи, може, нові орендарі називають адреси, де вони вже побудували «рай» у селах? Ні, на сходці в Данівці козиряли лише певною благодійністю. Ну, один в один, як перед виборами!
Представник «Землі і волі» Василь Нестерук передав пайовикам Данівки застереження Леоніда Яковишина, щоб ні в якому разі не руйнували господарство, котре працює, набило «гулі» в «дикій» економіці, не збанкрутіле. Якщо потрібна якась допомога – ТОВ «Земля і воля» обов’язково допоможе, і вже допомагало. На заклик Василя Нестерука зберегти цілісне господарство, не рвати його на шматка заради очікування на щось гарно пообіцяне, присутні на сходці відповіли одностайними оплесками.
Приїхав був у Данівку і помічник народного депутата Олега Дмитренка 
Іван Богатирьов. У своєму виступі він також застеріг пайовиків від поспішності у виборі орендаря землі і укладання з ним договорів. Сказав ще про готовність народного депутата допомагати жителям села у вирішенні їхніх проблем.
Прозвітувала перед виборцями 
депутат районної ради Віра Ричок. Сама вона мешкає в Козельці, але «дуже любить рідне село». Розповіла, скільки разів їздила в Чернігів, щоб добитися видачі державних актів на присадибні ділянка, документи на які десь застряли не на один рік в «Міражі». Тепер депутат порадила землякам особисто їхати в Чернігів. Зачитала Віра Василівна із свого зошита про іншу свою діяльність, здебільшого схожу на першу.
Було багато розмов стосовно ще двох важливих невирішених питань. Це – стихійні смітники і не заплачена оренда за землі запасу. За словами сільського голови, насилу дізналися, кому обласна структура Держкомзему віддав ту землю в оренду. У місцевий бюджет не надійшла «кругленька» сума, за яку можна було б багато зробити і без «благодійності».
Про роботу ТОВ «Данівське» доповів директор Юрій Кириленко. Він – місцевий, не так давно на цій посаді. Раніше товариством керував впродовж шести років інший місцевий, тепер він в «опозиції», різко критикує свого наступника, підтримує «молоду команду». Громада поступово розколюється на два непримиримі табори. Хто приніс у Данівку розкол – догадайтеся самі. Хто від нього виграє, а хто програє, - теж, напевно, коментарі зайві.
Григорій Войток
