Міліцію викликали?
Коли наші оперативники «зачищали» вже другий наркопритон на одній з вулиць Бобровиці, на місце події і я поїхав. Чималенько небезпечного зілля там вилучили, затримали й організаторів цього злочинного «кубла». І ось до мене підійшла жіночка – сусідка наркоманів, і ледь не до землі стала кланятись та дякувати, що «нарешті вона спатиме спокійно». В її очах я побачив сльози радості, що варті найвищої похвали за нашу, міліцейську роботу.
Проте в моєму серці ворухнувся й докір на адресу цієї громадянки. Тоді я не став псувати їй радість, але згодом поговорив з нею. Розповів, що виявити даний притон допомогли далекі її сусіди, які звернулися в міліцію того ж дня, коли ми «накрили» перше «наркокубло» на цій вулиці. Невже ближня сусідка не бачила, що там коїться? «Бачила, але боялась заявляти в міліцію», - щиро призналася.
Я не став дорікати цій громадянці за «недалекоглядність», «невірну позицію», оскільки відчув, що тут є і наша вина. Бо й ті люди, які не побоялися нам підказати, де ще «кейфують» наркомани, сказали, що наважились на такий крок, коли побачили, як міліція справді веде боротьбу з небезпечною злочинністю. До цього вони думали, що правоохоронці навіть «кришують» наркоторговців. Звіди така думка? «З телефільмів!», - чи то жартома, чи всерйоз сказали. А для себе я ще раз підтвердив давно назрілий висновок, що довіру людей до міліції необхідно формувати конкретними результатами в роботі.
З іншого боку, й громадяни повинні пам’ятати, що без їхньої активної допомоги нам в одиноку не справитись із злочинністю. До того ж, скажімо, в Бобровицькому районі можна назвати багато прикладів результативної співпраці громадськості з міліцією. Передусім це по ТОВ «Земля і воля», де керівник Леонід Григорович Яковишин добре усвідомлює, що охорона майна і виробної продукції передусім лягає на очолюваний ним колектив. Цю ділянку роботи він доручив колишньому моєму колезі Сергію Луговському. Та от, в результаті спільної взаємодії відомчої охорони і працівників нашого райвідділу міліції, як кажуть, по гарячих слідах, розкриті за останній час дві великі крадіжки майна в Бобровиці і Ярославці.
Налагоджена тісна співпраця дільничних працівників міліції з більшістю територіальних громад, що теж дає відчутні результати.Наприклад, у Рудьківці певний час не давав людям спокою один «ділок», але без допомоги небайдужих громадян важко було висунути йому звинувачення. Врешті його вже немає в селі. Громада Марківців (голова Тетяна Сугоняко) підставила нам плече у боротьбі з місцевими і «зальтними» порушниками законів, тепер люди теж полегшено зітхнули.
Розуміючи важливість питання активізації громадськості на боротьбу з правопорушеннями, довелося за останні два роки замінити третину дільничних, що не могли, образно кажучи, знайти спільну мову з місцевим населенням і керівництвом громади. І це при тому, що коли в 2011 році мене призначили на посаду начальника райвідділу, особовий склад його був укомплектований наполовину. Приїхали працівники з інших областей, а тепер поступово роблю ставку на вихідців з Бобровицького району, бо для приїжджих потрібне житло, а це проблема з проблем. Правда, є один «вихід»: чотири молоді співробітники одружились на місцевих красунях. Це не тільки вирішення для них житлового питання (хоча б тимчасово), а й свідчення, що нашим хлопцям вірять.
Щоб хто не говорив, а з кожним роком люди живуть заможніше. Навіть у селах уже багато хто відзначає пам’ятні дати без самогону. Проте, виявляється, рано ще списувати цю проблему в архів. Недавно в міліцію поскаржилася одна літня громадянка, у хаті якої односелець повибивав вікна. Почали розбиратись і вияснили, що той чоловік не випадково напав на будинок заявниці в міліцію: він так їй віддячив за «споювання самогоном його хворого на епілепсію брата». Звісно, самогонниця це заперечувала, навіть стверджувала, що взагалі не замається самогоноварінням, але в нас була достовірна інформація, яка підтвердилась перевіркою, в ході якої в «потерпілому» помешканні знайшли і самогон, і пристрій для його виготовлення.
Я не закликаю громадян боротися з цим злом різними там погромами, але й самогонники мусять пам’ятати, що від подібного вони не застраховані, бо велике зло вчиняють. Саме до них, а не в магазини, п’яниці несуть з дому все – останню куриць, останній кілограм картоплі, а то й якусь дитячу одежину, кимось подаровану. Наш райвідділ міліції активізував боротьбу з цим злом, виявив ще 9 «гуралень», продукція яких йшла на продаж.
І знову хочу повернутися до питання громадської свідомості, бо саме від її рівня передусім залежить, наскільки злочинним буде наше суспільство. Здається, в покійного Станіслава Реп’яха, уродженця сусідньої Носівщини, є вірш з такими словами: колись у селах не замикали люди хати. А порядок такий підтримувала сама громада. Якщо хтось з місцевих наважувався на крадіжку, то потім йому вже не було місця в рідному селі, навіть без втручання поліцейського чи судді.
Скажете, нині інші часи. Але порядки в селах і містах формують, як і тоді, місцеві мешканці. З тією лише різницею, що тепер навіть після бійки в родині чуємо одне: «Куди дивиться міліція!». Я не знімаю вини за стан злочинності з нас, правоохоронців. Але кожен злочин має суспільне і родинне коріння. І там, де не байдужа громада, там і безпорядків менше.
Щоб сформувати в людей довіру до міліції, ми не сидимо, склавши руки. Окремі конкретні приклади я наводив вище. Доповню їх і деякими показниками офіційної міліцейської статистики. Так, за 9 місяців цього року по 137 кримінальних проваджень встановлені особи, що на 26 більше, ніж за відповідний період минулого року. Відсоток розкриття значно вищий (маже на 10%) від середньо обласного показника, коли торік було навпаки.
Бобровицький райвідділ міліції добився високих показників по розкриттю особливо тяжких кримінальних провадженнях і умисних вбивствах та замахах на них.
Відсоток розкриття кримінальних проваджень про крадіжки в нас вищий, ніж в середньому по області, але залишається ще немало не розкритих. Це мінус нашій роботі, але й власники майна повинні краще турбувати про його збереження, і свідки крадіжок не повинні заплющувати очі і мовчати. Бо наступними обкраденими можуть бути вони.
Намітились в нашому колективі позитивні зрушення в розкритті грабежів, розбійних нападів, незаконне поводження зі зброєю, краще спрацювали дільничні інспектори.
Розумію, що до «ура-рапортів» нам ще далеко, та й не в їх справа. Деякими прикладами та міліцейською статистикою я намагаюся переконати мешканців району, що наші співробітники заслуговують не тільки на зневагу, яка чомусь домінує в нашому суспільстві. В цьому є доля й нашої вини, але ми ж і оті злочини розкриваємо, інформація про які не з пальця висмоктана. Дехто й життям ризикує в ході кримінальних впроваджень. А ще – сподівається й на допомогу громадськості, яку не завжди одержує.
Даним матеріалом я започатковую на сторінках районної газети рубрику «Міліцію викликали?». Під нею ми будемо рапортувати перед жителями району про зроблене, розповідатимемо про співпрацю з територіальними громадами і окремими нашими добровільними працівниками, серед яких є вже навіть школярі - учні з Петрівки допомогли розрити два тяжкі злочини. Чекаємо і на ваші зауваження та пропозиції, як поліпшити роботу міліції. Тобто, сподіваємося на діловий зворотний зв’язок з вами і на вашу допомогу в спільній справі.
Ігор Пузіков
начальник Бобровицького райвідділу міліції
