Квоту на людське життя має лише Господь
На жаль, цю загальновідому істину забуває кожна нова влада в Україні. Більше того, відразу ж, тільки-но доривається до бажаних портфелів, починає зазіхати навіть на … Божий престол, щоб розпоряджатися всім, що є в державі, як без земного, так і без небесного контролю. Така влада ніколи не буде народною.
Найближчими представниками центральної влади до народу вважаються депутати. Колись їх називали депутатами Верховної Ради, в незалежній Україні вони стали народними депутатами. Та чи багато знайдете виборців, котрі погодяться з новим високим титулом? Зате можна почути на адресу обранців стільки негативних характеристик, що й 
Тарас Шевченко стільки не написав про царську родину. Та й публікувати сучасні народні оцінки законодавчої влади не можна, бо там більше нецензурних, ніж словникових виразів.
Подібно «любить» народ й інші гілки «своєї» влади – виконавчу і судову. І це в «своїй» незалежній державі!?.. Яку ж тоді треба розбудовувати країну, щоб у ній була справді народна влада?
Одна умова для такої вже названа: не зазіхати на Божий престол, і в своїх діях керуватися і державною Конституцією, й Небесною. Насправді ж обох не дотримуються.
Другу обов’язкову вимогу до керманичів, та й рядових землян, написав у «Новому завіті» Іван Богослов:
Блаженні ті, що виперуть свій одяг,
Щоб мати право на дерево життя
І ввійти брамами до міста.
Не «брамний» вхід до влади можна знайти в давній історії. Та особливий безбожний приклад показали більшовики на чолі з Леніним. Вони ж привласнили і Божу квоту на людське життя. Десятки мільйонів співвітчизників кинули на кроваву плаху, як тоді казали, заради світлого майбутнього всього людства. Але світ не прийняло їхні плани на всесвітню революцію, повірили їй тільки «радянські люди», що одержали потім три голодомори, мільйонні жертви нових репресій і марево обіцяного комунізму.
Все те відійшло в історію, але нікуди не поділися будівничі «щасливого життя народу». Саме вони та їхні спадкоємці і учні ось уже більше двох десятків років будують нове, незалежне «щастя для всіх людей». 
Проте «оновлені» слуги народу хоч і відмовились від більшовицького атеїзму, але ще підступніші безбожники. Бо ленінці відкрито відхрещувалися від Бога, а сучасні – у храми ходять, свічки перед святими образами тримають. 
А президента Януковича священики ледь не коронували на святого справжнього християнина.
Не допомогло, Майдан погнав з престолу , але на його місце прийшли не зовсім нові, ще й не «випрали свій одяг», і у владні кабінети ввійшли не «брамами», а з «чорного ходу», по людських трупах. На стадії підготовки приходу до влади вони присвоїли собі Господню квоту на людське життя. І далі продовжують нею користуватися, навіть з більшим розмахом.
Один з нових керманичів «незалежної» держави сказав про перших загиблих вояків у протистояннях на Сході: «Така висока ціна свободи України». Напевно, вірніше було б сказати, що то така висока ціна за його владний портфель». І вона з кожним днем зростає за рахунок нових людських жертв.
Від «патріотичної» боротьби за України вже втратили значну частину її територію. Важко сказати, що буде й зі Сходом країни. Так боровся за владу хіба що Ленін, віддавши після Жовтневої революції величезну територію колишньої царської Росії, тільки щоб інтервенти не відняли в нього закривавлену імперську корону. Історія повторюється через 97 років.
Ну і щодо вибореного на Майдані «щасливого, європейського майбутнього» для українського народу. Поки що воно зводиться до «затягування пасків», галопування цін на все, в тому числі ліки і комунальні послуги. Та найстрашніше – продовжують гинути громадяни незалежної України. У нової влади є «залізобетонне» оправдання: винні Янукович і Путін. Важко не погодитись. 
Але, як недавно заявив депутат Олесь Доній, що «за той бардак, який сьогодні існує», відповідати доведеться і новій владі.
Це сказав не «осколок» регіоналів, а той, хто люто ненавидить і Януковича, і Путіна. Втім за гостру критику «своїх», на нього налетіли «нижчі» свої. Хоча він сказав те, про що давно вже говорять в Україні і світі.
Натомість у вітчизняних ЗМІ не люблять повідомляти про очевидні провали нової влади в елементарних питаннях управління державою, щоб «не підігрувати Путіну».
Така журналістика дуже вже нагадує колишню радянську. Тоді категорично заборонялася критика комуністичного режиму, зате днями й ночами розповідали про провали «загниваючого» капіталістичного світу, та як там важко живеться робітникам, а особливо неграм… А коли піднялася завіса комуністичної пропаганди, побачили протилежне: «розквітаючий» СРСР розвалився, а «нещасний» темношкірий став президентом у США.
Звісно, в кожній державі повинна бути своя ідеологічна концепція, передусім, коли видні ознаки завуальованої іноземної інтервенції. Але не можна, напевно, заплющувати очі й на те, що інтервенція не з неба падає, вона планується на землі і завдає шкоди передусім невмілим і неорганізованим.
Згадаймо, коли і при яких обставинах втратили Крим? 
І чого варті тепер гучні заяви державників і «зірок» від політики, що вони повернуть Україні Крим? При цьому не соромляться казати, що робитимуть це чужими руками – з допомогою Європи і США. Вони вже й кроку не зроблять без іноземних покровителів.
Взагалі то українські Лідери – виняткові екземпляри в світовій політиці. Бо й суспільство наше виняткове. Тільки в Україні влада своїми діями намагається сподобатись не власному народу, а … зарубіжним керманичам. Проаналізуйте інформаційні посилки про досягнення уряду, АП чи парламенту. Від кого вони лунають? Від американських сенаторів, європейських канцлерів і прем’єрів... Ті дуже раді, що Україна віддаляється від Росії, навіть створює їй проблеми… От тільки не за рахунок американців і європейців, а через збіднення власного народу. Чи, може, після зарубіжних похвал у нас промисловість краще запрацювала, нові робочі місця з’явились, зарплати і пенсії зросли? Правда, є й суто українське «досягнення» - зовнішня заборгованість продовжує зростати, промисловість занепадає. А ще навіть з владної команди відкрито заявляють, що корупція далі роз’їдає суспільство.
Через стрибок долара у людей, що взяли кредит, забирають майже виплачене залогове житло. А як зросли ціни на все, що «скидає» нам Європа і США? Знову повертаємося до польських м’ясних відходів. Після підвищення плати за газ та комунальні послуги може значно збільшитись кількість боржників, яких потім і з квартир викинуть.
США протягом двох століть не допускає воєнних конфліктів на своїй території, зате охоче роздає зброю іншим державам. Мовляв, воюйте, дурні, а ми з цього щось матимемо. І мають, і не мало…
Ми теж просимо в неї сучасну зброю… А матері з різних регіонів України плачуть за загиблими синами, проклинаючи владу, що послала їх на братовбивчу війну, яка розв’язалась після Майдану.
Так, протягом всіх 23 років незалежності в Україні не було народної влади. Чи прийшла вона після нового кровопролиття? Результати останніх виборів показали, що українське суспільство робить запит на нових Лідерів. Чи сформують вони нарешті владу, яка «випере свій одяг», відмовиться від зазіхань на Божий престол і квоту на людське життя, стане подобатись своїми діями власному народу, а не зарубіжним «хазяям» - із Заходу чи Сходу? Сумнів є, але й надія зажевріла. Напевно, без активної участі самого народ вона не розгориться.
Григорій Войток
