Керують Україною «незадовільно» - самі визнають, народ відчуває, але у відставку не йдуть
Із-за океану видніше?
Українські ЗМІ блискавкою повідомили: прем’єр Яценюк і міністр фінансів Яресько полетіли в США домовлятися про нові кредити. Водночас мелькнула в Інтернеті й сенсація, що для України не така вже й сенсація: щорічно на Одеській митниці бюджет України недоодержує … один мільярд доларів – заявив новопризначений губернатор Саакашвілі.
Як відомо, кредити треба повертати, ще й з відсотками, а для одержання мільярду з митниці необхідно лише навести там порядок. Ще одне швидко розгледів грузинський «рятувальник» України: Одеса повинна бути багатшою в 25 разів.
За океаном, вочевидь, не помітили заяви якогось там обласного чиновника, що заховався в Одесі від переслідування грузинського правосуддя, він і до нового призначення розкидався повідомленнями про факти корупції і розкрадання української казни, і все те пролітало поза увагою керманичі нашої держави. 
Правда, закордонні хазяї вимагають і проведення реформ. Тому прем’єр полетів у США ще з однією місію: обговорити з заступником Держсекретаря Блінкеном питання … децентралізації і змін в Україні. Виходить, що із-за океану видніше, як усе те проводити? Чи, може, в головах українських євро лідерів просто не вистачає здорового глузду? Думаю, самі читачі дадуть відповідь на обидва запитання. Більше непокоїть інше: Яценюк кинувся за порадою до чиновника США, а не до власного народу, на благо якого, як сам заявляє, і затіяли реформи? Насправді ж написали в кабінетах плани децентралізації і повезли їх затверджувати 
у Білий дім США. І не помітили того, що, наприклад, ні депутатський актив Бобровицького району, ні Чернігівська обласна рада не погодились з наспіх придуманими планами в райдержадміністраціях і обласній держадміністрації стосовно реформування територіальних громад, створення нових органів місцевого управління. І таких прикладів багато по всій Україні. Вже, коли місцеві громади почали вголос проявляти непослух, у владних структурах кинулися писати графіки обговорення «доленосної» ініціативи центральної влади.
В керівника уряду є вагома причина не радитись з народом, її відверто 
назвав президент Петро Порошенко у щорічному зверненні до парламенту і суспільства: «У мене часто запитують, а чи задоволений я роботою уряду? Ні. Чи задоволений я роботою Верховної Ради? Очевидно, також ні. Скажу більше, я не задоволений і своєю роботою. І ніхто не критикує мене більше, ніж я сам. Знаєте чому? Тому що народ всіма нами дуже незадоволений».
Отже причина, чому керманичі не бажають радитись з власним народом, відома – образились на свій народ? Але іншого народу в Україні немає, а влада – перемінна, ще й, видно, не досить розумна. Про це свідчить і відвертість поважної її представниці, «виписаної» з США мільйонерки Яресько, яка з міністерського крісла заявила, що головна проблема не у високих тарифах, а у головах українців. Мовляв, вони ніяк не усвідомлять, що газ не повинен менше коштувати. 
А чи сама міністерша усвідомлює, як може бідний пенсіонер і пересічний трудівник оплатити європейські тарифи із своїх жебрацьких пенсій і зарплат? І чи відчувають вони з Яценюком відповідальність за те, що за лічені місяці їхнього керівництва кожен громадянин України збіднів щонайменше втричі, і продовжує бідніти?
І все-таки з твердженням міністра фінансів про проблему в головах українців, думаю, можна погодитись, тільки не через нерозуміння ціни на газ, а що терплять ось таких імпортованих і вітчизняних Яресьок. Дивуюся й з того, наскільки виважено думає і президент Петро Порошенко, коли йде формування уряду. Хоча, він і сам продукує безвідповідальну кадрову чехарду. І бореться з казнокрадством та іншими непорядками здебільшого на словах.
Український уряд – як зла мачуха для українського народу
Прем’єр Яценюк і фінансовий міністр Яресько в ході поїздки до США виконали ще одне домашнє завдання: уклінно запросили американці взяти участь у приватизації українських підприємств. Як і за скільки – то, напевно, не головне для тримачів державної казни, вони «впали» в ейфорію перемог на фронті і в економіці. Вітчизняні і зарубіжні експерти констатують скорочення темпів виробництва, а міністр економіки і торгівлі прибалт Абромавичус заявляє, що «найгірші економічні показники України позаду». Цю оптимістичну заяву у ЗМІ назвали «голим популізмом».
Справді, як можна добитися якогось росту в економіці, коли не займатися головним – продажем вітчизняної продукції? Профільний міністр повинен то знати, що головні проблеми сьогоднішньої економіки – це не сучасне обладнання, не інвестиції чи технології, а збут. Чи багато бачимо інформації про відкриті нові ринки продажу української продукції, зокрема і в США, звідки не вилазять наші керманичі?
На цю проблему наштовхнулось і наше ТОВ «Земля і воля». Кукурудзяні крупи власного заводу ми продавали в Росію для виробництва дитячого харчування. Цей ринок збуту перекрили. Ми не сидимо, склавши руки, завершуємо сертифікацію круп’яного заводу за європейськими стандартами, але й це ще не забезпечує місце на європейських чи заокеанських ринках. І в Україні наші крупи не потрібні, хоча знаю, що батьки малят вже відчувають дефіцит дитячого харчування, яке надходило з Росії. Це лише маленький приклад, як перебудовується «європеїзована» економіка України. Багато більших підприємств потерпають значно більше, вимушені викидати на вулицю сотні і тисячі працівників, скорочувати бюджетні відрахування.
Розумію: війна, агресія… Та треба бути, напевно, дуже обмеженим на розум, щоб не усвідомлювати, 
що Путін давно відкрив проти України другий фронт - економічний, більш ефективний для його задумів, ніж війна на сході, і на якому перший його союзник… неефективний уряд Яценюка. Самого прем’єра українські політики і експерти називають «нульовим», навіть ворожим для українського народу. Вже не допомагає лідеру «Народного фронту» бути героєм в очах народу його самовдоволена «соковита» критика Путіна-агресора. Бо навіть посол США в Україні Джеффрі Пайєтті недавно заявив: «Корупція для України є більшою загрозою, ніж російські танки. Впоратись з цією загрозою можуть лише самі українці».
Напевно, варто ще раз наголосити, що та корупція заважає передусім невід’ємній складовій перемоги над будь-яким агресором – вітчизняній економіці, яка затінена в головах наших урядовців жебракуванням грошей і випрошуванням зброї. Вони зовсім не помічають, на чому тримається перша економіка світу і її найбагатша казна?
Я теж буваю у США, але не клянчити туди літаю, а налагоджувати співпрацю у питаннях виробництва насіння кукурудзи, запозичення технологій і придбання сучасної сільськогосподарської техніки, яка в Україні взагалі не випускається. Захоплений і тим фактом, що в США пріоритетним є збирання податків із зарплати працівників, що в 23 рази більша, ніж в українців. Звісно ж, така висока зарплата неможлива без розвинутої економіки. Все там розумно взаємопов’язано. Наші ж «генії» додумалися до того, щоб обкладати задушливими податками ледь жевріюче виробництво і навіть пенсіонерів, що нечувано в світі! І з таким управлінням у Євросоюз? Втрачена найголовніша конституційна функція держава - соціальний захист її громадян. Скажіть, який зовнішній агресор потрібний Україні для її знищення? Та така держава сама вибухне зсередини! І ніякі американські гроші, разом з ракетами, не захистять, хіба-що прискорять той жахливий процес, ще з більшими людськими жертвами.
Природно постає питання: чи можна в нинішніх умовах розвивати вітчизняне виробництва, без чого неможливе виконання соціального захисту громадян? Відразу скажу: не тільки можна, а й вкрай необхідно. Стверджую це не з теорії, а з практики навіть нашого господарства «Земля і воля»: всупереч державного безладу розвиваємося, одержуємо стабільні прибутки, не в офшори їх женемо, а вкладаємо 
у капітальне будівництво промислових і соціальних об’єктів ( навіть будуємо безкоштовне житло і нові їдальні), зарплати трудівникам значно підвищили (відповідно й у бюджет більше надходить), не забуваємо про соціальну відповідальність перед нашим Бобровицьким районом. І ми, звісно, не одні такі в Україні. Чому не більшість, або хоча б половина? Думаю, не всі встигли і зуміли загартуватися від впливу корупційно-злодійсько-бюрократичної української влади. Таку бояться й іноземні інвестори, скільки б їм не брехали Яценюк і Яресько. Та й не приїжджі бізнесмени мають творити економічне диво в Україні! Весь цивілізований світ нам в очі каже: передусім самі закачуйте рукава і розум, хоч який є, включайте. Адже вже побачили, що не створюють ніякого дива запрошені грузинсько-прибалтійські урядовці. Головна причина, напевно, та, що в їхнього начальника не в тому напрямку мозки повернуті, а в парламентсько-президентській Україні саме вони мають відігравати головну роль в економіці і проведенні обіцяних реформ.
Рейтинг Яценюка в суспільстві впав за рік керування виконавчою владою, як кажуть в народі, нижче плінтуса. Президенту не подобається робота прем’єра, але той і далі працює… Якось я писав у відкритому листі до президента Януковича (в 2012 році в газеті «Сільські вісті»): доки він терпітиме стадо свинопасів на чолі з Азаровим, що як свині під дубом, підривають коріння економіки держави? Казали помічники «гаранта», що Віктор Федорович навіть реготнув з такого порівняння, але так і не відігнав тих свинориїв, в результатів самого відігнали аж у російські ліси. Ззаду підгонили його Яценюки, тільки щоб не вернувся, і не став на заваді тепер уже їхньому, сподіваються, довічному владарюванню. Швидше всього, навряд з цим погодиться український народ, навіть якщо він недалекоглядний тугодум - за визначенням американки Яресько. І терпеливий та короткозорий у політиці люд народжує активістів, котрі кидаються на корупційно-хабарницьку амбразуру, 
не дивлячись на те, що там засіли їхні соратники по Майдану гідності.
Прикладів багато, але пошлюсь на один, повідомлення про який починається таким заголовком : «Міністерству охорони здоров’я виписали пілюльки. Діагноз: корупція». Нагадаю, очолює це відомство грузин Олександр Квіташвілі, котрого разом з Саакашвілі «кинуто» на боротьбу з українською корупцією.
Путіна вчать санкції, а Яценюка, напевно, й війна не навчить
Чи то жартома, чи всерйоз, один з телеканалів показав, як російські фермери просили Європу не відміняти санкцій проти їхньої держави, оскільки лише після їх введення вище керівництво звернуло увагу на вітчизняних сільгоспвиробників. Не дуже то й вірилось про позитивні зрушення, знаючи істинний стан аграрної галузі сусідньої держави, де не мають навіть належного вітчизняного сільськогосподарського машинобудування ( крихітна Білорусь має), є багато розвалених сіл, запущених земель тощо. Але недавно довелося поспілкуватися в Києві з одним російським мільярдером-аграрником. Він похвалився, що має свинокомплекс на … 300 тисяч голів, ще один такий почав споруджувати. Для мене це було: ???!!!, ще й з пальцем біля скроні. Співрозмовник помітив моє здивування і ще більше здивував: рентабельність свинарства вища, ніж нафтодобування. Це – за рахунок власного уміння і великої державної підтримки, в тому числі й фінансової.
Наше господарство «Земля і воля» теж уміє вирощувати свиней, планувало мати їх в межах 100 тисячі голів, базу сучасну спорудило, племінне ядро з двох м’ясних порід англійської селекції створило, але нам стала на заваді недолуга аграрна політика «рідного уряду», починаючи від 
уряду Юлії Тимошенко, коли були скасовані всі дотації сільгоспвиробникам, а на вітчизняні м’ясокомбінати хлинули м’ясні відходи з Європи і навіть далекої Бразилії. Там утилізувати їх дорожче, ніж спихнути «друзям»-українцям, ще й дурняк великий мати. 
Ці схеми «розцвіли» при Азарову, про що я теж писав Януковичу, називав українських урядовців страшнішими за сомалійських піратів. Тепер можу те саме сказати за яценюкових урядовців. То й питаю себе: де довша рука Путіна – в Донецьку чи Києві? Відповідь на це запитання дав посол США в Україні. Не пояснив тільки, чому його держава продовжує «панькатись» з Яценюком і не вимагає від нього працювати так, як працюють урядовці США і Європи? Адже за принципом міжнародних фінансових структур, хто кредитує, той і за результати питає. Чи в українського прем’єра якась особлива місія?..
Леонід Яковишин,
Герой України, генеральний директор ТОВ «Земля і воля»
