Кадри від лукавого
Петро Порошенко: «Немає недоторканих при владі…»
Президент наголосив на цьому, коли правоохоронці оприлюднили чергові факти затримання «очищених» чиновників за хабар, в тому числі двох голів районних держадміністрацій. Один з них – Микола Супрун з Бобровиці.
У Бобровицькому районі я працюю з 1970 року на одній і тій же посаді – директора сільгосппідприємства, кілька разів реформованого на вимогу уряду. Скільки за цей час змінилося керівників району – навіть порахувати важко, не те щоб згадати їхні імена і по-батькові. Залишали вони свою посаду з різних причин, але щоб за звинувачення в «отримання неправомірної вигоди» - такого ще не було.
Стосовно затримання 
Супруна - поки-що лише підозра, вину має встановити суд. Та місцеві і центральні ЗМІ вже в усі дзвони роздзвонили про цей випадок. Законно це чи не зовсім законно – нехай юристи роблять висновки. Я ж мислю так: захотів зайняти місце під сонцем влади, звернися до святого письма і прочитай там про яблуко спокуси з наслідками для спокусників. Не забувай і того, що тебе щоденно розглядатимуть під мікроскоп, оскільки на твої плечі покладена особлива, державної ваги відповідальність.
Втім, думаю, вправитись з проблемою чистоти у 
владних кабінетах неможливо без встановлення суворої відповідальності для тих, хто висуває і призначає на державну службу явно «браковані» кадри, без внутрішніх «самощеплень» від спокуси. З приводу сказаного хтось може пригадати народну приказку , що в родині не без виродка. Одначе після так званої Революції гідності скільки вже виявлено новопризначених тих виродків?
Цілком розділяю думку президента Порошенка, що при владі не повинні бути недоторкані. Але який авторитет матиме вже двічі «оновлена» влада, в якій щодня, і не по одинці, «світяться» корупціонери, зажерливі хабарники і просто недолугі управлінці? А скільки того кадрового непотребу ще не виявлено! Тобто, без найменшого сумніву, існує величезна проблема з підбором і розстановкою кадрів зверху й донизу. І, о диво, - винних немає за створення і загострення цієї проблеми! Чи не найважливіше питання суспільства вражене «курячою сліпотою». Громадськість спохвачується, коли «з’їдає» чергову дулю, на жаль, лише для того, щоб трохи полементувати. Чи не закінчиться лише цим й історії з Супруном?
Особисто я не здивувався, що голову 
Бобровицької районної держадміністрації запідозрили в одержанні хабара, а президент відсторонив від виконання обов’язків. Його й перший раз звільняли з цієї посади, очевидно, не за заслуги перед районом чи всією Україною. І народна приказка «Повернення блудного сина» аж ніяк не про нього, оскільки «блудний син» при поверненні, щиро розкаюється. А Микола Супрун?
За першої «каденції» гнав велику «хмару» гарних обіцянок, з якої бажаний для району «дощик» і не капнув. Схожий початок його нової-старої діяльності, але ще з більшими підозрами. 
Згадаймо розпіарені ним особисто обіцянки про відновлення будівництва нового приміщення лікарні, фундамент якої закладений ще в 90-ті минулого століття? Тільки безмежно наївна людина могла повірити в те, що для завершення цього будівництва хтось виділить не один десяток мільйонів гривень при нинішній ситуації в країні? Більше всього, у це не вірив і голова району, натомість випросив у передвиборчого спонсора кілька сотень тисяч гривень на оновлення проекту будівництва. Тепер загадка: чи вкрай потрібні були великі кошти на корегування проекту, що, вочевидь, ляже під «сукно», боюся, назавжди? З якою ж метою діставались ті 300 з гаком тисяч гривень? Щоб через оновлений проект узаконити місцевого власника і продати довгобуд? Чи спонсорські гроші не підконтрольні, і їх можна легше «списати»? То так і скажіть, і не брешіть людям про розбудову району!
Ще один проекту з розряду фантастики розрекламували - будівництва багатоквартирного будинку із…соціальними квартирами. Жебрацькі зарплати і пенсії нічим індексувати, а голова райдержадміністрації замахується на «соціалістичне» багатомільйонне будівництво, не маючи на це жодної гривні в бюджеті, і ніякої перспективи одержання грошей з Києва… Кому потрібне таке марево? Мертвонародженим виявився проект будівництва будинку урочистих подій, що справді вкрай необхідний для Бобровиці.
Виходить, що Микола Супрун відверто дурить людям голови, ще й супроводжує це підозрою на «нечисті» руки? Тепер такою підозрою «прославився» на всю Україну.
Повернувшись на олімп районної влади, Микола Супрун відразу ж кинувся 
повертати Лоленку посаду керівника освіти, хоча попередньою діяльністю цього друга-соратника серйозно займалися правоохоронні органи. Мені відомі конкретні факти, що дають підстави сказати: диму без вогню не буває. Батьки учнів колишнього вчителя інформатики Лоленка теж можуть повідати багато цікавого. За які ж заслуги такого педагога і відставного керівника вдруге призначено начальником освітян району? Чи ото як в народній поговірці: яке їхало, таке й зустріло?
Проте Бобровицький район не виняток у безвідповідальній кадровій політиці, що переходить, як естафета, від однієї владної команди до іншої, незалежно від партійних кольорів. І як не дивно звучить, але такому кадровому бардаку сприяє й саме суспільство.
«Бачили очі, кого обирали, дивіться тепер, хоч повилазьте»
Це мудре народне повчання раніше стосувалося передусім подружніх пар, останнім часом його згадуємо після кожних виборів до парламенту і органів місцевого самоврядування. Але дивина з дивин: згадати то згадали, а в ході наступних виборів, ніби під гіпнозом, - забуваємо. Прозріваємо, коли обранці одержують бажане, а виборці – гарний лемент і в придачу «дулю з маком».
Не буду далеко ходити за прикладом. В ході виборчої кампанії-2012 я намагався публікаціями в газеті «Чернігівщина» і в особистих розмовах відкрити виборцям очі на кандидатів в народні депутати 
Івана Куровського і Миколу Рудьковського. Незаперечними фактами доводив, що вони не працювали і не будуть працювати, як обіцяють, на простолюд. Так і трапилось: після виборів побігли в парламентську більшість президента Януковича, разом з ним і привели Україну до кровавого майдану, після якого розпочалася ще страшніша бійня на сході країни. А ще – небувале збіднення пересічного люду.
Де тепер Куровський і Рудьковський з благодійністю і обіцянками побудувати рай на землі для «дорогих виборців»? Щоб порахувати і описати ними наобіцяне, потрібна не одна газетна полоса. А для розповіді про виконання наобіцяного, думаю, вистачить одного речення, написаного вище про їхню діяльність в команді Януковича. Для порівняння ж «кину» малопомітний штришок з низової депутатської діяльності.
На останніх виборах до Чернігівської обласної ради в Бобровиці переміг мій перший 
заступник Василь Нестерук, нарешті виборці повірили більше йому, ніж «розкрученому» мільйонеру Рудьковському. І, думаю, не помилилися.
На відміну від Миколи Рудьковського, який зараз, говорять, відсиджується десь в Австрії, - Василь Нестерук продовжує працювати в обласній раді. Аграрна комісія, до якої він увійшов, найбільш бойова, недавно навіть ініціювала позачергову сесію обласної ради для розгляду важливих проблем, 
пов’язаних з аграрним виробництвом, взагалі життям на селі. Депутат Нестерук, разом з іншими депутатами-аграріями, добивається, щоб не була допущена поспішність і недолугість в реформуванні місцевого самоврядування. Авторам проекту довелося доробляти програму і повторно виносити її в сесійну залу обласної ради. Однак Нестерук не підтримав і «дороблену» програму створення об’єднаних громад, тоді як ряд депутатів, що спочатку були проти, не встояли перед натиском розробників тієї програми. На Василя Нестерука не вплинули нав’язані «переконання». Правота обласного депутата підтверджена рішенням Кабміну: з поданих проектів на створення в області 81 об’єднану громаду, уряд затвердив лише 45, решта проектів повернута на доопрацювання, і невідомо, чи всі допрацьовані будуть повторно затверджені.
Це лише один, як вже казано, штришок до депутатської діяльності, але саме такі «штришки» найголовніші для наших обранців – від Верховної Ради до сільради. Депутати ж, що по команді «зверху» беруть під козирок і зраджують інтереси виборців, - не можуть бути виправдані ніякою благодійністю, ніякими гарними поясненнями чи «нищівною» критикою аж до президента і прем’єра. Бо з телеекранів вони в опозиції до влади, а в своїх шикарних кабінетах вірно їй служать. Своїми діями «перевертні» компрометують першочергове в демократичному суспільстві – народовладдя. Майже чверть віку живемо в незалежній державі, останнім часом активно почали проводити декомунізацію, а в простолюду як не було довір’я до народних обранців усіх рівнів, так і немає, навпаки – воно знижується через продажність і некомпетентність депутатів, шоу-бійки та цинічну брехню. І чим більше обранці лементують про любов до народу, чим більше «захищають» свій народ, тим більше він стає біднішим і не захищеним, а «захисники» - багатшими і всевладними.
Тож відстоював і відстоюю позицію, що у радах всіх рівнів повинні засідати депутати з досвідом і вмінням організовувати конкретні, громадам потрібні справа, бути незалежними у своїх діях на користь суспільства. Благодійність – то навіть не другорядна, а суто душевна справа. Особисто я не претендую на будь-яке депутатство, але ледь не щодня доводиться комусь допомагати. Часто звертаються люди з різними проханнями й до Нестерука, інших моїх помічників. Ми це не афішуємо, хоча робимо для району і конкретних його мешканців стільки, що передвиборчим благодійникам і старим-новим керівникам району й не снилося. Вони «трудяться» передусім «во славу» себе і своїх покровителів, а ми створюємо матеріальні блага і реально підтримуємо людей.
Виборці ж прозрівають, коли бачать оновлений безлад вже після виборів, але в наступну каденцію обирають переважно ще гірших. Виходить, що від лукавого бувають не лише президентські чи урядові кадри, а й нами напряму обрані? Може, й мозки українцям від лукавого послані? Бо те, що твориться в Україні, не вписується в здоровий глузд! За таке «щастя» над нами висить ще Тараса гнівний осуд: «Доколи будете стяжати і кров невинну розливать людей убогих? А багатим судом лукавим помагать? Щоб стати іншими, Пророк благав: «возлюбіть свою, нашу, хоч і вимучену «байстрятами», але все одно вічну Україну так, як я її люблю…»
Леонід Яковишин
Герой України, генеральний директор ТОВ «Земля і воля»
