Ілюзіонізм по-бобровицьки
Учасники засідання колегії Бобровицької райдержадміністрації помітили, що головуючий Микола Супрун розповідав про проекти новобудов вже не так піднесено, як, скажімо, рік тому. А дехто з присутніх у залі опустив донизу голову, приховуючи від президії іронічні посмішки. Адже вкотре почули від керівника району про перспективу 
спорудження в Бобровиці перинатального центру (матері й дитини), закладини якого відбулися більш як 20 років тому. Відтоді кілька разів намагались реанімувати будівництво, але далі розмов і гарних обіцянок справа не зрушилась бодай на сантиметр.
Микола Супрун, що після Революції гідності вдруге повернувся на посаду голови районної держадміністрації, відразу «ощасливив» бобровичан своїми повідомленнями про широкомасштабне будівництво, й не тільки сучасного центру матері й дитини, а й будинку урочистих подій, житлового будинку на 50 чи й більше квартир, котелень на твердому паливі для соціальних об’єктів та ряд інших «потрібних району споруд». І все це – здебільшого за спонсорські кошти!
Програма фантастична, як на нинішній час, але глава району переконував усіх, що вона реальна. Для підтвердження цього були знайдені кошти в сумі десь 320 тисяч гривень для корегування проекту давно «замороженого» будівництва сучасної лікарні. Далі постала значно серйозніша проблема: де взяти кілька десятків (якщо не сотень) мільйонів гривень на саме будівництво? Ще й тоді, коли «заморожені» практично всі соціальні програми, а влада жебракує по всьому світу? Коли із свого народу в добровільному і примусовому (через нові податки) забирають останні копійки на утримання армії?! 
Врешті решт, коли район впродовж семи років не спроможний завершити ремонт … спортивної зали в центральній школі – Бобровицькій №1?!
До речі, Микола Степанович й стосовно цього питання неодноразово обіцяв публічно, що ось-ось вже завершать той ремонт. Сподівався на спонсорів, з місцевого бюджету (з вільних залишків) тільки за останній час виділено більш як півтори сотні тисяч гривень. Натомість найбільша в районі школа за кількістю учнів досі без нормальної спортзали.
Це ганебне «упущення» не афішується в районі, а от про «грандіозні» будівельні проекти вже сказано-переказано, тільки з кожним днем вони все більше змахують на ілюзіоністські, тобто обманливі, що подають людям необґрунтовану надію. Хоча, слова ілюзія, ілюзіонізм – європейського (французького) походження. Тобто, як кажуть в народі, чим чорт не жартує? Європою пахне!..
А якщо серйозно? На корегування проекту нового приміщення лікарні знайшли чималу суму. А чи сам Микола Степанович вірить, що багатомільйонне будівництво реально розпочнеться в цьому чи наступному році? Якщо ні - корегований проект застаріє, знову треба буде його корегувати, звісно, що за чималі гроші. Є в цій історії ще один загадковий нюанс: виявляється, отой довгобуд перебуває на балансі чужого для району і навіть профільного міністерства відомства. Воно, ніби то, згодне передати нам ту «головну біль», але в бюрократичній державі не так швидко це робиться. З якою ж метою поспішили оновлювати проект чужого об’єкту? Якщо для піару – то дорогуватий такий піар для району з величезним фінансовим дефіцитом. Обростає така ініціатива районного керівництва й іншими домислами, аж до … «комусь це вигідно для власної кишені». Мовляв, спонсорські гроші легше «списувати», їх не перевіряють контролюючі органи.
Оптимізм того будівництва розвіюють і прикрі приклади по Україні. Так, у обласному центрі Луцьку готовність будівництва перинатального центру становить 80 відсотків, для його завершення потрібно 60 мільйонів гривень, але ні держава, ні спонсори поки що не дають таких грошей. Ще гостріша проблема з найбільшим пологовим центром у мільйонному Львові – шість років тому його закрили, тепер він у жахливому стані. А там колись одержували медичну допомогу вісім тисяч жінок, половина з них там народжувала дітей, за рік проводили майже п’ять тисяч операцій. Громадськість міста і області вимагають від влади відновити роботу цього специфічного лікувального закладу, але все впирається в кошти.
На чому базується оптимізм голови Бобровицької РДА щодо «розморожування» і завершення будівництва районного перинатального центру – він не розповідає, лише вкотре вже повторює, що проект відкоригований.
На ілюзію «змахує» і проект будівництва багатоквартирного житлового будинку. Проблеми виникли вже на стадії відведення земельної ділянки. Далі ще складніше: на виготовлення проекту гроші, може, й знайдуть, а на будівництво? Он з якими фінансовими потугами добудовувалась остання велика п’ятиповерхівка! 
Якби не піар-акція перед президентськими виборами, вочевидь, не було б того 170-квартирного будинку, оскільки бажаючих купити квартири назбиралось лише з півсотні. Звідки вони візьмуться на новий проект? Тим більше, де взяти гроші на соціальне житло? До того ж, у Бобровиці одержали безкоштовні квартири всі, хто стояв у черзі, і хто в терміновому порядку оформився в пільгову чергу. Так, як ділили квартири в Бобровиці направо й наліво перед виборами, - другого такого прикладу в Україні навряд чи зайдете.
І все ж то був реальний будинок, реальні люди одержали нормальне житло. Але повторення такого «дурняку» може відбутися (пофантазую) хіба що за участі Миколи Чудотворця або ілюзіоніста цирку. Буду дуже радий, коли помилюся. Адже Микола Супрун таки втілив один свій проект в життя району: споруджено дві котельні на твердому паливі. Вини є власністю самих будівельників-інвесторів, які тепер продаватимуть тепло соціальним об’єктам. Кажуть, в райфінвідділі занепокоїлись, чи не буде дорожче, ніж коли б працювали власні котельні на газу. Такий проект переходу на альтернативне паливо втілюється і в селах. 
Правда, і про це досягнення голова райдержадміністрації говорить вже скромніше, ніж бувало раніше. Поменшало оптимізму і стосовно спорудження приміщення Будинку урочистих подій, хоча воно справді давно вже на часі.
А я знову повертаюся до теми ремонту шкільної спортзали. Звісно, це малопомітне на фоні «грандіозних» і дорогих проектів. Але як у них повірити, коли районна влада не здатна зробити «дріб’язок», до того ж неодноразово обіцяний самим Головою?
Геннадій Іванюк
депутат Бобровицької районної ради
