Гість з вулиці Тираспільської

-  Коли ступив на прилуцьку землю – сплили давні почуття, теплі спогади з дитинства, – каже, не приховуючи хвилювання, одесит Андрій Коваленко.

До Прилук він завітав на кілька днів, і в рамки коротенького візиту треба втиснути багато чого: побачити батькову рідну хату, мальовничі околиці та історичні місця, зустрітися з давніми знайомими. Бо й досі спілкується з тими, з ким багато років тому познайомив його батько, відомий український художник Юрій Коваленко. У Прилуках він – легенда. Адже навіть при тому, що нині його творчість широко відома та знана далеко за межами рідної держави, що про життя митця розповідає художньо-біографічна книга Олега Губаря «Людина з вулиці Тираспольської», що багато прилуцьких художників вважають себе учнями майстра, - постать Юрія Коваленка залишається непізнаною, не вивченою до кінця і багато в чому загадковою.  

 

Міфічний світ на противагу реальному

«Прекрасний, неповторний майстер, філософ, поет, непохитний громадянин, хуліган і заводій, він органічно з’єднав у своїй творчості стерильну народну українську традицію, менталітет південноукраїнського живопису, ленінградську театрально-художню школу. Неповторний цей сплав сформував неповторного творця», - так характеризує Юрія Коваленка Олег Губар. Картини художника – яскраві і сонячні. Ті, хто знав його, кажуть – чим похмурішим і недружелюбнішим до художника був оточуючий світ – тим старанніше й ретельніше він створював світ власний. У тому світі знайшлося місце для всього, що любив Юрій Андрійович: гомінкому одеському розмаїттю, дитячим мріям, які народжувалися у повоєнних Прилуках та неслися ввись, до високої красивої мети. Слідом за цими мріями у 50-х роках минулого століття прилучанин вирушив до теплої сонячної Одеси, щоб вивчитися на художника. З тих пір у Південній Пальмірі й потекло його життя, бурхливе й неординарне. Та місто дитинства не відпускало: щороку приїздив Юрій Андрійович до Прилук, і під лагідним одеським сонцем виводив на полотні прилуцькі пейзажі. Його картина «Зима в Прилуках» сьогодні є окрасою зали художника в Одеському музеї сучасного мистецтва. Кілька робіт Юрія Коваленка зберігаються і в Прилуцькому краєзнавчому музеї. Працівники музею та жителі міста не втрачають надії, що колись Прилуки матимуть виставковий зал з постійною експозицією картин кращих місцевих майстрів пензля, чиї роботи зараз зберігаються у фондосховищах.

 

Я вдячний долі, що є сином Коваленка

Народившись в сім’ї художників, Андрій, здавалося, з дитинства був «приречений» на цю професію. Так і сталося. Першу персональну виставку – у спілці письменників Одеси – відкрив, ще навчаючись в художньому училищі. Каже, за відоме батькове ім’я ніколе не «ховався», хоча його підтримку постійно відчував, і до його думки завжди прислухався.

«Батько ніколи не брав пензлі і не поправляв мої роботи, - пригадує. – Лише підказував, як зробити, щоб було краще. І радив завжди: «Слухай себе, свій внутрішній голос. Адже головний учитель – це ти сам».

За спогадами Андрія Коваленка, Юрій Андрійович був надзвичайно свободолюбивою та творчою особистістю, а в стосунках з сином – справжнім другом. «Його творчість досі повністю не розкрита, - розмірковує художник. Та додає через мить: - Я вдячній долі, що є його сином».

Невдовзі прилучани та гості міста познайомляться й з творчістю Андрія Коваленка. В грудні поточного року митець пообіцяв влаштувати виставку у місті. Каже, привезе роботи різних періодів творчості. І ті, які ще – тільки в планах, але неодмінно з’являться, бо Прилуки, в яких не бував кілька років, надзвичайно надихнули.

Людмила СМИК.

Розроблено ТОВ "СОТА ЛАБС"