Доборолася голова Тетяна Ковчежнюк до самого краю: з 26 депутатів на сесію прийшли шестеро
За які «блага» для Бобровиці затіяла Тетяна Миколаївна свою недолугу боротьбу і проти кого? Нагадаю: боролася за витрачання майже п’яти мільйонів народних гривень на реконструкцію частини площі, хоча була можливість упорядковувати всю площу за благодійні кошти, запропонований і перший благодійний внесок – мільйон гривень від ТОВ «Земля і воля», а бюджетні кошти пішли б на більш нагальні потреби.
На Бобровиччині «звіріє» коронавірус, нікуди не поділися інші підступні хвороби, за добу помирають у місцевій лікарні до семи людей, переповнене хворими ковідне відділення, у поліклініці величезні черги до сімейних лікарів, яких не вистачає. З недавньої інформації, на такі виклики пандемії Парафіївська громада Прилуцького району відреагувала фінансовою допомогою нужденним людям: онкохворим й іншим, які потребують дорогого лікування й операцій, – до 2 тис. грн, для придбання ліків – до 500 гривень, стільки ж і для допомоги чорнобильцям, а для подолання наслідків надзвичайних ситуацій – до 2 тисяч на родину. Для багатьох людей такі суми вкрай необхідні, коли в родині горе, що стає масовим. Всього ж невелика сільська громада заклала на цю програму один мільйон гривень. У Бобровицькій громаді люди сподіваються на допомогу здебільшого товариства «Земля і воля». Буває, виділяє й виконком, але без спеціальної програми. Немає такої й стосовно житла для медиків, знову ж – надія на «Землю і волю», хоча в області громади успішно займаються й цією проблемою та багатьма іншими невідкладними.
Зате Бобровицька міськрада – повторюсь і наголошу – витратила майже п’ять мільйонів на ремонт не всієї, а частини площі. Невідомо, скільки ще потрібно мільйонів, щоб довести площу до стандартів, скажімо, 
села Мирного Бобровицької міськради, куди й копійки не потрачено з бюджету. До того ж, проект бобровицької «європлощі» за народні гроші не вписується у фахові дизайнерські проекти таких площ. Де таке бачили, щоб лавки для відпочинку людей ставили ледь не впритул до проїжджої асфальтівки, кудою з раннього ранку і до пізньої ночі гайсають автомашини з безперервними вихлопами газів з двигунів? Під носом у очікуваних відпочиваючих – дві стоянки автомашин, що також безупинно приїжджають і від’їжджають, «очищаючи» повітря, в тому числі й для батьків з дітьми. А яка безпека для дітей на завантаженій транспортом площі?
Головотяпство з цього проекту аж випирає, оскільки в населених пунктах з думаючими керманичами зони відпочинку облаштовують подалі від доріг з інтенсивним рухом автомашин, у затишних куточках зелених парків і скверів, такі місця є за кілька кроків від «тихого» краю площі, за кількасот метрів від жвавої центральної в місті дороги. На впорядкованому ж шматку площі – чи багато бажаючих сидітиме з дітками, чи й без них, на отих лавках під відкритим небом з палючим весняно-літнім сонцем, «насолоджуючись» загазованим повітрям?
Щось і далі будуть «мудрувати» з площею? Але команда Тетяни Ковчежнюк показала вже свою «мудрість» на «війні» за «ексклюзив» «зони відпочинку». Ще раніше міська рада витратила майже п’ять мільйонів на «ексклюзивні» очисні споруди, які вже більше року стоять без діла, заростають бур’янами. Награлися цією «новобудовою», тепер хочуть замахнутися на «масштабне будівництво» - потратити 26 мільйонів бюджетних гривень на «стандартні» очисні споруди. «Марять» і далі «закопувати» бюджетні мільйони в «історичний» довгобуд лікарні, тоді як із існуючої розбігається персонал. Малюють на папері і в умі інші «грандіозні» проекти.
Вінцем безгосподарності й невміння накопичувати бюджет можна назвати й такий факт: міська рада поклала на депозит під два відсотки майже 20 мільйонів гривень, за що заробила аж… 440 тисяч гривень. Цей «заробіток» з’їла інфляція. Питання руба: Тетяно Миколаївно, ви б поклали свої гроші на депозит під такі відсотки? І конкретне порівняння: на весні спецмашина для викачування і перевезення рідких відходів коштувала 2 мільйони 800 тисяч гривень, вона дуже потрібна комунгоспу. Потрібна вона і зараз, але її вартість вже на 700 тисяч гривень більше – різниця більша депозиту. А ще ця «жижовозка» скільки б заробила за надання послуг?
Апетити в азартній грі на народні гроші розгораються, та переважна більшість депутатів з партії «Рідний дім», осередок якої очолювала в громаді Тетяна Ковчежнюк, категорично відвернулася від затій свого лідера. На сесію, що планувалася на 12 листопада, не прийшли навіть три депутати від «Рідного дому», які входять до «вірної п’ятірки» Тетяни Ковчежнюк. Може, й вони вже втомилися від недолугих ігор? Найвірнішими Тетяні Миколаївні залишаються Василь Кучерина, що пройшов у депутати за списком від «Рідного дому», і чотири депутати від партії «Наш край».
Недавно в Бобровиці побував лідер партії «Рідний дім», мер Чернігова Владислав Атрошенко. Новостворена депутатська фракція в міській раді від «Рідного дому» підняла питання перед головою партії про виключення з її рядів і позбавлення депутатського мандату тих кількох депутатів, які замість вирішення нагальних проблем громади бавляться у «велику політику».
Ініціативна група депутатів 11 листопада 2021 року ухвалила звернення до голови міської ради і об’єднаної громади Тетяни Ковчежнюк, вимагаючи «вплинути на підконтрольного їй депутата від «Рідного дому» Василя Кучерину, вжити усіх заходів для позбавлення його депутатського мандату та звільнити з посади директора КП «Міськдобробут»», зазначаючи, що він, мовляв, (цитую з вимог) «здійснює деструктивний вплив на роботу міської ради, займається політичними маніпуляціями, здійснює тиск стосовно окремих депутатів, займається політиканством, а не своїми прямими обов’язками». Ці вимоги підписали 12 депутатів, вони заявили, що не братимуть участі в роботі сесії до стабілізації суспільно-політичної ситуації, вину за яку покладають на голову громади Тетяну Ковчежнюк. Закликали інших депутатів приєднатися до їхніх вимог. Очікують і самовідставки Тетяни Ковчежнюк.
Бобровиччина пережила багатьох пустопорожніх керманичів-політиканів, від діяльності яких незміряно багато зруйновано й занепало, ганебно втрачені реальні можливості для розвитку місцевої економіки і соціальної сфери, підняття добробуту людей. Тетяна Ковчежнюк, стає очевидним, може завершити свій владний шлях повним провалом, оскільки такого «паралічу» роботи виборного органу народовладдя ще не було в Бобровиці. А, може, це є кінцем багаторічної політико-продажної гризні на благо покерувати, побути біля бюджетного корита з правами на «відкати» з бюджетного фінансування?
Хоча важко повірити в закінчення цього паскудно-ганебного політико-державного ланцюга місцевої політичної боротьби. Втім, національний пророк Тарас Шевченко пророкував же, що «на оновленій землі врага не буде, супостата», й Леся Українка закликала «без надії сподіватися», звісно, щоб надія не помирала навіть останньою. Все залежить від нас, прозрілих і натхненних. Нас більше, ніж тих, хто бореться «до останнього патрона» заради власних благ і свого чванливо-пихатого «Я». Жоден з них не записаний «золотими» літерами в історію Бобровиччини.
Григорій ВОЙТОК
