До воєнного і економічного фронтів добавили третій – «децентралізацію»
Гучно заявили, але почали впроваджувати шиворот-навиворіт
Якось почув від старожилів кумедну історію післявоєнних років. В одне село район прислав на посаду голови колгоспу фронтовика-майора. Для роз’їздів по господарству йому виділили кінний транспорт з кучером. От підходить бойовий офіцер до свого «водія» і командує, щоб швидше подавав транспорт для поїздки в район. Сільський дядько пояснив новому голові, мовляв, ось хомут надіне на шию коня, і за хвилину повозка буде запряжена. На що майор подав нову команду: «Запрягай, хомут потом надєнєш!». Для сучасних «майорів» пояснюю: без хомута коня не запряжеш у воза.
Подібне тому анекдотичному випадку відбувається нині з реформою місцевого самоврядування. Хоча в паперах написано все правильно: починати децентралізацію треба з внесення серйозних змін до Конституції України і широкої роз’яснювальної роботи серед населення. Про це гучно заявили в Києві, але на місцях децентралізація почалася, як з отим хомутом.
Скажімо, ще не внесені відповідні 
поправки до Конституції, немає закону про новий територіальний устрій держави, повноваження нових органів влади, не вивчені думки громад, а Новобасанський голова Володимир Левченко вже, по суті, «самопризначився» головою майбутньої об’єднаної громади, навіть відповідну сходку села провів, почав активно агітувати сусідів, щоб приєднувалися до Нової Басані. Представники деяких навколишніх сіл були на тій сходці, послухали й з цим поїхали додому.
Звісно, в таких діях немає нічого протизаконного, але 
старання Левченка не відповідають головному завданню децентралізації влади, яка передбачає «створення фінансово незалежних громад, які зможуть самостійно і на належному рівні утримувати дитячі садки і школи, амбулаторії, будинки культури, інфраструктуру». Нові підходи до формування бюджету повинні стимулювати громади більше заробляти. На цьому наголосив очільник децентралізації, голова 
Верховної Ради Володимир Гросман на Всеукраїнській нараді в Одесі, де 250 представників територіальних громад протягом двох днів працювали над проблемами місцевого самоврядування. А як на фоні цього виглядає майбутній центр громади Нова Басань? У великому селі немає навіть належного дитячого садочка, в аварійному стані сільський клуб. Може, й не біда для голови села – менше буде кого утримувати? Відсутні промислові підприємства ( колись працювали цегельний завод, харчокомбінат, філія ткацької фабрики, пекарня, сільгосптехніка), нерозвинута сфера послуг. Тобто, виникає питання: на чому розвивати стимул «більше заробляти?».
Знаю, на казначейському рахунку Новобасанської сільради є гроші, але то надходження від оренди земель запасу, яких чимало зарезервував один з попередників Левченка. Але ті землі можуть бути виставлені на торги, коли відмінять мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення, до чого Україну настирливо підштовхують зарубіжні і вітчизняні «доброзичливці». За які гроші тоді житиме об’єднана громада? А головна кінцева мета децентралізації – прокладання реального шляху до підвищення якості повсякденного життя громадян України. Що в цьому плані може запропонувати людям об’єднаної громади її ймовірний голова?
Це запитання можна поставити і Новобиківському сільському голові Корнобаю, котрий також активно включився в боротьбу за портфель майбутнього голови об’єднаної громади. На зібранні в районі публічно заявив, що новобиківчани можуть навіть перекрити автотрасу Київ-Суми, якщо в Новому Бикові не буде центру об’єднаної громади. А як же тоді бути з думкою жителів інших сіл, яких хоче приєднати до себе Корнобай з односельцями? Представники їх теж були на сходці в Новому Бикові, але ніхто не висловив бажання об’єднуватися, бо й громади не давали таких повноважень.
«Наповал убивчий» аргумент на користь створення центру об’єднаної громади висунув Вороньківський голова Бойко: в їхньому селі поховані декабристи Волконські… Ну й що?.. Цей факт «озолотить» об’єднану громаду?
Повторюсь, але ще раз наголошу, що ніхто з названих і не названих мною борців за «князівську корону» жодним словом не обмовився, як він збирається виконувати передбачені децентралізацією широкі повноваження, як створюватиме рай для «підданих». Головне для майбутніх «князьків» – взяти владу в руки? З такими підходами й зараз живемо! Навіщо тоді реформи затівати? Хоча вони вкрай необхідні, адже нинішня система управління на селі склалась в 20-30 роки минулого століття, коли в селах проживало й по 5-6 тисяч людей, ще й до 70 відсотків віком 20-50 років. Зараз зовсім інша демографічна ситуація. Але ні неї, ні соціальний захист селян не змінити на краще, якщо провести децентралізацію шиворот-навиворіт, не думати, як дійти до проблем кожної вулиці, кожного жителя, країни в цілому.
А третій фронт відкрили то свої…
Знову пошлюся на конкретні приклади по нашому району. Як відомо, написання планів децентралізації влади доручено обласним держадміністраціям за пропозиціями районних держадміністрацій. Останні, відповідно, створили робочі групи з написання перспективних планів формування територіальних громад. Склад такої групи був оголошений і Бобровицькою райдержадміністрацією на розширеній нараді 5 червня. Присутні депутати обласної і районної рад, сільські голови просто диву дивувалися, що в складі тієї «реформаторської» групи були здебільшого працівники РДА, які невідомо коли й на села виїжджали, бо у виконавчої влади немає для цього… транспорту. Тож було прийнято рішення про розширення групи за рахунок керівників територіальних громад і депутатів. 
Оновлена група й проголосувала (40 членів – «за», 5 – «проти») за створення в Бобровицькому районі однієї територіальної громади. Ініціаторами такої пропозиції були голова бюджетної комісії районної ради, виконавчий директор ТОВ «Земля і воля» Валентина Чернякова, депутат обласної ради, керівник сільськогосподарського підприємства 
«Козацьке» Сергій Чубовський, депутат районної ради, головний лікар центральної лікарні Федір Тодоріко та ряд інших відомих в районі людей. Очолювані ними колективи формують бюджет, створюють робочі місця, тобто кому, як не їм, видніше, який територіальний устрій повинен бути в районі?
Не можу сказати, що і їхня пропозиція вичерпна, але найгіршим, думаю, є те, що питання формування об’єднаних громад чи не одноосібно вирішив голова 
райдержадміністрації Микола Супрун, і на розгляд обласної ради була направлена пропозиція про створення в Бобровицькому районі… трьох об’єднаних територіальних громад: Бобровицької, Новобасанської і Новобиківської. Микола Степанович колись пропонував і Вороньківську, але в остаточному варіанті чомусь відмовився. А як же рішення 40 керівників громад і підприємств та установ, депутатів обласної та районної рад, що офіційно увійшли до складу робочої групи з написання перспективного плану формування територіальних громад?
Вольове рішення голови райдержадміністрації й відкрило в Бобровицькому районі третій фронт під назвою «децентралізація». До речі, в Законі України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» взагалі відсутня норма про написання якихось перспективних планів «добровільного» об’єднання громад. А в Бобровицькому районі РДА ще й затіяла нечистоплотну «гру» з тим планом. В результаті, ще немає закону про новий територіальний устрій, не внесені поправки в Конституцію, зате вже повним ходом йде боротьба за посади голів об’єднаних громад, що затуляє важливі повсякденні проблеми жителів сіл.
Насправді ж, навіть затверджені в області і Кабміні перспективні плани не зобов’язують громадян до об’єднання, вони визначають лише його можливі рамки. В Києві радять громадам розпочинати свою роботу по об’єднанню, наприклад, зі спільних проектів, впровадження корисних для всій ідей. Селяни споконвіку схильні до рішучих кроків лише тоді, коли бачать від того користь. А яку користь бачать, скажімо, козачани від приєднання до Нового Бикова? Що такого цікавого запропонував їм Корнобай? Те, що його люди перекриють автотрасу, якщо сусіди не приєднаються? А як жителі району взагалі зможуть повірити в користь децентралізації, коли голова району Микола Супрун вже на першому етапі реформування нехтує рішенням офіційно затвердженої робочої групи в складі людей, колективи яких тримають на собі район? Такі дії місцевої влади нерідко призводять до протесаних мітингів і громадської непокори.
Екс-мер Варшави, депутат Сейму, польський експерт Марчин Свенчицький в інтерв’ю тижневику «Дзеркало тижня» заявив: «В Україні реформа опинилася не в експертному, а в політичному полі. В цьому основна помилка».
Інший польський реформатор Єжи Стемпень підкреслює: «Створення місцевого самоврядування – це один з елементів побудови західної цивілізації. Розвиток самоврядування був би ударом по Росії».
Але чи можна створити і розвинути цивілізоване самоврядування методом «шиворот-навыворот», що походить від грізного покарання за царювання Івана Грозного. В ті часи недбайливого і безвідповідального боярина садовили на клячу спиною вперед, надягнувши на нього одяг навиворіт, в такому вигляді й возили опального по всьому місту під свист і злобний регіт натовпу. Ту б науку застосувати для недолугих реформаторів, може б тоді був толк від реформ? Подібне я сказав і голові нашої Бобровицької райдержадміністрації Миколі Супруну. Чи задумається?..
Олександр Шапченко
Голова Бобровицької районної ради
