З достовірних джерел стало відомо, що такого листа підписував Ф.О.Тодоріко, тож редакція вирішила його опублікувати, додавши до публікації й невеликий екскурс в історію політичної боротьби головного лікаря Тодоріка за «розквіт Бобровицького району», підготовлений для газети Іваном Сокирою.
З партією В.Медведчука СДПУ(о)
На початку листопада 2001 року в Бобровиці відбулась районна конференція Соціал-Демократичної партії України (об’єднаної), на якій делегати одноголосно обрали секретарем райкому Федора Тодоріка – донедавна «рухівця». З 11 членів райкому партії – 4 лікарі. Районна парторганізація СДПУ(о) нараховувала тоді 735 членів, з яких переважно були працівники місцевого цукрозаводу та медики. На конференції прозвучали головні пріоритети: зміцнення економіки району, поліпшення добробуту людей, вирішення назрілих соціальних проблем.
Для здійснення «грандіозних планів» і влада була в руках есдеків – від району до столиці. Та найперше, що вони зробили в Бобровиці, - обібрали до нитки цукрозавод, де були повноправними господарями, ще й привласнили 1200 тонн цукру з давальницьких буряків ТОВ «Земля і воля» та десятки тонн інших господарств. Це й поклало край вирощуванню буряків у районі. Потім нові господарі збанкрутілого заводу остаточно його «добили». Мертве підприємство забрало ТОВ «Земля і воля», погасивши борги перед працівниками і бюджетом. Одначе, замість підтримки районної влади в питаннях відродження буряківництва, одержало загострення «війни» від есдеківської команди.
Привітання від президента Леоніда Кучми
11 листопада 2003 року Бобровицька районна газета започаткувала кольорові спецвипуски, які «знайомитимуть читачів з нашими земляками-сучасниками, що своєю звитяжною працею торують шлях молодій державі до європейської спільноти». Таке було пояснення в першому спецвипуску, що виявився й останнім. А з’явився він «з нагоди присвоєння звання заслуженого лікаря України Ф.О.Тодоріку». Опубліковано й привітання від президента Леоніда Кучми, на команду якого працювали партійні лікарі (на перших президентських виборах підтримували Кравчука): «…це визнання державою Вашого значного особистого внеску у соціально-економічний розвиток України».
Розповідь про одну складову того «внеску» - на цілій полосі. В довгому репортажі йдеться про те, як на базі Бобровицької райлікарні менеджери з усієї області переймали досвід впровадження сімейної медицини. Бо в районі, хвалився гостям Тодоріко, вже «працюють амбулаторії загальної практики – сімейної медицини в Ярославці і Горбачах, а також міська, що знаходиться в районі «залізниці».
Багато галасу наробили дорогим спецвипуском (тираж 3500 екз.), але недовго проіснували амбулаторії-сімейники. На цьогорічній сходці в Ярославці пенсіонери благали представників з райцентру (з райлікарні нікого не було), щоб повернули в село хоч якого-небудь лікаря. А в Горбачах та інших селах й не наважуються на безперспективне прохання.
Живим залишається один «досвід» - перша в Бобровиці приватна аптека «Медик» з кафе. Кому належать ці комерційні структури з європейськими цінами – у бобровичан поцікавтесь.
Попідруки з Віктором Ющенком
У 2006 році члени вкотре перефарбованої команди Тодоріка опублікували в районній газеті звернення до виборців з таким закликом: «… у день виборів підтримайте демократичні сили району , які працюють над реалізацією програми Президента України Віктора Ющенка «На – зустріч людям». Ще в тому зверненні було таке звинувачення: «Ви, пане Яковишин, дбаєте тільки про своє господарство, а не про громадян району…».
Підписали те звинувачення й «заслужений» Володимир Марченко та не менш «заслужений» Микола Матвєєв, які потім дорого продали агрохолдингам свої корпоративні права на реформовані колгоспи разом із довірливими орендодавцями - селянами. Продали, як колись поміщики продавали села з кріпаками. А як «патріотично-вболіваюче» за селян незадовго до цього писали!.. Та й інші підписанти здебільшого зникли з виробничої орбіти району. «Злиняла» й влада, що йшла «на зустріч людям».
Натомість відомо, що господарство Яковишина за останні роки створило шість нових виробничих об’єктів з трьома сотнями нових робочих місць (загальна кількість працюючих – до півтори тисячі), розбудувало матеріально-технічну базу європейського рівня, спорудило біля сотні благоустроєних квартир, підняло зарплату працівників до рівня найвищої в області серед сільгоспвиробників, річні бюджетні відрахування довело до 70 відсотків від усіх наповнень районної скарбниці. Це і є «не дбання про район»?
В упряжці з Рудьковським – до БППевської «Солідарності»
У 2010 році Тодоріко був у першій п’ятірці кандидатів Соціалістичної партії до Бобровицької районної ради. Там же – Микола Супрун, якого зараз судять за хабар, і головний у області свого часу розбудовник цієї партії Валерій Дудар. Вони під патронатом «благодійника» Рудьковського боролися «категорично проти закриття ФАПів і зменшення кількості лікарень, за високі зарплати медикам».
Доборолись до всього навпаки. Кудись утік і головний борець -«благодійний» землячок, бо й останнього його патрона Януковича вже немає в Україні. Та залишилися місцеві борці – Тодоріко й Дудар. Правда, їм довелося в пожежному порядку стрибнути під інший «дах», давно облюбований - провладний. І на цей раз з «патріотичною» метою: «припинити цілеспрямоване знищення колись багатого і передового району».
Цікаво б почути від Тодоріка, хто ж робить район багатим і передовим? Він? Чи його соратники, які порозвалювали очолювані ними господарства, підприємства й організації? Які замішані в хабарництві та корупції, в тіньових схемах продажу землі власників паїв? До речі, Бобровицький район й тепер визнаний кращим в області. Яка ж реальна причина Тодорікового «сигналу» губернатору? Втім, самі уважно почитайте той «сигнал», і все зрозумієте.
Вимальовується невесела доля й для БПП «Солідарність»: всі партії, з якими працювала команда Тодоріка, опинились на політично-владному смітнику. А ТОВ «Земля і воля», з яким вони боролись, розвивається. Випадковість чи закономірність? Чи повчальний урок для інших? Ще одна загадка: на який новий партійний колір кине оком «правдоборець» Тодоріко?..
