Дитячі герої прилучанина подорожують Україною
Україною мандрує художня виставка «Дитяча картинна галерея» - проект, започаткований у Києві в грудні 2011 року. Вона вже побувала у Харкові, Львові, Донецьку, Маріуполі, а тепер розгорнулася у Севастопольському художньому музеї, де триватиме до 10 червня. Експозиція по-своєму унікальна: в ній представлені картини українських художників, до яких зараз вітчизняні автори пишуть оповідання. Така ідея створення «книги навпаки» належить київському видавництву «Майстер-клас». Тож поки історії ще пишуться, ілюстрації до них вже побачили тисячі майбутніх читачів. Особливо ж приємно, що серед дванадцяти учасників виставки є й наш земляк, прилучанин Степан Вербещук. Він, до речі, єдиний представник такого невеликого міста у проекті, який об’єднав талановитих художників з Києва, Харкова, Запоріжжя, Мінська та Севастополя. Тож ця всеукраїнська виставка стала чудовою нагодою познайомитися з художником та більше дізнатися про його творчість.
В гостях у казки
«Никогда не разговаривайте с неизвестными. Однажды весною, в час небывало жаркого заката, в Москве, на Патриарших прудах, появились два гражданина», - це було першим, що почула, переступивши поріг художньої майстерні Степана Степановича. Звучала аудіокнига, – містична й вічна «Майстер і Маргарита», на диво гармонійно вписуючись в загальну атмосферу кімнати, і навіть, здавалось, ідеально довершуючи її антураж. Бо панують там казка, філософія й містика – те, що зараз називають одним словом «фентезі». На картинах, якими обвішані стіни майстерні, - чарівні казкові істоти, дивовижні міста, фантастичні будівлі, ніжні й сумні жіночі образи...
- Працюю й читаю, - посміхається художник. – Найбільше люблю сучасну фантастику, обожнюю класику, особливо Ремарка.
Література і музика не тільки надихають на творчість, а й виливаються на полотно фігурками чудернацьких скрипалів і піаністів, портретами великих письменників і музикантів.
- Це Грузія, - показує Степан Степанович пейзаж із зображенням величних засніжених гір.
Грузія – країна його фантазій, бо поки лише мріє про подорож до неї. І «грузинські» гори на багатьох полотнах насправді – із спогадів про Карпати, поряд з якими народився й зростав. Життєва географія Степана Вербещука доволі широка: родом із Закарпаття, він вчився на архітектора в Київському інженерно-будівельному інституті, на Північному флоті у Мурманську проходив строкову службу, працював у Носівці, якось з товаришем приїхав до Прилук, познайомився з його сестрою, та й …залишився назавжди.
Кожне з тих місць, куди закидала доля, досі живе у пам’яті, й часто проривається назовні, лягаючи на полотно образами колоритно вбраних дівчат, романтичних матросів, дивною архітектурою, неприступними горами, безмежною гладдю морських горизонтів... Найцікавіші ж спомини залишилися від подорожі на Сейшели – за цим «щасливим квитком» художник працював два місяці, та сьогодні перш за все згадує не клімат і не красоти тамтешньої природи, а місцевих жителів:
- Вони мене просто вразили своїм позитивом і життєлюбством! Там так само, як і в нас, є бідні й багаті. Але ніхто не ходить похмурим чи сердитим, жодного разу не бачив! Всі веселі та життєрадісні. Вечорами не сидять біля телевізорів, а збираються в ресторанчиках, спілкуються, відпочивають, говорять один з одним. Ніхто не видається заклопотаним – при тому, що клопотів у них більше, ніж у нас.
Є персонажі – будуть історії
Сьогодні картини прилуцького художника є в приватних колекціях багатьох європейських країн, а також Америки, Канади, Ізраїлю, Філіпін. Шість полотен знаходяться в Донецькому художньому музеї. Жителі ж та гості Прилук щоденно можуть бачити й інший аспект творчості митця – різьблення по дереву. Степан Вербещук є автором кіоту для Чудотворної ікони Скорбящої Божої Матері у Спасо-Преображенському соборі та одним з авторів різьбленого іконостасу Миколаївської дзвіниці.
Роботи прилучанина експонуються в українських галереях. Саме в одній з них - «Карпатська полонина» під Львовом – побачили ці картини працівники видавництва дитячої книги «Майстер-клас», зацікавилися ними та запропонували художнику співпрацю. Його нереальні персонажі дійсно настільки «живі», що здається – кожен має свій характер, свою історію. Ці історії зараз втілюють в оповідання українські письменники. Й поки перша книжка ще пишеться, Степан Степанович вже працює над другою – ілюструє дитячі вірші харківської поетеси Олени Костьо.
Людмила СМИК
