Депутати міської ради від «Нашого краю»
швидко втекли з першої сесії, як шкідливі коти
До Бобровицької міської ради обрані 26 депутатів від чотирьох партій: «Рідний дім» (15), «Наш край» (5), ВО «Батьківщина» (4), «Європейська Солідарність» (2). На виборах Бобровицького міського голови переконливу перемогу здобула чинний голова Тетяна Ковчежнюк (65,6%) від партії «Рідний дім». Найближча її суперниця Тетяна Олешко від «Нашого краю» набрала голосів майже у чотири рази менше.
На першій сесії Бобровицької міської ради восьмого скликання, яка відбулася 1 грудня 2020 року, виступив з інформацією про результати виборів 25 жовтня голова Бобровицької міської територіальної виборчої комісії Олександр Дудко. Депутати взяли до відома факт початку повноважень Бобровицького міського голови і депутатів Бобровицької міської ради. Після розгляду цих питань чотири депутати від партії «Наш край», як шкідливі коти, тихенько двинули із зали зсідань першої сесії. Це так вони почали виконувати свої депутатські повноваження, виконувати передвиборчі «серйозні» обіцянки. Одну з «доленосних» нагадаю: «“Наш край” – команда, яка працює! Саме наша партія забезпечить успішний розвиток краю та кожної громади Чернігівщини. Вам ми пропонуємо не красиві гасла й обіцянки, а конкретні кроки відбудови сіл, селищ і міст».
Уже на першій сесії стало очевидним, що їхні конкретні «кроки відбудови» виявилися кроками втечі від виконання брехливих обіцянок, втечі від виконання депутатських обов’язків. Свою участь у роботі сесії вони розцінили як якусь дитячу забаву: хочу – граюся у неї, хочу – ні, чванливо надувши губи. Навіщо тоді заливати у вуха виборців стільки передвиборчої брехні про наміри творити людям добро?
У депутатській діяльності існує практика демаршу, в тому числі й демонстративне залишення зали засідання. У такому разі депутати оголошують причину свого протесту, з чим вони не згодні. Звісно, якщо це депутати, а не розбещені «ігромани» в брехливу політику. Правда, була одна причина, яка дає підставу порівняти втечу депутатів від «Нашого краю» з першої сесії з поведінкою шкідливих котів. Голова територіальної виборчої комісії Олександр Дудко в інформації про хід виборів навів небувало зажерливий випадок, чи не єдиний в Україні, коли родина кандидата в депутати міської ради від партії «Наш край» хотіла заробити на оренді приміщення для маленької виборчої комісії в селі Травкине більше мільйона гривень. Те приміщення клубу спорудив колишній радгосп, а вони ухитрилися його приватизувати, й космічну ціну бюджету запропонувати. Звісно, така оренда непосильна для бюджету, тож довелося в терміновому порядку, з погодженням в столичному ЦВК, переносити дільницю в Бобровицю. Виборці з Травкиного 25 жовтня їздили в Бобровицю голосувати, і на наступних виборах туди їздитимуть, бо в їхньому селі все приватизовано. Фігурант цієї дикої історії Олександр Приходько був серед чотирьох депутатів, що залишили сесію. Виходить, що «Наш край» солідарний з ним – це і є їхнє справжнє обличчя: не наповнювати бюджет, а обдирати його?
На першу сесію запросили й Героя України, народного депутата першого скликання Леоніда Яковишина. Після демаршу тих, хто обіцяв перед виборами працювати на розвиток громади, Леонід Григорович піддав їх гострій критиці. Водночас заявив, що прийшов на сесію з іншою метою: поговорити про шляхи розвитку громади і формування самодостатнього бюджету. Адже про фінанси від держави і передвиборчі подачки і мріяти не варто. З 1 січня передається на баланс громади навіть районна лікарня, не кажучи вже про інші медичні, освітні, культурні, спортивні заклади. Їх треба утримувати не гарними обіцянками, а реальними бюджетними коштами. Генеральний директор ТОВ «Земля і воля» Леонід Яковишин розкрив прості секрети високоприбуткового аграрного виробництва і запропонував свою допомогу іншим аграрникам, передусім місцевим фермерам.
Про їхній розвиток галдять з першого дня незалежності, але лише одиниці непогано прилаштувалися до цього руху – їм вистачає на хліб і до хліба. А скільки відраховує до бюджету, скажімо, фермер із Ярославки, який за оренду 40 гектарів землі платить 4 відсотки від вартості землі? Інший фермер орендує 57 гектарів під 7 відсотків, і такі приклади можна наводити й наводити. Втрати бюджету громади від них обраховуються десятками мільйонів гривень. Команда «Нашого краю» перед виборами обіцяла інвентаризацію орендованої землі, а тепер навіть в обговоренні цієї проблеми не забажала взяти участі. Втік із сесії фермер Григорій Виноград – видно, йому не потрібні пропозиції Леоніда Яковишина щодо об’єднання зусиль і його допомоги фермерам для спорудження елеваторно-сушильного комплексу, адже багато фермерів продають зерно кукурудзи прямо від комбайнів, недосушене, отже – за низькою ціною. Від такого фермерства і пайовики недоодержують, і держава. Свого часу скористалося допомогою Леоніда Яковишина підприємство «Агропрогрес» – американську сушарку одержали з чималою знижкою, яку має надійний партнер заокеанської фірми – ТОВ «Земля і воля».
Леонід Григорович готовий допомогти фермерам спорудити невеликий термінал для зберігання безводного аміаку і налагодити його поставку за ціною на 4 тисячі нижчою на кожній тонні, як купує його господарство у виробника без ніяких посередників. Для підвищення прибутковості аграрного виробництва у районі не використовуються досвід і можливості ТОВ «Земля і воля» з виробництва насіння кращих гібридів кукурудзи, запровадження біологічного методу боротьби з шкідниками рослин, створення переробки тощо. Не спішать інші виробничники наслідувати ТОВ «Земля і воля» у питаннях створення нових робочих місць, будівництва житла, будівництва і ремонту доріг, іншої соціальної відповідальності перед громадою. А якби разом об’єднатися навколо цих питань, як би розцвіла Бобровиччина?! Передвиборчі ж брехуни обіцяють розбудовувати євростандарти в громаді, а потім навіть із сесії тікають, боячись, щоб ніхто нічого в них не запитав? З якою метою вони йшли в депутати? Сподівалися на білому коні з булавою в руці заїхати на трон громади? А далі? Відповідь дала їхня поведінка на сесії. А ще раніше, в день голосування, оцінку їм поставили виборці – не допомогли і діжки бруду, які вони виливали на тих, хто справді прагне розбудувати громаду. До речі, хай поцікавляться, на скільки мільйонів поповниться бюджет після виплати ТОВ «Земля і воля» 18-відсоткової оплати за земельні паї, і порівняють зі своїм внеском у розбудову громади. Ото й буде справжня ціна їхнього зверхнього чванства.
Капризний демарш депутатів від «Нашого краю» не став на перешкоді сесії приймати рішення з усіх питань порядку денного першої сесії восьмого скликання. Таємним голосуванням депутати обрали Василя Кучерину секретарем Бобровицької міської ради. Відкритим голосуванням затвердили на посади заступників міського голови Ларису Петько і Сергія Цибу.
Одноголосно прийняті рішення про затвердження старост старостинських округів: Браницького – Анатолія Моругу; Бригинцівського – Ніну Калюжну; Гаврилівського – Оксану Сморгін; Горбачівського – Любов Вальченко; Кобижчанського – Дмитра Лесенка; Козацького – Володимира Яголу; Марковецького – Тетяну Швачач; Озерянського – Сергія Гавриленка; Олександрівського – Лідію Сюр; Осокорівського – Людмилу Коросташивець; Петрівського – Миколу Малашту; Пісківського – Валентину Олешко; 
Рудьківського – Галину Прищеп; Свидовецького – Віктора Плиску; Старобасанського – Лідію Єреп; Сухинського – Людмилу Шкляревську; Щаснівського – Аллу Костюк; Ярославського – Ганну Юхно.
Крім злагодженої роботи депутатів (без «шкідливих котів»), перша сесія увійде в історію громади ще однією знаковою подією. Переобрана на нову каденцію Бобровицького міського голови Тетяна Ковчежнюк приймала вітання з нагоди нагородження її Міжнародним україно-французьким орденом Королеви Анни «Честь Вітчизни». Цей орден заснований на честь славетної дочки великого Київського князя Ярослава Мудрого Анни, яка в ХI ст. стала королевою Франції. Орден королеви Анни належить до категорії найвищих міжнародних суспільних орденів і вручається з відповідними протокольними почестями. Як бачите, виборці Бобровицької громади не помилилися у своєму виборі.
Григорій ВОЙТОК, член Національної спілки журналістів України, лауреат Міжнародної літературної премії ім. Григорія Сковороди
