Бояться «Чернігівщини», як нечистий ладану
Закрити рота виданню, що не боїться писати правду про корумпованих чиновників і новітніх знахабнілих панів, котрі, дорвавшись до влади, поганяють бідний народ, мов яничари. «Чернігівщина» стала чи не першою газетою в області, на яку подали до суду одразу містечковий олігарх та голова громади. Найабсурдніше в цій ситуації те, що остання вимагає спростування її очевидних зв’язків із багатієм.
Закінчились вибори в місцеві громади, але не закінчилась містечкова «Санта-Барбара». Голова Плисківської сільської ради (центр однойменної ОТГ на Борзнянщині) подала до суду «для захисту честі та гідності» на тижневик «Чернігівщина». Ще одним відповідачем у справі є співвласник ТОВ «Плиски Агро» Валерій Новицький – саме він напередодні виборів у громаду дав нашому виданню сенсаційне інтерв’ю, зміст якого дуже не сподобався не лише Марині Вірко (сільській головисі), але й голові правління холдингової компанії «Київміськбуд» Михайлу Голиці. Цікаво, що обоє заперечують тісні взаємовідносини і намагаються спростувати це через суд. Втім, про все по порядку.
Невже для когось є секретом те, хто у цій справі є режисером та продюсером? Навряд чи! Власне, саме лицедійство заплановане у Дніпровському районному суді міста Києва. Причин на користь столичного суду дві: по-перше, це – місце прописки одного з відповідачів Валерія Новицького, по-друге, Михайло Миколайович, як відомо, не тільки простим смертним житло будував і був депутатом Київської міськради чотирьох скликань поспіль.
Чого хоче Вірко?
Вірко вимагає спростування наступних слів. По-перше, про те, що вона є креатурою Михайла Голиці. По-друге, вона не згодна зі словами про те, що саме Михайло Голиця запросив її спочатку директором клубу, потім головою сільради, а потім головою громади. По-третє, пані головиха хоче спростування написаного про те, що в селі є належний третім особам стадіон, до якого за кошти Плисківської громади прокладена дорога. Четверта вимога – про те, що керівництво ОТГ, в тому числі Марина Вірко, перебувають під керівництвом Михайла Голиці. І останнє: вона не визнає і вимагає спростування слів про те, що керівництво ОТГ, в тому числі Вірко М.О., причетне до закладення вибухівки (у вересні 2020 року) у вантажний автомобіль, який належить ТОВ «Плиски Агро».
Як бачимо, чотири із п’яти вимог стосуються прізвища Михайла Голиці. Вірко чомусь уперто намагається заперечити зв'язок із одіозним столичним забудовником, який народився у Плисках. Але факти свідчать про інше.
До чого тут Голиця?
Нам вдалося відшукати рішення того ж таки Дніпровського районного суду міста Києва від 26 жовтня цього року. Так, суддя згаданого вище суду Гаврилова Олена Василівна своєю ухвалою відмовила у задоволенні позовної заяви до редакції тижневика «Чернігівщина»… Михайлу Голиці. Суд дав позивачу 10 днів для усунення недоліків у заяві. Втім, пішов уже другий місяць, а позов ми отримали вже не від одіозного столичного забудовника, а від Марини Вірко. Дивний збіг, чи не так? Та й деякі позовні вимоги в обох «непов’язаних» між собою осіб прямо-таки співпадають. Наприклад, про креатуру, про запрошення директором клубу, потім головою сільради і головою громади, про прокладену дорогу до стадіону, про вплив на керівництво ОТГ і причетність керівництва ОТГ до закладення вибухівки. Де логіка? Адже, якщо й справді, що Голиця не має жодного впливу на керівництво громади, тоді чому він так переживає і вимагає спростувати слова про його причетність до закладення вибухівки?
Суд так суд!
Не так давно ми описували випадок у Талалаївці, де голова РДА подала до суду на місцеву районку «Трибуна хлібороба» – теж за статтю і теж разом із «непов’язаною» особою, причому з практично ідентичними вимогами. Щоправда, згодом вона таки зізналася, що у цій справі їй нічого не світить. На жаль, такі, як Марина Вірко, скоріше за все, рідко читають правдиві газети, бо якби читали нашу «Чернігівщину», то не повторювали б дурниць.
Олег Ляшко б'є по лицю Голицю під час зустрічі з виборцями у селі Ховми.
Ляшко звинуватив колишнього зама Черновецького у розповсюдженні проти нього чорнухи
Разом із тим хотілося б освіжити пам'ять і Михайлу Голиці. Вочевидь, він забув осінь 2012-го року, коли, будучи кандидатом у народні депутати по 208 округу, мало не опинився у сміттєвому баку. Тоді 21-го жовтня він завітав до Бахмача, аби загітувати місцевих жителів на свою користь. Та замість теплого прийому та відкритого спілкування з народом, Михайлу Миколайовичу довелося рятуватися від обуреного натовпу. Люди звинуватили кандидата у фінансових махінаціях, корупції, причетності до подій на Майдані, співпраці з представниками «Партії регіонів». Громадськість із вигуками «Ганьба!» хотіла запхати Михайла Голицю у сміттєвий бак, проте він швиденько стрибнув до авто та втік від народного гніву.
Наше видання суду не боїться. Та й що то за газета, до якої не позиваються за правду? Будемо апелювати задокументованими аргументами: неконкурентні закупівлі, земельні махінації тощо.
Розрахунок – на власні сили. Видання, на яке корумповані чиновники та знахабнілі від безкарності пани не подають до суду – це не видання, а статистична брошура. «Чернігівщина» – це газета захисту українського селянина. Передплачуйте, читайте, підтримуйте тих, хто стоїть на боці Правди та Справедливості.
Віталій НАЗАРЕНКО
