У Музеї Голодомору відреагували на вандалізм селищного голови Ладана
У Національному музеї Голодомору-геноциду відреагували на публікацію щодо свавілля селищного голови Ладана, за наказом якого грейдерували старе кладовище в Івківцях, де комуністи ховали вбитих голодом селян. Керівництво Національного музею звернулось до голови Ладанської ТГ та голови Прилуцької РДА з повідомленням про цінність і важливість збереження цього місця поховання періоду Голодомору, а також з проханням максимально відновити благоустрій меморіальної території та маркувати її. Як відомо, селищний голова Ладана Роман Ювченко, попри запевняння людей, свої дії пояснював тим, що кладовища немає на картах. Однак, як зазначають в Музеї Голодомору, цвинтар в Івківцях є одним з понад тисячі місць масового поховання на території України в геоінформаційній системі «Місця масового поховання жертв Голодомору-геноциду», яка була створена співробітниками Музею Голодомору ще у 2019 році. Тобто фактично це – задокументований цвинтар. У такому разі дії голови громади підпадають під статтю Кримінального кодексу «вандалізм».
Місцеві мешканці кажуть, що їх ніхто не попереджав та ніхто не радився з ними про роботи на кладовищі. Вони одразу звернулися до селищного голови з проханням зупинити роботи: старожили села знають від своїх рідних про те, що саме в тій частині знаходяться поховання періоду Голодомору. Адже, як відомо, в роки Голодомору над померлими не здійснювалися поховальні обряди за християнською традицією, і захоронення померлих відбувалися в братських могилах, куди поміщали від кількох десятків до кількох сотень тіл людей. За це відповідала окрема спеціально призначена на рівні колгоспу людина.
«Згідно з Національною книгою пам’яті, в роки Голодомору в Івківцях загинуло від голоду щонайменше 162 людини, серед них – велика кількість дітей. І це лише ті, чиї імена встановлено. Більшість із загиблих знайшли свій останній спочинок саме тут, на старому кладовищі. Селяни дотепер відвідують могили рідних», – зазначають в Національному музеї Голодомору-геноциду.
Таким чином, маємо встановлений задокументований факт існування кладовища і маємо зафіксований факт його руйнації. А це вже частина 2 статті 194 Кримінального Кодексу України – вандалізм.
Роман Ювченко
Дивно, що за багато років ні громада села, ні очільники села, ні жодні інституції, які опікуються темою Голодомору, не зробили нічого, щоб ця ділянка була десь зафіксована документально як охоронне місце – нехай навіть місцевого значення, з відповідними інформативними актами. Повідомлення про цінність і збереження цього місця мало бути зроблене для місцевих чиновників значно раніше, бо зараз, коли за їх наказом це місце сплюндровано, повідомлення звучить дещо запізно. Сподіваємось, що прокуратура в нас не тільки для того, щоб прикривати місцевих феодальних князьків, що сховались за статусом місцевих голів.
Віталій НАЗАРЕНКО
