Найкращий екзаменатор – це покупець
Найстаріша науково-дослідна установа Чернігівщини і одна з найстаріших в Україні – Носівська селекційно-дослідна станція Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла – зібрала на Дні поля потужне представництво з фірм-партнерів, фермерів, колег науковців, представників районної та обласної влади. Замість сухого офіціозу – огляд демонстраційних полів з унікальними вітчизняними сортами зернових, їх на полігоні аж 55 із 60-ти, внесених до Державного реєстру сортів рослин, придатних до поширення в Україні. Серед новинок – і перші в Україні голозерні сорти ячменю та вівса, які мають значний вміст поживних речовин у зерні.
На полігоні – 55 сортів зернових
День поля для аграрної наукової установи – як день народження для людини, на який з’являються найбільш бажані гості. У селі Дослідне, на Носівщині, де базується Носівська СДС, їх було доволі. На свято поля завітали колеги-науковці з Черкаської дослідної станції, Інституту Північного Сходу з Сумщини, Миронівського інституту пшениці з Київщини, Інституту сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва з Чернігова, фермери, представники компаній, керівництво громади, району, обласного департаменту економіки. Звісно ж, гості не шкодували епітетів, підкреслюючи той порядок, що панує довкола. А це, зауважимо, велика рідкість сьогодні. Утім, як кажуть, краще один раз побачити, ніж сто разів почути.
А подивитись дійсно було на що!
Польовим гідом традиційно виступив учень і послідовник відомого далеко за межами України селекціонера, доктора сільськогосподарських наук Віктора Скорика, заступник директора з наукової роботи Олександр Буняк.
На демонстраційному полігоні, куди повели численних гостей, представлено 55 сортів зернових – 22 сорти озимих і 23 сорти ярих: жито, пшениця, тритикале, ячмінь та овес.
Україну називали «житницею Європи», хоча жито нині – доволі рідкісна культура на полях агровиробників. Все – через значно нижчу рентабельність порівняно з тим самим соняшником чи кукурудзою. Втім, носівські селекціонери не лише зберігають той генетичний потенціал славетних попередників, але й примножують його, удосконалюючи селекцію.
«Ми працюємо над створенням власних гібридів озимого жита, – ділиться напрацюваннями Олександр Буняк. – Ми розуміємо, що з гібридами вітчизняна наука не повинна відставати від іноземних корпорацій. Наша перевага в тому, що ми маємо гарний селекційний матеріал – зимо- та морозостійкий, який не так піддається ураженню хворобами, як іноземні сорти. Наші сорти-синтетики переважають за якістю та не поступаються за врожайністю, тому створювати на своєму матеріалі гібриди – це перспективний напрямок».
Перевага сортів жита селекції Носівської СДС – очевидна. Так, висота колосу – як у найкращих німецьких гібридів, не перевищує 100-120 сантиметрів. Вони стійкі до вилягання та крупнозерні (маса більшості зерен – від 40 до 60 грамів).
«Сорт «Дозор» тривалий час був національним стандартом, – показує на ворсистий колос Олександр Буняк. – «Синтетик-38» – найбільш пластичний. Він займає в Україні більше 30 тисяч гектарів посівів, його висівали навіть у Криму, сорт придатний для вирощування на піщаних ґрунтах. «Синтетик-38» формує потенціал 8-9 тонн з одного гектара, але якщо не вносити добрив взагалі, то 4-4,5 тонни можна отримати. А ось сорт «Хлібне» – один із найкращих сортів за хлібопекарськими якостями».
Все це – сорти-синтетики, гібридна сила яких утримується впродовж п’яти-семи поколінь. Що це означає для агровиробника? А це – значна економія, адже не потрібно щороку витрачатись на посівмат, як у випадку з іноземними гібридами.
Нові сорти вражають
Є на що подивитись і представникам тваринницької галузі, які вирощують зерно на фураж.
Скажімо, озиме тритикале сорту «Славетне» невибагливе до типів ґрунтів та азотного живлення, стійке до хвороб, ідеальна культура для фуражу. Окрім того, має чудову вимолочуваність, що свого часу було значною проблемою для інших сортів тритикале.
А поруч із ним – нова розробка дослідної станції: «Щедре Носівське» – сорт тритикале, внесений до Держреєстру у 2022 році.
«Сорт стійкий до вилягання, гарно реагує на азотні добрива, – пояснює переваги «Щедрого Носівського» його розробник. – 10 тонн з гектару для цього сорту – це не проблема. У виробничих умовах фермер із Кіровоградщини брав по 7,2 тонни з одного гектара, результатом залишився задоволений».
Ще одна новинка – сорт озимої пшениці «Носівочка», який другий рік проходить випробування. Війна іде, а вітчизняна наука не стоїть на місці!
Наталія Буняк проводить екскурсію для колег
Потужна науково-аграрна установа – Носівська селекційно-дослідна станція – під керівництвом Наталії Буняк доводить на власному прикладі, що державне може бути успішним і навіть в дуже нерівних умовах на рівні конкурувати з іноземною селекцією, працюючи на благо продовольчої безпеки країни.
Сама ж Наталія Миколаївна каже, що в цьому сезоні все заплановане зробили. Щоправда, певні корективи внесли погодні умови.
«Більше 40-ка днів не було дощів… Яра група підгоріла, погано розпущена, але по технології все зроблено, тож сподіваємось, що все буде добре», – каже директор дослідної станції.
Врожай ще не зібрали, а вже є попередні домовленості щодо сорту озимої пшениці «Вежа Миронівська», яку забирають під контрактацію. Решта насіння – у вільному доступі.
За словами Наталії Буняк, цей сорт цікавить агровиробників тим, що пшениця витримує пізні терміни посіву.
Загалом же все насіння, урожаю 2022-го року з комор Носівської СДС розібрали, залишився тільки ярий ячмінь. Вирішили і певні бюрократичні тяганини з тендерами, нещодавно придбавши чергову обновку – п’ятикорпусний оборотний плуг – більшого для станції й не треба, бо поля невеликі, дослідні.
Носівська селекційно-дослідна станція має клієнтів та постійних покупців в десяти областях України. Її насіння цінують і купують, а що може бути кращим екзаменом для установи, коли не фінанси?
«Ми доводимо на власному прикладі, що державна власність – це не зовсім погано, державне може працювати, тим більше наукові установи державі варто утримувати», – каже Наталія Миколаївна.
Людяність – найбільша чеснота
Державне не лише може працювати, але й ефективно взаємодіяти. І Носівська СДС та чернігівський Інститут сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва – тому яскравий приклад.
Анатолій Москаленко інспектує дослідні поля
«Це – найкраща дослідна станція нашої держави, – відгукується член-кореспондент Національної академії аграрних наук України, доктор економічних наук, директор Інституту сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Анатолій Москаленко. – Про наукові розробки і порядок, який тут царює, знають всі, але є одна обставина, про яку мало хто знає. Війна… Наслідки… Минулого року телефонує Наталія Миколаївна у наш Інститут – а ми з розбитими вікнами, пошкодженою покрівлею – і питає: «Яка необхідна допомога? Що я можу зробити?». Це саме вона зробила цього року. Це засвідчує великі людські якості керівника і колективу, який вона очолює».
Приклад ефективної співпраці
До війни дві наукові установи плідно та ефективно взаємодіяли. Так, Носівська СДС використовувала препарати Інституту мікробіології і отримувала вражаючі результати, тож подальшу взаємодію дві інституції панують продовжити.
«Досліджень ми проводити не будемо, але будемо брати і використовувати. Думаю, надалі ми розробимо спільні програми взаємодії», – каже Наталія Буняк.
До речі, за розробками Інституту мікробіології ганяються іноземні шпигуни і транснаціональні корпорації. Про цю установу можна писати довго, але візьмемо до прикладу всього один препарат. На вітчизняному ринку представлена сила-силенна стимуляторів росту – як вітчизняних, так і іноземних розробників, однак такої продукції, як поліміксобактерин, немає ні в кого. Іноземні стимулятори і близько не стояли! Основна діюча речовина – штами бактерії Paenibacillus polymyxa II.
Ось що розповідає Анатолій Москаленко: «Була одного разу ситуація, коли на одному агропідприємстві в Чернігівському районі соняшник обробили китайською хімією і він виліг. Думали поле дискувати і пересіювати, але звернулись до нас – і трапилось диво. Після обробки соняшника поліміксобакерином він, як то кажуть, встав та пішов... Спаржева квасоля, помідори, огірки, кабачки, гарбузи, картопля – вся городина реагує на цей препарат неймовірно прекрасно і дає небачені результати».
Найкраще поліміксобактерин діє при використанні в досліджених оптимальних фазах вегетації сільськогосподарських культур. Приміром, при вирощуванні зернових колосових культур – обробляти при виході в трубку; по соняшнику – у фазі 2-3 пар листків; по кукурудзі – у фазі 6-7 листків; по сої, гороху – у фазі 3-5 справжніх листків. Препарат стимулює ріст і зменшує стрес від засобів хімізації. Та унікальна бактерія «заходить» в продихи клітин уночі – це одна із причин, чому препарат треба вносити за відсутності прямих сонячних променів.
У агрохолдингу «Кернел» цей препарат використовували на землях Ніжинського району. Так от, на декількох тисячах гектарів він дав прибавку на кукурудзі 1,2 т/га.
Тож, без перебільшення, і Носівська селекційно-дослідна станція, і Інститут сільськогосподарської мікробіології – приклади наукових установ, які в складний для держави, науки і аграрного сектору час не лише зберігають та розвиває вітчизняну науку, але й задовольняють потреби агросектору в елітному посівному матеріалі та препаратах, закуповують сучасні обладнання та техніку й упевнено тримають економічний фронт. І що б там міленіали в уряді не казали, але ось вони – приклади ефективного державного управління!
Віталій НАЗАРЕНКО з дослідних полів Носівської СДС, фото автора
