Лариса Осадчук про ПДФО від армії, бюджет, політику і медицину
Борзнянська міська рада два роки функціонує без секретаря. Причиною тому – політичні інтриги опозиції. Однак віднедавна депутати відправили на пенсію динозавра борзнянської політики, лідера місцевої опозиції з «Нашого краю» Віктора Горбащенка, який, як відомо, отримав корупційний вирок у суді. Чи стало після цього легше у міській раді, як вплине ініціатива уряду забрати ПДФО від військових у державний бюджет, і взагалі що з місцевим бюджетом? Про це та багато іншого – наша розмова з головою Борзнянської міської ради Ларисою Осадчук.
– Ларисо Анатоліївно, одразу почнемо із наболілого: як відомо, Уряд Шмигаля виступив із ініціативою забрати ПДФО від військових і передати його безпосередньо на армію. Більшість прикордонних громад Чернігівщини неодноразово зверталися з тим, щоб цього не робити. З одного боку це правильно, бо це – гроші і податки армії, а з іншого боку Чернігівщина є прикордонною областю, і якщо десь, скажімо, на Закарпатті це ПДФО особливо не відобразиться на бюджеті, то для нас, якщо я вірно розумію, це проблема. Якою є Ваша думка з цього приводу?
– Я вважаю, що це правильно, коли податки йдуть на армію. Наша громада цими грошима не балувана, а якщо колись такі кошти і надходили, то половину з них ми повертали військовій частині. Скажімо, не так давно у нас в місті дислокувалась військова частина з особовим складом у кількості близько 500 чоловік. Ми їх заселяли, допомагали, чим просили, але між нами та командуванням була попередня домовленість про те, що 50% отриманого від них ПДФО ми відшкодовуємо. Тоді ми отримали від них 1,6 мільйона гривень, написали програму, і як тільки гроші впали на рахунок, одразу ж перерахували їм половину. Сказали б віддати всі – я б віддала всі, якось би справились. Армія – це головне! Звісно, є й неприємні моменти, коли, скажімо, особовий склад розташований на території громади, ми допомагаємо військовим, чим можемо і що вони просять, а керівництво сидить у Бахмачі чи Батурині, і гроші йдуть туди. Тому, по-перше, це несправедливо, бо ми несли витрати, а по-друге, якщо це гроші від військових, то нехай вони йдуть на армію. У нас війна! А от те, що уряд хоче забрати податок на доходи фізичних осіб з ДСНС, військкомату та поліції, які завжди були на території Борзни, це погано. Ми щороку ухвалюємо програму по пальному, дофінансовуємо цю витратну частину нашому підрозділу ДСНС, а тепер ПДФО від них у нас хочуть забрати.
– Скільки у такому разі громада втратить коштів?
– Від нас відійде близько 4 мільйонів гривень. Це доволі значна сума, особливо з огляду на те, що у 2022 році у нас було дофінансування на рівні 22 мільйонів гривень, а в цьому році і 7 мільйонів не буде. Треба також врахувати і те, що до війни нам справно платили за оренду землі і нерухомість, а зараз податкові канікули. Треба віддати належне агрофірмам та аграріям, які зареєстровані на території громади. Це такі, наприклад, як «Агроінвест-Натуральні продукти», «Плиски Агро», «Авангард» – ці платять і підходять до всього з розумінням, розуміючи, що громада також повинна жити. Що стосується бюджету, то з усіма цими нововведеннями не вистачає близько 30 мільйонів гривень. А в минулому році у нас було більше 20 мільйонів вільних залишків. Цей рік я впевнена, що ми теж закінчимо без боргів. Хоча освітню субвенцію від нас забрали, та й лікарню нашу ніхто не фінансує.
Борзнянська міська лікарня
– До речі, про лікарню: наскільки відомо, то у Вас колись вже була розмова з головами громад колишнього району і всі нібито дійшли згоди співфінансувати медичний заклад. Чи насправді це так?
– Розмова була, але співфінансування немає. Один лише Василенко (Олег Василенко – голова Височанської громади, – Авт.) дав 230 тисяч гривень. Ні Плиски, ні Комарівка, ні Крути не дали на співфінансування ні копійки. А потреби значні. Ось, до прикладу, на найближчій сесії півтора мільйони гривень будемо дофінансовувати, щоб закрити потреби опалювального сезону. У минулому році Плиски дали 200 тисяч, і 250 тисяч дали з Високого. Бондаренко (Віктор Бондаренко – голова Комарівської громади, – Авт.) за всі ці роки не дав ні копійки. До речі, так само, як і Крутівська громада.
– А що в такому разі робити людям із цих громад?
– Ми не маємо права відмовити у наданні медичних послуг, тому скільки вистачить сил, стільки й будемо утримувати медзаклад. Для Борзни та сіл ця лікарня надважлива. Я, буває, прошу лікарів, аби ті пояснювали людям, щоб розмовляли із керівниками громад про потребу фінансування. У нас наче й тепло і ситно, а могло б бути ще краще, якби голови громад допомагали. А допомагати вони мусять, бо 45 відсотків пацієнтів – з інших громад колишнього району. Утримання лікарні обходиться бюджету в понад 7 мільйонів гривень. Звісно, частина цих коштів надходить з ПДФО від зарплат персоналу, але це тільки 5 мільйонів гривень, решту ми дофінансовуємо. Крім того, громада постійно інвестує в лікарню. Так, наприклад, нещодавно ми зробили укриття, підмостки, полагодили дах, відливи, ми щороку вкладаємо сюди гроші. Попри все Борзнянська міська рада ухвалила програму підтримки лікарів. Наразі мед закладу, аби отримати статус лікарні загальної практики, не вистачає двох хірургів. Обох лікарів ми готові забезпечувати службовим житлом. А якщо вони попрацюють у нас більше 10 років, то матимуть право на приватизацію цього житла. Ми також готові щомісяця доплачувати до зарплати 10 тисяч гривень. На жаль, бажаючих поки немає, а статус загальної практики для нашої лікарні – це дорога в життя, нас бачитиме держава, а інакше фінансуватиме за залишковим принципом. Мені не зовсім зрозуміла позиція, коли загальну практику дають прикордонним лікарням. Там не вистачає лікарів, то їх возитимуть із Чернігова на пів ставки, але навіть за таких умов ніхто особливо не хоче. Я вважаю, що загальну практику треба робити в тилу.
– Востаннє, коли ми писали про Борзну, відбулись фундаментальні зміни – міська рада попрощалась із динозавром Борзнянської політики Віктором Горбащенком. Чи відобразилось це на діяльності ради?
– Через політичні інтриги міська рада вже два роки без секретаря. Зараз ми скликаємо сесію і з моєї ініціативи виносимо на сесію кандидатуру секретаря. Так склалося, що попередній секретар важко захворіла і не може виконувати функції, а залишати Борзну без другої особи не можна. Я практично не виїзна. Увесь цей час це питання було політизоване. Опозиція розуміла, що завести на посаду Віктора Горбащенка вони не можуть через брак голосів, тому голосування зривали. Але як така велика громада може залишатись без права підпису? Тому я вношу кандидатуру Станіслава Шевлюги, це порядна людина, педагог. Цю кандидатуру підтримує й депутатська більшість. Зауважу, що у нас більшість депутатів довіряє мені і працює в одному руслі на розбудову громади. А ось попередня сесія показала обличчя кожного депутата, відсіяла, так би мовити, зерно від полови.
– Зрозуміло, що в цей складний час важко всім, але все ж: чим можете похвалитись за рік, що минає?
– Нещодавно ми відкрили у Борзні РАЦС, робимо гарний ремонт у Шаповалівці, в місцевій амбулаторії. У нас там молодий лікар, з яким підписано більше 2 тисяч декларацій. Сама амбулаторія розташована у старій панській будівлі, тож ми, як то кажуть, робимо там із старої баби дівку. Поміняли вікна, зовнішні та внутрішні двері, робимо ремонт всередині, кладемо гарну підлогу, одним словом приводимо амбулаторію до ладу. У тій таки ж Шаповалівці відкрили пожежну частину, зробили в приміщенні ремонт, а Ніжинське управління ДСНС передало нам пожежну машину. Так само зробили ремонт школи у Шаповалівці. Тридцять років приміщення стояло без ремонту. Спорудили там нове бомбосховище, якому можуть позаздрити і в Чернігові.
Шаповалівська ЗОШ І-ІІІ ст Укриття
Привели в Борзні до порядку дитячий будинок творчості, оснастили тренажерну залу, 4 мільйони гривень профінансували на ямковий ремонт доріг не лише по Борзні, а й по селах громади. Зроблено чимало, але хотілося б більше. Переконана, що все в нас буде добре, аби лиш закінчилась війна і всі повернулися додому з перемогою живі та здорові.
Віталій НАЗАРЕНКО, фото автора та прес-служби Борзнянської міської ради
