Дякувати за добро – святий людський обов’язок
А працювати ефективно й відповідально – ще святіше
На цю мудрість і місце людини в ній звернула увагу староста Щаснівського старостинського округу Бобровицької громади Алла Костюк після недавньої поїздки на рідну Городнянщину. Вона вирішила поділитися своїми роздумами на сторінках газети «Чернігівщина». Був у неї ще один привід: опублікована в попередньому числі газети подяка за добро від жительки Кобижчі Наталії Іванівни Кихтенко, яка вважає, що кожен прояв доброти повинен бути належно оцінений добрим словом.
Про це староста Щаснівки почула і в рідному селі Півнівщина колишнього Городнянського району. Колись тут був один із кращих колгоспів імені Мічуріна, тепер у поступово вимираючому селі господарюють орендарі агропідприємства «Гетьманське» з офісом у Києві. Село занепадає, але земля обробляється, за майже чотири гектари паю селянам платять 4 тисячі 500 гривень. І за таку плату жителі села не перестають дякувати столичним орендарям.
На кладовищі, де поховані батьки Алли Олександрівни, зустрілася з жителями сусідньої Сновщини (колишній Щорський район), один знайомий чоловік похвалився, що за два роки одержав за оренду паю 9 тисяч гривень, і теж дякує орендарям, що платять хоч такі гроші.
Староста з Бобровицької громади розповіла землякам, що товариство «Земля і воля» платить за земельні паї майже в п’ять разів більше, ніж на Горднянщині й Сновщині. Але не чула, щоб за таку орендну плату так дякували керівництву господарства, як дякують у її занедбаному селі чи в сусідньому. Може, й тому, що висока оплата – вважається нормою. Як і нормою є ремонтувати за кошти «Землі і волі» дороги до сіл і по селах, збирати регулярно спеціальною автомашиною сміття та інші побутові відходи, надавати різні допомоги людям (на лікування, інші життєві труднощі), допомагати соціальній сфері. Похвалилася староста, як працівники базового господарства допомагають підтримувати санітарний стан у селах, де орендують землю…
Старостинський округ розпочав ремонт приміщення старостату, до цієї роботи долучилося й товариство «Земля і воля». Подібне можна почути й від усіх сіл громади. І без ніяких великих, «доземних» подяк. Оскільки робити людям добро – так і потрібно…
Можливо, з цим варто б і погодитись. Але щоб з подібною соціальною відповідальністю працювали й жили всі аграрники, інші підприємці в населених пунктах Бобровицької громади й за її межами. Щоб створювали сотні нових робочих місць, розвивали місцеву економіку і соціальну сферу… Адже всі живуть і працюють на українських землях, в майже однакових кліматичних умовах, при однаковій політиці уряду й парламенту, партійній системі…
Стосовно ж подяки за добро – мабуть, таке стає нормою для Бобровицької громади. До журналістів «Чернігівщини» зателефонували старости сіл Стара Басань і Ярославка, похвалилися, що в їхніх селах базове товариство «Земля і воля» відремонтувало місцеві дороги, допомагає наводити лад по вулицях, за що вони вдячні керівникам господарства.
Звісно, засипати зроблене добро суцільними подяками – виглядатиме, певно, нескромно. Та й ніколи не прагнули в товаристві «Земля і воля» одержувати похвали. Інша справа – показати приклад для всіх. Причому приклад зробленого не на сотню чи тисячу, а на сотні тисяч, а то й мільйони. І щоб було це регулярно, як вимагає соціально відповідальна аграрна економіка. Як було, скажімо, у післявоєнній розгромленій Німеччині. Перший міністр економіки Л. Ерхард в уряді першого післявоєнного прем’єра К.Аденауера створив і впровадив теорію «соціального ринкового господарства», названого в світі економічним дивом.
Нині Україна теж у стані війни, але ще з працюючою економікою. От тільки з дуже різною соціальною відповідальністю, передусім у аграрних господарствах. Бо, на жаль, Україна за 33 роки Незалежності так і не народила своїх Ерхарда й Аденауера. І дякувати за добро не навчилася. Та й золоту правду, видно, не засвоїли в незалежній державі: «Єдиний засіб утримувати державу в стані незалежності від кого-небудь – це сільське господарство. Володій ви хоч усіма багатствами світу, якщо вам нема чим харчуватися – ви залежите від інших. Торгівля створює багатство, але сільське господарство забезпечує свободу» (Жан-Жак Руссо, 270 років тому). Демократичний світ це давно усвідомив, а в Україні аграрна економіка працює, схоже, як при царському кріпацтві. І за це «кріпаки» дякують панам. А що державі дістається?.. Бо бажаючих бути обманутими зупинити неможливо.
Григорій ВОЙТОК
