Додому «на щиті» повернувся воїн Олексій Шиш
27 березня провели в останню путь мужнього воїна Олексія Шиша на позивний «Мольфар» – жителя села Ладинка Іванівської громади. Цього дня зібралася численна громада, військовослужбовці, рідні, близькі, друзі, побратими, живим коридором зустріли полеглого воїна та віддали йому останню шану.
Він не шукав слави, не прагнув нагород. Просто робив те, що вважав своїм обов’язком – боронив свою країну, стояв пліч-о-пліч із побратимами. Олексій Шиш, як і тисячі українських Героїв, вибрав шлях боротьби – за свободу, за справедливість, за Україну. На жаль, 21 березня під час виконання чергового бойового завдання в районі села Басівка на Сумщині Олексій загинув.
Тепер йому навіки 32. У чоловіка лишилися мати, батько та сестра.
«Завжди пам’ятаймо, що у Олексія, котрий лише починав творити самостійне життя та мав плани на майбутнє, могло бути в житті дуже багато добрих і світлих подій, але він загинув у бою за Україну, заплативши за мир та наш спокій найдорожчою ціною – своїм життям.
Дуже шкода, що з життя ідуть такі молоді люди… Це горе, від якого немає ліків. Нехай Господь Бог оберігає добру, чисту та світлу душу нашого Захисника.
В цю гірку мить Іванівська територіальна громада низько схиляє голову у глибокій скорботі, перед світлою пам’яттю Героя та висловлює щирі співчуття батькам, сестрі, рідним, близьким та побратимам загиблого. Світла пам’ять Воїну та усім Героям, які віддали своє життя, захищаючи рідну землю, від російського агресора», – сказала під час прощання голова Іванівської територіальної громади Олена Швидка.
Олексій Віталійович Шиш народився 14 березня 1993 року в селі Ладинка, тут виростав, навчався у місцевій школі. Після її закінчення в 2008 році вступив до Чернігівського залізничного ліцею, де отримав спеціальність електрозварювальник. Строкову службу проходив у містечку Балаклія на Харківщині.
До початку повномасштабної війни чоловік працював у селі Карпилівка на підприємстві з виготовлення меблів.
Олексій був світлою, доброю людиною, завжди і у всьому вмів знаходити позитив і, незважаючи на обставини, завжди радів життю. Людина з чистою душею і добрим серцем, був підтримкою і опорою для рідних та близьких. Вони згадують Олексія щирим і справжнім, він умів підтримати, підбадьорити та запевнити, що все добре, у будь-яких ситуаціях.
З дитинства мав багато друзів. Душа компанії, надійний друг і побратим, турботливий син та брат. До нього всі тягнулись, любили та поважали. Чоловік мав золоті руки – йому легко вдавалася будь-яка справа, за яку він брався.
А ще в Олексія було загострене почуття справедливості. Тому не дивно, що з початком повномасштабного вторгнення він був серед перших добровольців, які, не роздумуючи, стали на захист рідної землі. Він воював зі своїм підрозділом у складі 21-го окремого батальйону ОК «Північ» на північних околицях Чернігова. Увесь місяць важкої боротьби за Чернігів він і його побратими тримали оборонні позиції в районі міського кладовища «Яцево» та села Новоселівка.
«Я не міг залишатися вдома, – так Олексій говорив про своє рішення стати на захист країни під час інтерв’ю для книги «Чернігів у вогні» навесні 2023 року. – Як так, коли така орда суне на нас? Звісно, мати не хотіла відпускати, казала: почекай повістки, якщо прийде – підеш. Батько теж був проти, але ж він прекрасно розумів, що не переконає мене лишитися. Кожна матір і батько проти того, щоб їх діти воювали, але що ж тут поробиш. Коли в країні війна, ми зобов’язані стати на її захист. Я не військовий, але я проходив строкову службу, приймав присягу, тримав руку на серці і клявся захищати рідних, народ України і нашу державу. Чи міг я вчинити інакше? Ні, не міг!»
Після звільнення Чернігова Олексій Шиш продовжив воювати за рідну землю, звільняючи її від російської нечисті.
Разом зі своїм підрозділом він пройшов пекельні бої за Бахмут та Соледар. А після розформування 21-го батальйону Олексій був переведений до 67-ї ОМБр і вже в її складі тримав оборону на Лиманському напрямку. Останні місяці служби Олексій виконував бойові завдання на Сумщині. Минулого року пройшов навчання в Німеччині з тактичної медицини, тож виконував обов’язки санітара інструктора в 3-й стрілецькій роті, 27 батальйону 67 окремої механізованої бригади. За цей час допоміг врятувати не одне життя наших бійців, та не зміг зберегти своє.
За відважну службу Олексій Шиш нагороджений медалями «За оборону Чернігова» та «За мужність», а також відзнакою Головнокомандувача Збройних сил України «Золотий хрест».
Вічна слава і пам'ять герою, який захищав рідну Україну і кожного з нас, який віддав своє життя за наш з вами спокій. Щирі співчуття батькам, які виховали достойного сина.
Марія ПУЧИНЕЦЬ
Ще один Захисник України приєднався до лав Небесного Воїнства…
28 березня в Бобровиці відбувся мітинг-реквієм, під час якого жителі Бобровицької громади попрощалися із загиблим Героєм Сергієм Першиним.
В.о. міського голови Геннадій Іванюк та начальник І відділу Ніжинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Андрій В’ялий висловили свої глибокі співчуття рідним та близьким військовослужбовця.
«Сергій Першин був справжнім патріотом, який обрав шлях Захисника Батьківщини. У перші дні російського вторгнення в Україну Сергій В’ячеславович добровольцем став на захист своєї країни та народу, виявивши неймовірну мужність і відданість своїй справі. Це стало його найвищим покликанням – бути на варті спокою та миру українського народу», – сказав Геннадій Іванюк.
Уся Бобровицька громада сумує разом із рідними та близькими Героя Сергія Першина. Ми відчуваємо величезний біль від його втрати і висловлюємо щирі слова співчуття усім, хто його знав та любив.
Нехай його душа знайде вічний спокій, а пам’ять про Героя залишиться в наших серцях назавжди.
Бобровицька міська рада
