Діти мають жити в родинах, а не в дитбудинках
Жоден сучасний та добре обладнаний інтернат не стане заміною дому, і професійні та добрі вихователі не замінять батьків. На цьому вже багато років наголошують спеціалісти, які працюють з дітьми, позбавленими батьківського піклування. Тому одним із головних завдань служб у справах дітей є влаштування їх у родини, прийомні сім’ї та будинки сімейного типу.
На сьогоднішній день в Чернігівській області нараховується 1869 дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування. З них 571 дитина досі залишається в інституційних закладах: дитячих будинках чи інтернатах. Всі інші діти ростуть у родинах. З них сімейними формами виховання охоплено 1730 осіб, або 92,6% від загальної кількості таких дітей.
«Одним з головних завдань органів державної влади був, є і буде захист прав та законних інтересів дітей, їх благополуччя та всебічний розвиток. Зокрема, соціальний захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, підтримка родин у кризових ситуаціях. Наша мета – щоб кожна дитина жила в родині, а не в закладі інституційного догляду (інтернаті), – говорить заступник начальника Служби у справах дітей облдержадміністрації Станіслав Железний. – На жаль, багато дітей, які перебувають в таких закладах, мають суттєві вади розвитку, інвалідність. І наше завдання – зробити так, щоб, незважаючи на вік та стан здоров'я дітей, вони опинилися у родині».
Найчастіше дітей беруть під опіку родичі
Сьогодні найбільш чисельна та розповсюджена серед сімейних форм виховання – опіка та піклування. На Чернігівщині у таких сім’ях зараз перебувають 1215 дітей.
Дітей, які залишаються без батьківського піклування, найчастіше беруть під опіку люди з близького кола: родичі, друзі сім’ї. Ця форма дозволяє дитині залишатися в звичних для себе умовах, відвідувати ту саму школу чи дитячий садок. Особливо, якщо функцію опікуна чи піклувальника бере на себе хтось із родичів. Якщо родинний зв’язок доведений, вони можуть оформити родинну опіку. У протилежному випадку дорослим необхідно пройти відповідне навчання. Під час призначення опікуна чи піклувальника враховуються його або її спроможність дбати про дитину, а також особисті стосунки з нею. Фактично більшість дітей не виходять із сімейного середовища в інституційний догляд і до повноліття зростають в родині.
А от коли батьків позбавляють батьківських прав і немає родичів, то така дитина потрапляє до дитячого будинку і підлягає усиновленню.
Водночас, усиновлення – це можливість для такої дитини отримати сім’ю назавжди. Тому розвиток усиновлення є одним з пріоритетів держави так само, як розвиток сімейних форм виховання.
«Щодо усиновлення, минулого року так влаштовано 54 дитини з регіону. З них 52 усиновлено громадянами України, а дві – іноземцями. Цей показник вищий, ніж був у 2023 році, – розповідає Станіслав Железний. – Наша область – єдина в Україні, де було двоє дітей усиновлено іноземцями саме під час воєнного стану. Взагалі на час воєнного стану усиновлення дітей іноземцями призупинено, але є винятки. У тому випадку, коли іноземці вже всиновили дитину, а в неї є рідні брати і сестри, то вони можуть їх усиновити. І саме такий випадок – єдиний в Україні – і був у Чернігівській області».
Чим менша дитина, тим більш шансів усиновлення
Сьогодні в Чернігівській області на обліку саме з усиновлення перебуває 571 дитина. Це діти, які не мають будь-яких родичів.
«У дитячих будинках на сьогодні перебуває 7 дітей віком до 2 років, від 3 до 5 років – 28 дітей та від 6 до 10 років – 97 дітей. І найбільш чисельна група – 439 дітей віком від 11 до 18 років. На жаль, охочих усиновити дітей старшого віку дуже мало. Усиновляють здебільшого немовлят або дітей до 10 років, – підкреслює пан Железний. – До речі, усиновлювачі мають право усиновляти дітей в будь-якому регіоні Україні. Не обов’язково це має бути за місцем проживання. На сайті Мінсоцполітики є анкети дітей, які підпадають під усиновлення. І там майбутні батьки можуть побачити фото дитини і її невелику анкету. Наразі в нашій області є 34 кандидати в усиновлювачі: 33 подружні пари та одна одинока особа».
Одним з ефективних шляхів забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, сімейними формами виховання є створення в області нових прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу та поповнення дітьми таких діючих родин.
Прийомна сім’я – це коли окрема сім’я або один дорослий, який не перебуває у шлюбі, бере до себе дитину. Це можуть бути люди, які мають бажання, потенціал та можливість виховувати від однієї до чотирьох дітей.
Також варіант – велика прийомна родина або дитячий будинок сімейного типу. Його може створити як подружжя, так і одна людина одноосібно, і взяти до себе на виховання не менше п’яти дітей. У такому будинку може проживати не більше десяти дітей, включаючи біологічних. Але для того, щоб організувати ДБСТ, необхідно мати досвід у вихованні, а ще бажання та відповідні таланти. А також – любити дітей.
«Одним з найбільш ефективних методів розв’язання проблеми з улаштування дітей в родини є створення прийомних сімей та будинків сімейного типу, – говорить спікер. – Прийомна сім’я – це добровільне прийняття в сім’ю від однієї до чотирьох дітей для виховання та спільного проживання. А будинок сімейного типу може взяти на виховання дід 5 до 10 дітей. І такі сім’ї, якщо мають певні умови, то можуть прийняти дітей до себе. Люди, які виявили бажання стати прийомною родиною чи створити будинок сімейного типу, обов’язково проходять навчання. У нас в області ця форма дуже активно розвивається. Минулого року було створено чотири нові будинки сімейного типу та 36 прийомних сімей, у які влаштовано 92 дитини. Це досить великий показник.
Хочу закликати всіх небайдужих людей, які мають умови, доходи і стан здоров’я, звертатися в служби в справах дітей і отримати інформацію, як взяти дитину в сім’ю. Ми хочемо, щоб діти не лишалися в державних установах, а знайшли собі люблячих батьків з добрим серцем».
Марія ПУЧИНЕЦЬ
