Десятеро відважних захисників увіковічені на Алеї Слави у центрі села Кобижча
Відкриття й освячення Алеї відбулося у День Державного прапора України. Ще до початку особливого заходу рідні й друзі загиблих воїнів ставили під їхніми портретами букети живих квітів, кроплячи їх гіркими сльозами. Бо й ведуча заходу потім наголосила, що кожна звістка про загибель захисника-земляка стає нестерпним болем для кожного жителя села. Тепер про них згадуватимуть кожного дня, проходячи вздовж Алеї Героїв. У пам’ятний державний день всі вони названі поіменно.
Олександр Кіхтенко народився 7 липня 1977 року в Кобижчі, 2 лютого 2023 року став на захист Батьківщини в рядах Національної Гвардії України. В бою за Україну, її свободу та незалежність загинув 7 травня 2024 року на Луганщині. Залишилися батьки, син, брати, друзі.
Руслан Данильченко народився 16 липня 1987 року в с. Княжичі Броварського району. Призваний в ряди ЗСУ 6 вересня 2022 року, воював на посаді старшого стрільця. Загинув під Часовим Яром 4 квітня 2024 року. Залишилися дружина, діти, мама, сестри, племінниці, друзі.
Юрій Старченко народився 4 липня 1972 року в Києві. Восени 2023 року призваний до лав ЗСУ, воював у мотопіхотній бригаді. Загинув 6 березня 2024 року під час евакуації поранених побратимів під Куп’янськом на Харківщині. Він мав чудових дружину, сина, маму, сестру, численних друзів.
Ігор Овсієнко народився в 1971 році у Броварах. Після повномасштабного нападу росіян на Україну пішов захищати Вітчизну. Життя відважного захисника обірвалося 10 листопада 2023 року на Запоріжжі. Мав дружину і старенького 93-річного батька.
Дмитро Пивовар народився 11 січня 1986 року в Кобижчі. На військову службу за мобілізацією був призваний 26 серпня 2023 року. Помер у військовому шпиталі від хвороби 19 вересня 2023р.
Олександр Жеребков народився в Кобижчі. Був відданим, мужнім і сміливим офіцером. Виявив стійкість і безстрашність під час виконання бойового завдання. Загинув 9 липня 2023 року в Бахмуті. Залишилися мама, сестра, вірні друзі.
Віктор Пластовець народився в 1996 році в Кобижчі. Пішов захищати Україну з перших днів повномасштабного вторгнення. Завжди спокійний, добрий, безкорисливий, залюбки допомагав іншим. Повідомлення про його смерть внаслідок бойових дій під Лиманом надійшло у жовтні 2022 року. У Віктора залишилися батько, сестра, брат, друзі.
Євген Скотаренко родом з Луганщини, останні чотири роки проживав у Кобижчі. Звідси й пішов захищати Україну. Але 28 лютого 2022 року надійшло повідомлення, що Євген героїчно загинув унаслідок бойових дій під Прилуками. Залишилася самотньою дружина.
Сергій Гурин народився 5 березня 1972 року в Кобижчі, Пішов захищати Вітчизну з перших днів повномасштабного вторгнення. При виконанні бойового завдання в районі Красногорівки, що на Донеччині, загинув 19 травня 2023 року. У Сергія залишилися син, сестра, племінниці, багато друзів.
Діма Галаган народився в 1996 році в Києві, але все своє дитинство проживав у Кобижчі. Не вагаючись, пішов захищати Україну. За стійкість і мужність у боях нагороджений нагрудним Золотим Хрестом, Грамотою за особливий внесок у справі захисту Батьківщини та її народу. Загинув Дмитро 17 червня 2023 року на Запоріжжі. Залишилися навіки сумуючі мама, сестра, друзі.
Посередині Алеї земляки встановили великий стенд із святим написом: Ми дякуємо Богу за ніч і за день, за кожну прожиту хвилину. За кожного Героя, за мужніх людей, які бережуть Україну. По обидва боки стенду встановлені портрети відважних земляків. Місцеві священнослужителі відправили по убієнних воїнах панахиду.
Із вдячністю за таких відважних захисників звернувся до рідних староста села Дмитро Лесенко. Шанували Героїв численні дорослі земляки і дітки в українських костюмах та державними символами в руках. Право підняти Державний прапор у День державного прапора України і відкриття Алеї Слави було надано тяжко пораненому воїну Роману Шевякову. Поки він піднімав прапор, мама Оксана тримала його милиці. Наступного дня мужній воїн поїхав у столичний лікувальний заклад на продовження реабілітації. Похвалився, що ніяк не дочекається загоєння рани, щоб потім закріпити протез, з яким він продовжить службу в ЗСУ. Такого захисника виростили батьки з Кобижчі…
Захід з нагоди відкриття й освячення Алеї Слави пройшов урочисто, але водночас і скорботно. Війна обірвала життя молодих, повних сил... Вони полягли до могил замість того, щоб жити. Полягли у бою за Вкраїну свою. Земляки ніколи не забудуть їхніх героїчних імен, що було клятвено сказано під Алеєю Слави.
Григорій ВОЙТОК
