Чи може бути Київ столицею України?
Ніжинський меценат, благодійник, підприємець-експортер та книговидавець Микола Шкурко переконаний, що Київ треба позбавити статусу столиці України. На думку просвітянина, Київ ніколи не був українським за духом, а нині став мегаполісом, в якому розчинились острівці українства разом з урядовими установами, що унеможливило будь-який порядок і контроль з україноцентричних позицій. На думку Миколи Шкурка, наразі у справі перенесення столиці треба говорити не лише про ідеологічний підтекст, але й про практичний, адже у зв’язку з війною міграційні потоки населення змістились, а Київ розташований занадто близько до кордону з агресором, тому є вразливим.
На тверде переконання Миколи Шкурка, Київ ніколи не був українським за духом.
«Київ – це факторія на Шовковому торговому шляху за часів Хозарського каганату, потім його відвоювали західні колонізатори: спочатку нормани (руси) і данці, потім скандинави (варяги). Київська Русь – це колоніальна імперія, яка упала через постійні міжусобні війни за володіння Києвом, тобто за контроль над торговими потоками, які пролягали також “із варягів у греки”. Яким було населення Києва – не важко здогадатися: від хозарів і варягів до греків та інших торгових людей та їхньої прислуги з місцевих слов'янських племен. Сюди додалися християнські священники (попервах греки), які освячували подвиги князів-каганів», – апелює до давнішньої історії ніжинський меценат.
Не випадково, на думку Миколи Шкурка, столицею першої української національної держави під булавою Гетьмана Хмельницького і далі став Чигирин, а київські митрополити Діонісій Балабан і Йосиф Тукальський-Нелюбович перебралися з Києва, де засіла московська залога, до Чигирина.
За словами пана Шкурка, не склалося з Києвом як столицею і під час визвольних змагань 1917-1921 років, адже за національним складом він був переважно неукраїнським. На початку XX століття, за приблизними даними: українці становили 25-30% населення міста (головно на околицях), росіяни – близько 50%, євреї – 15-20%, поляки – 5-7%, німці та інші – до 5%.
«Це був традиційний центр російського монархізму, що й описав киянин Булгаков у «Білій гвардії», – наголошує директор благодійного фонду “Ніжен” Микола Шкурко. – За роки незалежності Київ перетворився на мегаполіс, у якому розчинилися острівці українства разом з урядовими установами, що унеможливило будь-який порядок і контроль з україноцентричних позицій. Дух наживи і космополітизму в усіх зовнішніх і невидимих проявах заволодів міським середовищем попри гасла «Любіть Україну!». То з якого дива Київ міг раптом перетворитися на столицю незалежної України, щоб та стала успішною?».
На думку Миколи Шкурка, наразі у справі перенесення столиці треба говорити не лише про ідеологічний підтекст, але й про практичний, адже у зв’язку з війною міграційні потоки населення змістились, а Київ розташований занадто близько до кордону з агресором, тому є вразливим.
«Чи можемо в такому разі говорити про Батурин як у минулому Гетьманську столицю?», – запитує в мецената.
«В жодному разі! Батурин це – згибле місце. До того ж він так само, як і Київ, територіально близький до країни-агресора. А от Чигирин – інша річ! Треба зрозуміти, що ми навряд чи збудуємо нову модернову українську Україну, маючи столицю в Києві», – резюмував Микола Шкурко.
Віталій НАЗАРЕНКО
