Бобровиця вшанувала покоління, яке 80 років тому звільнило рідну землю від німецьких фашистів
Хазяйнували окупанти в Бобровиці з вересня 1941-го по вересень 1943 року. Вони закатували 418 мирних жителів колишнього райцентру. На фронтах боролися з нацисткою навалою більше двох тисяч бобровичан, з них більше 600 – не повернулися додому, їхні імена викарбувані на гранітних плитах обеліска Слави, на які вдячні спадкоємці поклали живі квіти, щиросердечними словами згадали.
В цілому ж із сіл Бобровицького району загинуло в боях з фашистськими окупантами 7345 солдатів і офіцерів. Не пам’ятати їх і не вшановувати їхню пам'ять – означає передусім не поважати себе як людину. Не можна забути й те, що у тилу на Бобровиччині закатовано і заживо спалено 3160 мирних жителів, переважно жінок, стариків і дітей. Найбільших людських втрат від Другої світової війни зазнали Бобровиця, села Кобижча, Піски, Рокитне, Марківці, 
Озеряни, Петрівка, Стара Басань, Ярославка. Частина їх зазнала горя й приниження від сучасних окупантів. Ще страшніше – вони на фронтах обривають життя українським воїнам, сиротять українських діток. І це уже не «блакитокровна наднація», а недавно ближчі до нас слов’яни розпалюють страшенну трагедію, яку разом терпіли й перемагали у Другій світовій. Але, мабуть, забули, що Господь не простив німецьким нацистам багатомільйонних смертей слов’ян, хоч Гітлер і переконував своїх катюг, що з ними Бог, навіть на пряжках воєнних ременів були ці слова. А коли 80 років тому наші діди й прадіди гнали нацистських окупантів з рідної землі, то й «освячені» ремені губили «блакитнокровні» вояки. Спадкоємці російських окупантів мали б це пам’ятати. Нагадують їм і ось такі вшанування героїчних наших предків.
Григорій ЗАГРЕБЛЯ
