«Биринська республіка»: як Десна відрізає села
Цього року село Бирине Новгород-Сіверської громади повторило долю часів 1918-го року. Тоді через розливи Десни та її притоки Віті ці місця виявились недоступними для радянської влади і тут зародилося власне самоуправління, яке не визнавало «червоних». Цьогорічні розливи знову надовго відрізали село від цивілізації.
У 1918 році більшовики окупували Новгород-Сіверщину. А в Бириному завдяки розливам місцеві селяни відтягнули в часі встановлення більшовицької влади, згуртувавшись для опору проти нав’язуваних порядків. У селі влада належала місцевим отаманам, які затвердили власні порядки, провели конфіскацію поміщицької землі й справедливо поділили її поміж людьми. Усі питання тут вирішували колегіально і навіть налагодили друк власних грошей. Тоді ж жителі іменували свою територію «Биринською республікою».
У 1919 році влада «незалежників» впала з відходом води. Прийшли більшовики, зруйнували храми, все, що було придбано, забрали в колгоспи.
Історія повчальна, навіть з огляду на сьогодення. Втім, на «верхах» не до проблем «низів». «Велике будівництво» нової української держави зупинилось на шляху до Бириного у вигляді недолугого дерев’яного понтонного мосту, переїжджаючи який, всі плюються. За іронією долі, цей самий підрядник нині будує укріплення.
Що стосується самого Бириного, то вже третій тиждень як в село можна заїхати транспортом. Вода відступила.
Голова Новгород-Сіверської громади Людмила Ткаченко розповідає, що Десна та її притока Віть, які треба подолати на шляху до Бириного, розливалися двічі. Перший раз – у січні, а другий раз – навесні.
«Ми організували човнову переправу. У цьому нам активно допомагала місцева ДСНС. Зі свого боку ми забезпечували їх пальним», – пояснює тонкощі перетину водяного кордону Людмила Ткаченко.
Три тижні тому вода пішла на спад, тож нині знову можна проїхати мостами і потрапити з лівого на правий берег. «Биринська республіка» можлива лише при розливах.
Віталій НАЗАРЕНКО, фото автора
