ВИРОБНИЦТВО
Зникне господар – зникне село!
Сіють усього потроху
У фермерському господарстві «Напорівське», що в селі Лукашівка Чернігівського району, кипить робота. Механізатори завершують посівну. Основними культурами тут є озима пшениця, кукурудза, соняшник і люпин. П’ятою рослинною культурою є картопля. Позаторік по ціні вона дала такий самий «плюс», як і соняшник. До вибору сортів «другого хліба» у «Напорівському» підходять дуже прискіпливо – постійно оновлюють посадковий матеріал і саджають лише перспективні сорти, тож і віддача належна.
Завершать посівну вже на початку травня, коли опустять в теплу землю останнє зерно кукурудзи та гречки.
Сам Григорій Михайлович зізнається: «Сіємо всього потроху, експериментуємо, бо ситуація на аграрному ринку непередбачувана».
Слідами батька пішов менший син – Михайло Григорович. Молодий хлопець, який працює у господарстві агрономом, відпрацьовує технологію вирощування часнику. Зізнається, це – його додатковий заробіток. Агроном засіяв перші 60 соток. Часник купував на Одещині. В землю вже «закопав» 68 тисяч гривень, які збирається повернути сторицею.
«Розраховую відпрацювати технологію і заробити, – каже Михайло Ткаченко. – Часник – дуже перспективна культура. Через три роки Україна завалить
За молокопровід виклали більше мільйона
Доки син-агроном тішиться перспективами нової культури, його батько переживає за старе. Адже закупівельні ціни навіть на якісне молоко залишають бажати кращого. Фактично, власники корів поставлені на межу виживання. Втім, у «Напорівському» не втрачають надії на краще.
На початку року в Лукашівці запустили нову доїльну залу фірми «ДеЛаваль». За новітнє доїльне обладнання Григорію Ткаченку довелося викласти більше мільйона гривень. Фермер прогнозує, що окупиться воно не скоро, адже навіть молоко екстра-класу в ціні не надто виграє від звичайного.
«Поставив доїльну залу, а переробники так і не вишикувалися в чергу, – іронічно посміхається він. – Збуваємо наше молоко, як і збували – по 6 гривень за літр».
Разом з тим, Григорій Михайлович не натішиться обнові.
«Головне, що ми полегшили працю людей, – каже фермер. – Тепер дояркам не треба надриватися з важкими відрами. – З такими цінами на молоко молокопровід довго себе відпрацьовуватиме, – розмірковує господар. – Та й якісне молоко нікому, по суті, не потрібне. Це – більше інвестиція в майбутнє, надія на те, що колись ми вийдемо на європейські стандарти виробництва молока і екстра-клас комусь буде потрібен».
Окрім як полегшити працю людей, молочна лінія збільшила продуктивність самих корів і зменшила травматизм худоби.
Нещодавно у «Напорівському» повністю переглянули підхід до кормової бази. Всіх тварин тут поділили на три основні групи – сухостій, низькоудійні та високоудійні. Для кожної групи склали окремий раціон.
Раціон і порода!
«Особливий раціон – це можливість збільшення надоїв та покращення якості молока», – пояснює заступник директора з тваринництва Наталія Фурс.
У господарстві Наталія Миколаївна і головний зоотехнік, і ветеринар, і запліднювач. Як кажуть у народі, незамінна.
«До цього ми працювали дідівськими методами – годували, як заманеться, – продовжує жінка. – Коли ж запустили доїльну залу, то збалансували корм. На 22 літри молока даємо 23 кілограми силосу, 4 – сіна, стільки ж макухи, 3 кілограми кукурудзяного комбікорму і 100 грамів солі. Це все змішуємо міксером і роздаємо поголів’ю, – ділиться рецептом успіху головна з тваринництва. – Завдяки безприв’язному утриманню худоба з’їдає стільки, скільки може».
Нове доїльне обладнання та особливий раціон дали результати – молока у корів помітно прибуло. Нині тут доять більше 5 тисяч літрів з корови і надої 
«Не всі корови піддаються штучному заплідненню, – пояснює Наталія Фурс. – Робота над покращенням породи є перспективною, бо тільки завдяки породі без особливого раціону можна до 6 тисяч літрів надоювати».
Наталія Миколаївна задоволена обновою.
«Ми поставили електронні ваги і з’ясували, що завод дурив нас на 45 літрів на 900 літрах молока», – каже спеціаліст і детально розповідає про роботу молокопроводу:
«З доїльного апарату молоко герметично по трубах надходить в танк ємністю 3 тонни і там охолоджується з 38 до 3-4 градусів. У таких умовах молоко може зберігатися тривалий період, – пояснює заступник директора з тваринництва. – Обладнанням задоволена, воно дуже якісне».
Власник «Напорівського» – людина з активною громадянською позицією. Він очолює Асоціацію фермерів Чернігівського району, тому переживає не тільки за себе. Найбільше болить ставлення держави до аграріїв.
«Прикро, що держава, яка має до 40 відсотків валового внутрішнього продукту та 30 відсотків валютних надходжень від аграрного сектору, досі не має власного плану розвитку сільського господарства, – нарікає фермер. – Нині кожен, хто займається сільгоспвиробництвом, не може спрогнозувати власного майбутнього. Існують дві основні схеми розвитку агропромислового комплексу: латино-американсько-російська і європейська. Наші керманичі заявляють про європейський вектор розвитку, а в АПК втілюють російський сценарій розвитку, лобіюючи інтереси великих корпорацій і латифундистів, – обурюється Григорій Михайлович. – Політика вщент олігархізована. З часів ухвалення Земельного Кодексу мораторій на продаж землі не скасували тільки через те, що агрохолдинги не мали достатньо грошей, аби скупити більшість українських земель. Наразі крупні агрохолдинги «набивають» власний земельний банк і накопичують валюту, щоб у потрібний момент дати команду своїм депутатам та урядовцям на зняття мораторію. Наша влада представляє інтереси 10 потужних агрохолдингів, які мають більше 100 тисяч гектарів землі. У потрібний момент в уряді знайдуть аргументи і підведуть законодавство для продажу українських земель. Ніхто про таких, як ми, не думає. Приміром, ми вкладаємо шалені гроші в інфраструктуру та технологію, а може настати момент, коли вирішать скасувати мораторій на продаж землі. Я змушений буду пустити худобу під ніж і продати техніку, аби купити сто-двісті гектарів. Фактично такі господарі, як я, будуть починати все з «нуля». Нині малий та середній бізнес не готові до ринку землі. Крім того, немає чіткої схеми, чіткого плану продажу, відсутня інвентаризація земель. Людей просто обдурять і скуплять землю за безцінь. Якщо цей ринок запрацює, трапиться невиправне. Це буде черговий дерибан».
Такі, як Григорій Ткаченко, бачать інший шлях існування та розвитку аграрної сфери. На думку фермера, має запрацювати реальна підтримка тваринницької галузі, зрозумілий розподіл державної підтримки в реальному секторі серед дрібних та середніх господарств. Має бути чітка модель розвитку АПК, а це вже пріоритет законодавчої та виконавчої гілок влади. Бо якщо влада і надалі лобіюватиме інтереси агрохолдингів, зникнуть реальні господарі. Вслід за ними зникнуть і села. Корпорації ж цікавить виключно земля і невелика обслуга для їхньої новітньої техніки.
Віталій НАЗАРЕНКО, фото автора
