Здоровий глузд перемагає, але далеко не скрізь і не у всьому

 

             Електорат Бобровицької громади прозріває…

Головою Бобровицької об’єднаної територіальної громади більшістю голосів (60 відсотків) обрана Тетяна Ковчежнюк, яку підтримує наше ТОВ «Земля і воля». За цю кандидатуру і я особисто активно агітував, аргументуючи наявністю в неї великого досвіду роботи в органах місцевого управління та високою відповідальністю за доручену справу. Через відсутність такого досвіду і відповідних теоретичних знань не підтримав кандидатуру Василя Кучерини – він набрав 35 відсотків.

Та ще до оголошення результатів виборів моє «Ні!» Кучерині підсилилося новими фактами. Жителі Марківців розповіли, яку передвиборчу розмову вели голова Бобровицької райдержадміністрації Василь Кучерина і його товариш з команди Блоку Петра Порошенка, начальник райвідділу освіти Станіслав Лоленко. Прозвучало застереження, щоб власники земельних паїв не укладали з ТОВ «Земля і воля» додаткової угоди, яка передбачає збільшення орендної плати до 18 відсотків. Аргументували тим, що їхній політичний лідер і президент, мовляв, невдовзі зобов’яже своїм указом всіх орендарів платити селянам 20 відсотків від нормативної оцінки паю.

Що це сон рябої кобили, очевидно й самій кобилі. Бо нашу ініціативу стосовно 18 відсотків навіть агромагнати із сотнями тисяч гектарів орендованої землі прийняли в штики – ніхто не підтримав. Та й президент може підняти оплату до такого рівня хіба що на оренду державних земель, і то, думаю, нереально. Оскільки зараз та плата сягає трьох-чотирьох відсотків. І «патріоти» району не б’ють тривоги з цього приводу, хоч тут є втрати бюджету. Натомість, вони виступають проти подвоєної орендної плати від «Землі і волі», яка вже в цьому році дає селянам від 22-х до 32-х тисяч гривень (залежно від розміру паю), відповідно на двадцять з гаком мільйонів гривень збільшаться бюджетні поповнення. І проти цього, в угоду власним чварам, виступають так звані державники від президентської команди? Слава Богу, виборці починають прозрівати. У Марківцях теж не дослухалися до їхньої агітації.

Хоча… На зустрічі в Бобровицькому будинку культури 27 жовтня частина електорату зааплодувала, коли голова райдержадміністрації «дотепно» пояснив, чому в його передвиборчій програмі немає обіцянки про будівництво нового приміщення органу РАЦСу. Мовляв, та установа підпорядкована Головному управлінню юстиції в Чернігівській області – тож нехай і будує, а ще он його попередник взявся був за проектування того будинку – і де він тепер?

Якщо зважити на таку логіку керівника району, то взагалі не треба нічого будувати, оскільки всі соціальні структури підпорядковані обласним управлінням і департаментам. І батьки учнів та дошкільнят не повинні ремонтувати й умебльовувати за свої кошти школи і дитячі садки – освіта за Конституцією безоплатна. Чи, може, в райлікарні і ФАПах усе безплатне, що теж передбачено Конституцією? З якої планети закинули в Бобровицю цього керівника райдержадміністрації?

Ну й стосовно долі попередника, який нібито планував будівництво приміщення для РАЦСу, і тепер – де він? Сказано із сарказмом, але на чию адресу? Попередник-то був з тієї ж політичної команди, що й сам Василь Кучерина – від Блоку Петра Порошенка «Солідарність». Та й не зміг Микола Супрун довести в численних судових засіданнях, що хабар узяв на будівництво РАЦСу. Бо на спорудження приміщення державної установи не було ні офіційного замовника, ні угоди на проектування та будівництво, не говорячи вже про повну відсутність фінансування. Не створив Супрун благодійного фонду, як це роблять ті, хто справді хоче щось побудувати. Наше господарство теж могло перерахувати туди певну суму. А віддавати чиновнику на руки готівку – протизаконно й підозріло, що й доказано в суді. Та засуджений ставленик президентської партії подався в біга. Наступник і партійний соратник втікача говорить про це веселим сарказмом? І його прихильники в залі з такою ж веселістю зааплодували…

Мудрішою виявилася більшість виборців – не допустила до головування в Бобровицькій об’єднаній громаді «гумористичного» кандидата. Віддала перевагу не просто Тетяні Ковчежнюк, а передусім програмі, з якою вона йшла на вибори. В ній закладене реальне фінансування будівництва доріг, розвитку економіки і соціалки, підняття зарплати медикам, вчителям, іншим соціальним працівникам, не чекаючи на державні обіцянки. Програма передбачає адресну допомогу нужденним, багатодітним родинам, сім’ям загиблих АТОвців і тим, хто потребує лікування.

На все те поділиться фінансами наше успішне господарство. Про це я сказав у своєму передвиборчому слові, і до нього, видно, дослухалися виборці, повірили мені. Як заведено в таких випадках, треба дякувати. Натомість скажу виборцям, щоб самі подякували собі за правильний вибір. Нашому господарству він обійдеться в не один десяток мільйонів. Але ж підуть наші гроші на користь об’єднаної громади!.. Чи врозуміє це заполітизована пропорошенкова команда Бобровицької райлікарні?

Їм би сімейних лікарів готувати, піднімати фаховий рівень інших медиків, а вони всі роки Незалежності в політику граються. Чи з багатьма бобровицькими лікарями захочуть пацієнти укладати угоду на надання медичної допомоги, як того передбачає реформа? А за які кошти утримуватимуть великі приміщення стаціонару й поліклініки? Гроші прийдуть за пацієнтами, як обіцяють реформатори? Але з державного бюджету передбачено аж… 370 гривень на пацієнта на рік. Чи можна на таку суму пройти хоча б профілактичне обстеження, коли за УЗД платять в райлікарні 100 гривень? До півсотні гривень коштують аналізи, а поглиблені – й більше. Ще пацієнти купують баночки, бинти, рукавички, вату, інші допоміжні матеріали. Багато людей викликають додому й карету швидкої допомоги. При таких витратах копійки залишаться, якщо ще й залишаться, на зарплату лікаря й медсестри, а на комуналку – взагалі нічого. Не виділятиме держава грошей на лікування людей у стаціонарі. Хтось десь чув чи читав, наскільки покращить медичну допомогу пересічним людям реформована Бобровицька лікарня? Наскільки здешевить ту допомогу?

Видно, не до цього бобровицьким медичним політикам – за владу в районі борються. Причому, та боротьба «зашкалює» цинізмом. Згадаймо, як на останніх парламентських виборах вона піарила свого кандидата малюванням проектів на будівництво «важливих» об’єктів. Кажуть, до півмільйона благодійних грошей пішло на ті гарні картинки. От тільки обіцяних будов як не було, так і немає. Може, краще було б пустити передвиборчу «благодійність» на ті потреби, які покриваються мінімальними зарплатами й пенсіями пересічних людей?

Втім, недавно оголосили, що таки будуватимуть додаткове приміщення на 25 ліжок біля чотириповерхового стаціонару райлікарні. Нібито діагностичний центр із найсучаснішим обладнанням, в тому числі й для пологового відділення, яке планують розмістити на другому поверсі новобудови. Запевняють, що перший транш у 10 мільйонів гривень вже одержали з бюджету за сприяння нардепа Олега Дмитренка. Ще 20 мільйонів сподіваються одержати в наступні роки.

Не вірю, що добудують той медичний центр, закладений на початку 90-х минулого століття. Навіть у Києві он скільки медичних об’єктів перетворилося на довгобуди, й діючі закривають. А тут у 11-тисячній Бобровиці діагностичний центр ледь не світового рівня!.. Та й навіть якщо трапиться диво і центр побудують, то скільки коштуватимуть там пологи? До того ж, у райлікарні є непогане пологове відділення, по суті, комерційне – там приймають пологи у мам переважно з інших районів. У своєму ж – народжуваність зменшується, а пенсіонерів порівняно з працездатними невпинно більшає. Що нового для них обіцяє бобровицька медично-партійна команда? Соковитий сарказм?..

 

У Новобасанській ОТГ – колективне запаморочення

Результат виборів Новобасанського сільського голови об’єднаної територіальної громади не був для мене неочікуваним. Ще в п’ятницю, 27 жовтня, на зустрічі з працівниками Лукашівського відділку я висловив свій прогноз: проголосують за Левченка. Так і вийшло. Оскільки ту громаду, здається, накрило якесь гіпнотичне запаморочення. Тож і обрали на голову громади чиновника, якого менш ніж за тиждень до дня голосування правоохоронці з Чернігова взяли «на гарячому» і запідозрили в хабарництві. Захищати затриманого приїхала команда від «Батьківщини», представник якої – Сергій Коровченко – у «Голосі Батьківщини» підтримав кандидатуру Володимира Левченка на посаду голови об’єднаної громади.

Це представник тієї політичної сили, яка перед виборами гордовито написала у своїй газеті: «Батьківщина» – єдина партія, яка вже 18 років захищає права людей та інтереси держави». І поруч же жирними літерами: «… люди доведені до зубожіння». Виходить, то і є головний результат 18-річної боротьба за народ? Бо й захищають вони не пересічний, а дещо інший народ.

Правоохоронці таки забрали опівночі Левченка до Чернігівського ізолятора. Але невдовзі його випустили: за інформацією окремих ЗМІ, нібито, під заставу в 150 тисяч гривень.

Як повідомила прес-служба Чернігівської обласної прокуратури, посадовець одержав неправомірну вигоду від підприємця в сумі 68 тисяч гривень. Розміщені й фотографії слідчих дій, які проводилися в кабінеті сільського голови. Ну то й що? – заявили в селі. – За кого хочемо, за того й голосуємо – наше право. Так-то воно так, а як бути з відповідальністю за таку позицію? Втім, це я обов’язково нагадаю новобасанцям та громадянам інших трьох сіл, коли на їхні голови посиплються проблема за проблемою від такого вибору. А це – неминуче.

Не насторожило ні виборців з Нової Басані, ні захисників від «Батьківщини» й те, що проти Володимира Левченка триває судовий процес з кримінальної справи за незаконне одержання премії в сумі 12 тисяч гривень. Відомі й інші «вчинки» цього посадовця. Якщо громада все те йому пробачає, то чи має вона моральне право вимагати дотримання законності і людської моралі від інших співвітчизників та чиновників вищих рангів?

Новобасанська ОТГ показує приклад на всю Україну, як на місцях створювати розсадник для корупціонерів та хабарників, ще й захищаючи їх від правоохоронних органів, бо вони свої, ще й наче непогані сусіди й друзі дитинства. Якщо ще й родич, тоді взагалі недоторканний і без спеціального закону.

Так і живемо: не за законами і моральністю, а за принципом «своєму пробачаємо, а іншим – люстрація аж до кримінальної справи». Поставити все на місце, виходить, може тільки Господь? Але, очевидно, й він потребує нашої допомоги. Без неї й на його Суд нерідко доводиться довго сподіватися. Передусім в Україні – черга довга.

 

Леонід ЯКОВИШИН, Герой України, генеральний директор ТОВ «Земля і воля»

Розроблено ТОВ "СОТА ЛАБС"