Заповів квартиру ледве знайомому і помер
У Чернігові орудує банда «чорних ріелторів». Принаймні в цьому переконані люди, які постраждали від їхньої діяльності. Черговою жертвою бандитів стала Владислава Карась. Після загадкової смерті її діда з’ясувалося, що той начебто заповів квартиру незнайомому для неї чоловікові – такому собі Ігорю Коротаєву. Прізвище Коротаєв кілька років тому вже фігурувало в подібній історії з двокімнатною квартирою в центрі Чернігова. Померлий загадковою смертю чоловік також залишив заповіт на його ім’я. Спадкоємець, колишній військовий та учасник АТО, донині судиться за майно рідного батька. Копнувши глибше, ми з’ясували, що квартирний бізнес в родині Коротаєвих поставлений на потік.
«Дід до нас приїздив, але довго не затримувався, бо любив хильнути»
Історія родини Карась стала ще однією у списку публічних скандальних історій, пов’язаних з прізвищем колишнього працівника міліції з Донеччини Ігоря Коротаєва. Надто вже вона подібна до історії дворічної давнини з квартирою покійного Володимира Нагорного, якого, як стверджує його син Станіслав, отруїли, а квартиру оформили через заповіт і вкрадений паспорт. Подібну схему використали і з квартирою чернігівця Михайла Карася. Вже покійного…
Невістка Михайла Федоровича Ірина Карась після смерті чоловіка у 1997 році заміж більше не виходила, але й контактів з батьками покійного не втрачала. Часто приїздила до них, привозила гостинці з села. Та й сенсу втрачати контакт зі старими не було, бо Ірина Василівна виховувала їхню єдину внучку Владиславу.
У діда з бабою не все складалося, як слід. Колишній шахтар Михайло Федорович Карась любив прикластися до чарчини, а на старості літ ще й вдруге одружуватись надумався. Не довго думаючи, подружжя поділило між собою двокімнатні апартаменти і розійшлось. Через кілька років помирає свекруха Ірини Карась. Щоправда, старенька встигла оформити заповіт на свою онучку. Але дідуся одного ніхто не залишав. Невістка постійно пропонувала йому переїхати до них в село, а квартиру здати в оренду, що старий категорично заперечував.
«Стабільно двічі на місяць ми з дочкою возили передачі в Чернігів, бо живемо в селі, – розповідає Ірина Карась. – Дід до нас приїздив, але довго не затримувався, оскільки любив хильнути, а я йому не наливала. Тому він спішив до друзів-алкоголіків у Чернігів. Ми йому гроші возили, за квартиру платили, хоча в нього пенсія пристойна була – до трьох тисяч, як у шахтаря. Куди ці гроші дівались, я не знаю. Ми спочатку платили, а потім просто давали йому гроші. Пізніше, коли побачили рахунки за квартплату, то борги були тисяч до чотирьох гривень».
У той час Карасям навіть на думку не спадало попросити Михайла Федоровича оформити заповіт. Старий шахтар, 1939 року народження, попри любов до оковитої, тримався ще живчиком. Але з часом з ним почали відбуватися дивні речі.
«Донька часто приїздила в Чернігів по роботі і помічала, що свекор став поводити себе не зовсім адекватно. Зрозуміло, що горілка своє дає, але складалося враження, що він вживає щось психотропне, – пригадує Ірина Василівна. – Через деякий час він все-таки приїхав до нас і виявив бажання жити в селі. Ми зраділи, бо мені так ще легше було».
В один із вечорів Михайло Федорович зізнався своїй невістці в тому, що йому погрожують.
«Виліз якийсь кредит, – розповідає Ірина Карась. – Я поцікавилась, для чого він взяв кредит. Сума нарахована не маленька – 12 чи 15 тисяч. Як виявилося потім, там був не один кредит, їх вилізло багато. Він спочатку не зізнавався, а потім почав говорити, що гроші потрібні на лікування сина його друга. Той сказав, що віддасть, але згодом передумав віддавати».
Стало зрозуміло, що Карась потрапив на гачок до хитрого рибалки.
Карась не гачку
Коли Михайло Федорович переїхав до рідні в село, його не полишали в спокої – мобільний телефон розривався від дзвінків. Хто телефонував – він не зізнавався.
Але згодом почали телефонувати вже і на мобільний його невістки.
«Він подавав мої номери телефонів банкірам, тому мені телефонували колектори і погрожували, – каже Ірина Карась. – Навіщо 80-річному діду кредит, я не могла збагнути, але, зрозумівши, що ніхто його не збирається гасити, почала виплачувати кредит свекра самостійно. Дурна була! Але потім з’ясувалося, що ми його таки вчасно в село забрали. Бо в якомусь банку йому мали видати пластикову картку з кредитом на 100 тисяч гривень».
Що ж то за загадковий друг такий, якому потрібні були тисячі гривень і якому одинокий дід так довіряв?
«У 2017 році його дуже побили, – пригадує Ірина Василівна. – Свекра забрали в лікарню і поклали в неврологічне відділення. Тоді він нам сказав, що йому погрожують і що він своєю смертю не помре. Це побиття не перше і не останнє. Я коли приїздила, то він останнім часом часто в синцях ходив. Хто його бив, він не зізнавався, – продовжує жінка. – Одного разу, – пригадує Ірина Карась, – його так напоїли, що ми насилу відкачали. Він три дні не усвідомлював, де він і хто з ним поруч. Як потім з’ясувалося, у нього пропав паспорт».
Онука Владислава змусила діда піти в поліцію та написати заяву про втрату паспорта. Але дід відчував щось неладне, тому став підганяти свою невістку якнайшвидше виготовити новий паспорт та скласти заповіт на ім’я онуки.
«Я заплатила одну тисячу гривень за термінове виготовлення нового паспорта, – каже Ірина Карась. – Скоро мені подзвонили і повідомили про те, що документ готовий. Ми поїхали в Чернігів по паспорт».
Коли дісталися дому, то дід попросив не вмикати світло. Потім відійшов по хліб і не повернувся. Невістка Ірина Карась оббігала всі найближчі дворики, де могли сидіти алкоголіки, але свого свекра так ніде і не знайшла.
«Я прочекала його до першої ночі, а потім заснула, – говорить жінка. – Вже був початок вересня. Близько п’ятої ранку я почула рев під під’їздом. Виглянула – лежить наш дід і стогне. Він, коли випивав, то дуже галасливий був, всі сусіди про це знали. Спустилась. Насилу його дотягла на четвертий поверх. Затягла в квартиру і поклала спати».
Близько десятої ранку жінка спробувала розбудити п’яного, але він жодним чином не реагував на її голос та рухи. Довелося викликати швидку та ставити крапельницю.
«Насилу відкачали... Я викликала дільничного лікаря і пішла купувати ліки, – пригадує жінка. – Десь близько дванадцятої чую – він стогне. Я до нього, а він вже помер».
Розтин показав – чоловік помер через хворе серце. Невістка та онука поховали Михайла Карася, а через півроку прийшли до нотаріуса, щоб оформити спадок. Як же вони були здивовані, коли дізналися, що дід заповів свою частину квартири невідомому чоловіку – такому собі Ігорю Коротаєву.
«Заповіт складений у 2017 році, точно не його рукою, – каже Ірина Василівна. – Я думаю, написали його якраз після того, як побили».
Що цікаво, так це те, що заповіт оформили по паспорту, який Михайло Карась загубив ще шість років тому і який, відповідно, є недійсним.
Колишні й діючі
Прізвище Коротаєв уже фігурувало у подібній справі два роки тому. Ігор Коротаєв – це колишній працівник міліції, який переїхав до Чернігова з окупованого Донбасу. Його цивільна дружина – діюча співробітниця міського відділення поліції – Тетяна Валеріївна Обловатна. Нині вона перебуває у декретній відпустці. І хоча Коротаєв не розписаний з Обловатною, у декларації вона заявляє про нього як про співмешканця, з яким у неї спільний син Богдан.
У декларації, розміщеній на сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, Тетяна Обловатна задекларувала у 2017 році будинок площею 90,2 квадратних метра, власником якого є третя особа. Будинок придбано у жовтні 2013 року і вказано його оціночну вартість 1 мільйон 163 тисячі гривень. У тому ж таки 2013 році придбана земельна ділянка. А от у 2017 році Тетяна Обловатна задекларувала чотири квартири, три з яких оформила на себе і одну - на свого неповнолітнього сина.
Також працівниця поліції задекларувала іномарку «Хюндай Акцент», вартість якої оцінила у 130 тисяч гривень. Автомобіль оформлений на третю особу Припутневич Віталію Вікторівну.
Не менш цікавою є стаття доходів працівниці правоохоронних органів: спадщина – 15 тисяч 426 гривень, а також доходи від відчуженого нерухомого майна – всі 4 квартири. Заробітна плата за основним місцем роботи склала всього трохи більше 10 тисяч гривень. Вказані суми від продажу нерухомості, без сумніву, є значно заниженими, оскільки одну з квартир вона оцінила у менше, ніж 18 тисяч гривень. Найдорожче працівниця поліції вона продала квартиру свого сина – майже за 50 тисяч гривень. Всі квартири були оформлені по спадщині.
А от у 2016 році доходи поліцейської були значно більшими. Так, Тетяна Обловатна задекларувала майже 7 мільйонів гривень доходу за 2016 рік.
«Це «чорні ріелтори», – переконує Ірина Карась. – Мені вже люди розказують, що тут по сусідству, по вулиці Доценка вони таку ж оборудку провернули. Там також був одинокий дід».
Більше року пряма спадкоємниця Владислава Карась не наважується жити у своїй квартирі. Вона подала до суду, щоб у судовому порядку скасувати сумнівний заповіт, який наче б то склав її дід.
Справу розглядали у Деснянському районному суді міста Чернігова.
Деснянський районний суд на диво швидко розглянув справу і виніс вирок. Допитавши нотаріуса Андрія Баглая, знайомство з яким не приховував юрист Ігоря Коротаєва (який, до речі, жодного разу не з’явився до суду), заступник голови Деснянського районного в місті Чернігові суду Вадим Коверзнєв не побачив нічого незаконного та підозрілого ні в діях нотаріуса, ні в заповіті, складеному за втраченим паспортом на ім’я сторонньої людини. Відомо про щонайменше три випадки, пов’язані з шахрайством і фігурантом Коротаєвим, які перебувають в судах. Всі вони залишаються без руху. Донька та мати Карась збираються подавати апеляцію, але чи поставиться суд об’єктивно до її розгляду? Адже батько нотаріуса Іван Петрович Баглай є суддею Апеляційного суду Чернігівської області.
* * *
Адвокат Геннадій Авраменко:
«Схема отримання заповіту аналогічна багатьом схемам, які використовуються при втраті документа. В даному випадкові є факт втрати паспорта, і станом на квітень 2017 року ці дані були оприлюднені на сайті Державної міграційної служби. При посвідченні заповіту нотаріус був зобов’язаний впевнитись у дійсності паспорта. Він проігнорував цю вимогу, установивши особу за недійсним паспортом. Тому цей правочин і заповіт є нікчемними. На превеликий жаль, це трапилося за цілковитої бездіяльності правоохоронних органів, оскільки відносно відповідача Ігоря Коротаєва зафіксовано більше десятка аналогічних випадків. У всіх цих випадках він отримав спадщину від сторонніх осіб. В деяких випадках ці особи підозріло померли».
Віталій НАЗАРЕНКО
