ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ
Як головний скаже, так громада і зав’яже
Згори видніше. Так вирішили на Печерських пагорбах кабінетні реформатори, змінюючи центри майбутніх об’єднаних територіальних громад з одного населеного пункту на інший. Село Хороше Озеро, що на Борзнянщині, мало стати адміністративним центром майбутньої ОТГ, об’єднавши шість найближчих сіл. У 2015 році його внесли в перспективний план. Не минуло і року, як все «переграли» на користь Плисок. Кажуть, не без допомоги відомого земляка Михайла Голиці, котри й має вплив далеко за межами краю.
Не гаючи часу, діюче керівництво Плисківської сільської ради кинулося проводити потужну агітаційну кампанію у навколишніх селах, поспіхом збирати так звані сходи жителів. На одному з них менше 50 селян визначили долю населеного пункту з кількістю виборців у понад 600 чоловік!
Сьогодні перспективний, завтра – ні!
Місцевим політикам знадобилося менше року для того, щоб збагнути просту істину – об’єднання громад неминуче і той, хто посадить у крісло голову об’єднаної територіальної громади (скорочено ОТГ, – Авт.), матиме приблизно таку ж широту повноважень, що нині мають голови районних рад. А головне – привілейоване право говорити від імені громади. Перші ластівки такого об’єднання засвідчили незнання й нерозуміння більшістю селян принципів адміністративно-територіальної реформи.
Більшість сільських голів чи то розраховуючи на те, що за них все традиційно зроблять на верхах, чи просто, по наївності, довіряючи верхам, або ще гірше – від безвиході, банально проспали свій шанс на зміни. Не проспали здебільшого ті, хто мав під боком політичних консультантів. Ці села першими об’єдналися і першими отримали державні субвенції. Решта ж чекають свого часу, бо ж, добровільно чи примусово, їх таки кудись та й приєднають.
У перспективному плані, затвердженому Урядом, були визначені майбутні центри об’єднаних громад. Відтак, на Борзнянщині такими центрами мали стати села Високе, Хороше Озеро, Комарівка і місто Борзна, що в очікуванні реформи поки що залишається райцентром. Втім, не минуло і року, як майбутню адміністративно-територіальну карту «переграли». Хороше Озеро виключили з перспективного плану і визначили найперспективнішою Плисківську громаду.
До слова, село Плиски мало увійти саме до Хорошеозерської об’єднаної територіальної громади. Сама ж громада повинна була об’єднати шість сіл: Хороше Озеро, Плиски, Сиволож, Обмиш, Печі та Махнівку (декомунізована Петрівка). Одначе на Печерських пагорбах все переграли. Кажуть, не без допомоги впливового земляка, голови правління холдингової компанії «Київміськбуд» Михайла Голиці. Приєднатися до Плисківської ОТГ зголосилися села Мала та Велика Загорівки. Наступним населеним пунктом стало невеличке декомунізоване село Махнівка. Зрештою, третім селом, в якому висадився представницький десант із Плисок, стало одне з найдревніших сіл Борзнянщини – Сиволож. І тут розіграли справжню комедію під назвою схід села.
За одного битого десятьох небитих дають
Схід сиволозьких селян відбувався, як у відомій народній приказці – «за одного битого десятьох небитих дають». Чомусь Сиволозький сільський голова Василь Меншиков вирішив зібрати селян посеред буднього дня, поспіхом, як кажуть, нашвидкуруч. Збори сиволожців відбувалися у тісному приміщенні місцевого клубу, що ледве вмістив 50 чоловік охочих. Спочатку Василь Феодосійович намагався не допустити журналістів на збори, але потім, змирившись, не став приховувати відвертої симпатії до «десанту» з Плисок. Було зрозуміло: Василь Меншиков підготувався! Бо ж першим, за що він запропонував проголосувати на зборах як головуючий, була пропозиція визначити норми представництва.
«У селі багато людей пенсійного віку, які не можуть прийти на схід села, – сказав Василь Феодосійович. – Я пропоную рахувати одного присутнього за десятьох».
Присутня на зборах більшість проголосувала і затвердила.
Надалі було запропоновано розглянути й проголосувати два важливих питання: куди входити – до Хорошого Озера чи до Плисок.
Тут сільський голова витягнув козир і повідомив, що сільська рада вже визначилася.
«У нас була сесія і ми там визначилися з входженням до Плисок, – сказав Василь Меншиков. – Ми за Плисківську об’єднану територіальну громаду з центом у селі Плиски».
Деякі з присутніх запитали: чому депутати та голова визначилися одразу, а не провели схід села і не заслухали думку сиволожців.
«Як уже прийняли, то нащо людей тоді збирати? – обурився один із дядьків. – Якщо ви кажете, що об’єднання добровільне, то треба людей спитати, а не проводити сесію, чи не так?».
Сільський голова викрутився, зауваживши: «Вирішимо на сході села, а потім аж врахуємо пропозиції, внесені на сесії».
Головним аргументом, до якого вдався Василь Меншиков, став лист від Плисківської сільської ради, в якому вказувалося на те, що громада з центром у Плисках матиме більший бюджет.
«Битва» голів
Слово взяла плисківський сільський голова Марина Вірко. Марина Олександрівна почала власний виступ, апелюючи до досвіду Кіптів. Зізналася, що саме в цій громаді вона встигла побувати. Плисківська голова довго розповідала сиволожцям про переваги об’єднання територіальних громад, серед яких головною є збільшений об’єднаний бюджет, а також дотації від Уряду. Зрештою, вона все-таки зізналася, що возила деяких мешканців Сиволожа для ознайомлення в Кіпті. Такий собі узаконений лобізм.
«До нас уже приєдналася Велика Загорівка та Махнівка, – констатувала Марина Вірко. – А далі будемо дивитися».
Хорошеозерському сільському голові Миколі Радевичу трохи незрозуміло, чому село з розвиненою інфраструктурою без будь-яких пояснень викинули із перспективного плану.
«Ми запрошували Сиволож до об’єднання у 2015 році, коли Хороше Озеро було включене у перспективний план об’єднання територіальних громад, і робимо це зараз, – почав свій виступ Микола Іванович. – Трохи образливо, бо тоді нас було визнано центральною громадою, а нині, коли постало питання Плисок, нас визнали неспроможними».
«А Загорівка? – втрутилася Марина Вірко. – Ми ж добавили Загорівку!».
«У нас і без Загорівки теж усе виходить, – заперечив Микола Радевич. – Чомусь так склалося, що ми постійно наступаємо на ті ж самі граблі. Я вважаю Сиволож нашими найближчими сусідами. Наш медик постійно їздить до Сиволожа і нікому не відмовляє у допомозі, половина Сиволожа виходить на станції «Хороше Озеро», а не на станції «Плиски». Автобусне сполучення між селами давно налагоджене. Будь-яка людина з Сиволожа може приїхати в Озеро двічі на день, – продовжив він. – Ми пов’язані інфраструктурою, а головне – історично. Ми змиримося з будь-яким рішенням, але нехай це вирішують люди».
Не на базар, а з базару…
Найбільш переконливою була директор Хорошеозерської середньої школи Ніна Броварник.
За її словами, ця школа є базовою, тож на навчання до Хорошого Озера котрий рік поспіль їздять учні та вчителі з трьох найближчих сіл.
«Ми вже прийняли до себе три школи і працевлаштували людей. Хто б що не говорив, але до нас навіть із станції Крути вчителі їздять, – каже директор школи. – У нас базова школа і це багато про що говорить. У Плисках не класи, а двомісні готельні номери. Те приміщення не пристосоване для навчання».
Ніна Броварник закликала не вірити солодким обіцянкам, оскільки, хто б що нині не обіцяв, але сільську школу закриють, як тільки там стане менше 25 учнів. Особливо різко вона висловилася на адресу політиків, котрі намагаються переграти об’єднання громад на власну користь.
«Чому ми маємо бути під чиїмось партійним крилом? – дивується директорка. – Об’єднання – це рішення громади, а не політиків. Розповіді ж про манну небесну – це брехня. Її не буде!».
Очевидно, зрозумівши, що говорячи про вплив політиків, доповідачі мають на увазі Михайла Голицю, голова Плисківської сільської ради Марина Вірко стала пояснювати, що Хороше Озеро визнали неперспективним не через тиск із Печерських пагорбів.
«Для того, щоб був центр об’єднаної громади, мають бути певні критерії: інфраструктура, бюджет, кількість населення, – взялася пояснювати голова. – У нас без Великої Загорівки виходило близько трьох тисяч населення, нині вже буде більше».
Фермер Григорій Фокін, у свою чергу, заявив, що не вірить обіцянкам плисківців.
«Подібні обіцянки ми слухали, коли розвалювали наш колгосп. Те ж саме буде з нашим селом, коли ми відійдемо до Плисок, – рубонув кулаком фермер. – За такого розкладу наші села невдовзі стануть хуторами, бо з Хорошим Озером усе вирішуватиме громада, а з Плисками – Голиця і його свита, – продовжив Фокін. – Я вважаю, що вирішувати треба не сільській раді, а громаді. Для початку треба провести опитування, організувати голосування, а не збирати тут жменьку наближених і зацікавлених».
Не менш емоційно виступила і колишня вчителька української мови Лідія Олексієнко.
«Дорогі мої земляки, – почала вона. – Я вже у такому віці, що, як кажуть, не на базар, а з базару. Історично склалося так, що ми поєднані з Хорошим Озером. Ми і родилися, і хрестилися, і доучувалися, і помирали в Хорошому Озері. Коли ми стали родичатися з Плисками? – запитала педагог. – Процес утворення громад – безповоротний, і ми маємо тричі подумати над тим, яким буде майбутнє наших онуків і правнуків. Які б гроші не виділяли, все залежить від того, хто керуватиме: чи порядні люди, чи народні «обібранці». І нам потрібно, дорогі мої земляки, включати мізки, а не кишені!».
Після цих слів люди в актовому залі вибухнули оваціями. Однак, як виявилося згодом, аплодисменти жодним чином не вплинули на результат голосування: 47 сиволожців із 51 присутнього в залі клубу проголосували за об’єднання з Плисками. Вийшло так, що менше, ніж десята частина селян вирішила долю одного з найдревніших сіл Борзнянщини, а, відтак, і долю майбутньої громади. Зрештою, якщо подібного роду «самовизначення» відбуваються всюди, то гріш ціна таким об’єднанням і їхній адміністративно-територіальній реформі.
Віталій НАЗАРЕНКО,фото Володимира ЗАГОРУЛЬКА
